Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №638/11590/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11590/26

Провадження № 2/638/8648/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шишкін О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

26 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в обґрунтування якого зазначила, що 07.09.2013 зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного життя між сторонами постійно виникали сварки у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя та ведення спільного побуту. Між сторонами втрачено почуття любові, поваги та взаєморозуміння. Шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені з 04.03.2022, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Позивач просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 07.09.2013 року у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 566 та з метою належного утримання дитини стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін про судове засідання. Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву на позовну заяву.

ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання сторони в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позивач позовні вимоги підтримала, а відповідач – визнав.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, 07.09.2013 року у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 566, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, Серія НОМЕР_1 від 07.09.2013.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 видане 10.06.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Згідно ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України).

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що фактичні шлюбно-сімейні відносини подружжя припинені, сторони припинили ведення спільного господарства, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам, сторони не бажають примиритися і строк для примирення їм не потрібен.

Відповідно до частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України).

Враховуючи предмет та підстави позову, встановлені судом обставини того, що сторони сумісного господарства не ведуть, на примирення не згодні, шлюбно-сімейні відносини припинені, суд не вбачає підстав для неприйняття визнання відповідачем позову, у зв`язку з чим ухвалює рішення про задоволення позовних вимог, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 та абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Як зазначає позивач, і це не спростовано відповідачем, сторони проживають окремо, дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довела обставини, які входять до предмету доказування, та на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме, що сторони є батьками ОСОБА_3 , 2015 року народження, що дитина проживає та перебуває на повному утриманні позивача, що також не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду справи.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів наявності підстав, передбачених ст. 188 СК України, для звільнення його від обов`язку утримувати сина.

При визначенні розміру аліментів, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, суд враховує, що відповідачка є особою працездатного віку, доказів того, що у неї є на утриманні інші діти, непрацездатні батьки чи інші особи, яких вона зобов`язана утримувати відповідно до закону, відповідачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано. Відомості про стан здоров`я відповідача, який би обмежував його можливості працювати та отримувати дохід, в матеріалах справи відсутні.

У частині 3 ст. 183 СК України закріплено загальний підхід до визначення розміру аліментів на утримання дитини у частці заробітку (доходу) платника аліментів, а саме 1/4 частка заробітку (доходу) платника аліментів на утримання однієї дитини.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що для стягнення аліментів у розмірі, меншому, ніж це передбачено ч. 3 ст. 183 СК України, повинні існувати поважні та істотні обставини, які позбавляють платника аліментів об`єктивної можливості сплачувати аліменти у такому розмірі, та які відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України враховуються при визначенні розміру аліментів. При цьому, тягар доказування наявності таких обставин покладається на платника аліментів.

Судом не встановлено обставин для стягнення аліментів у розмірі меншому, ніж 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача.

Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, виходячи з принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд задовольняє позовні вимог у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки аліменти у такому розмірі, на переконання суду, є необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З цим позовом позивач звернулася до суду 26.05.2026, у зв`язку з чим суд стягує аліменти саме з цього дня і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із викладеним, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги повністю, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% від суми судового збору за подання позову про розірвання шлюбу, тобто 665,60 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача 50% від суми судового збору за подання цього позову, тобто 665,60 грн.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про стягнення аліментів.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав, тому суд стягує з нього на користь держави 50% судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову, а саме 665,60 грн, тоді як решта судового збору підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141-142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, зареєстрований 07 вересня 2013 року у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 566.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса (як ВПО): АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (адреса: Україна, 61166, Харківська обл., місто Харків, вул. Євгенія Єніна, будинок 18, код ЄДРПОУ 37874947) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією № 6231-1448-0441-5034 від 19.05.2026 року на суму 1331,20 грн, тобто у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса (як ВПО): АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса (як ВПО): АДРЕСА_3 ,

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя : О.В. Шишкін