Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №385/249/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Суд: Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №385/249/26

Суддя: ВЕНГРИН М. В.

Справа № 385/249/26

Провадження № 2/385/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

за участі: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Марущака О. Є.

представниці відповідача - адвокатки Дрогобецької Т. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін

позиція позивача

позивачка, через свого представника – адвоката Марущака О. Є., звернулась в суд з позовом до відповідача в якому просить розірвати шлюб укладений між ними 11.09.2024 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог щодо розірвання шлюбу позивачка покликається на те, що 11.09.2024 воназ ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Однак спільне життя з відповідачем не склалось. Вони мають різні погляди на життя та сімейні обов`язки. Подружні відносини припинили, спільне господарство не ведуть та проживають окремо. Можливості зберегти сім`ю немає. На примирення вона не згодна. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище ОСОБА_6 .

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів позивачка покликається на те, що сторони стали проживати окремо та припинили підтримувати шлюбні відносини, вести спільне господарство. Дитина - ОСОБА_7 , проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, кошти на її утримання не надає. Відповідач фізично здоровий, працездатний, та має можливість сплачувати аліменти інших утриманців немає. У зв`язку з наведеним, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів на своє утримання позивачка покликається на те, щовона на даний час доглядає за малолітньою дитиною та, у зв`язку з цим, окрім допомоги на утримання дитини жодного іншого доходу не має. Відповідач має постійний дохід та можливість надавати кошти на її утримання.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Марущак О. Є. позовні вимоги підтримали. Представник позивачки додатково вказав, що згідно усталеної практики інвалідність не звільняє від сплати аліментів відпоівдача, який має постійний дохід. Щодо тверджень відповідача по несенню витрат на оренду житла в розімір 8000,00 грн на місяць вважав, що долучений договір оренди не доводить такі витрати, а відповідних квитанцій відповідач не долучив, покликався на схожу позицію, що викладена в постанові ВС в справі № 904/4751/19.

позиція відповідача

Відповідач, у поданому його представницею відзиві, вважав за можливе позов задоволити частково, розірвати шлюб між стронами, стягувати з нього аліменти на утрмиання доньки в розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) та відмовити в стягненні аліментів на утримання дружини. В обгрунтування позиції зазначено, що відповідач не є фізично здоровою та працездатною особою, йому встановлено ІІ групу інвалідності з безтерміновим строком, внаслідок поранення правого плеча та передпліччя, отриманого під час безпосередньої участі у бойових діях при захисті Батьківщини, через яке він втратив праву верхню кінцівку на рівні середньої третини плеФча. Він отримує пенсію по інвалідності, однак вона є його єдиним джерелом доходу, не має власного житла, що збільшує розмір його витрат, з урахуванням необхідності орендувати квартиру,придбання побутових речей, речей першої необхідності та з урахування підвищення цін на продукти харчування, одяг, комунальні послуги та ліки, відповідач опиняється у скрутному становищі. Загальний розмір аліментів, заявлений позивачкою, є непосильним для відповідача та ставить його у безвихідне становище. Фінансове зобов`язання у заявленому розмірі затягне відповідача у череду кредитних зобов`язань, оскільки намагання влаштуватися на роботу, допоки не принесли бажаних результатів. Станом на теперішній час, відповідач орендує житло, орендна плата складає суму у розмірі 8 000 грн, комунальні платежі щомісячно будуть складати близько 2500 грн, останній розмір пенсії склав 26 675,23 грн, отже у разі стягнення 1/10 частини з доходів на аліменти у відповідача залишиться на продукти харчування, одяг, ліки, засоби гігієни - близько 13 507 грн (26675,23 грн - 8000 грн (оренда) - 2500 грн (комунальні витрати) - 2667,53 грн (аліменти) = 13507,70 грн). Отже навіть у разі стягнення аліментів у розмірі 1/10 частини доходів, відповідачу буде вкрай важко забезпечити себе найнеобхіднішим.При визначенні розміру аліментів суд враховує різні фактори, такі як стан здоров`я, фінансове положення платника аліментів, наявність інших дітей та непрацездатних родичів, права власності (нерухомість, автомобіль тощо), витрати та доходи платника. Гарантований розмір аліментів на одну дитину - це мінімальна сума, яку батько чи мати мають сплачувати у випадку, коли їхні доходи низькі. Батько дитини є інвалідом ІІ групи інвалідності, можливість працевлаштування наразі відсутня, проте у разі зростання доходу відповідача, пропорційно зросте розмір аліментів на утримання дитини.Нерухомого та рухомого майна у відповідача не має. Натомість позивач володіє нерухомим майном у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж кошти на придбання житла надав відповідач із отриманого грошового забезпечення для влаштування належних умов проживання для майбутньої дитини.Таким чином, відповідач не заперечує щодо сплати аліментів на утриманнядитини, з урахуванням його спроможності у розмірі 1/10 усіх видівдоходу відповідача.Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки, заперечує в повному обсязі, оскільки таке стягнення є надмірно обтяжливим для відповідача та він, виходячи з матеріального становища, не має змоги надавати таке утримання.

В судовому засіданні представниця відповідача підтримала позицію викладену у відзиві.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 19.02.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Разом з позовною заявою стороною позивача подано клопотання про витребування доказів.

16.03.2026від представника позивачки до суду, надійшло клопотання в якому він просить розглянути справу за його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

16.03.2026 судом ухвалено заочне рішення, яке було скасоване ухвалою суду від 03.06.2026.

Розгляд справи по суті проводився 25.06.2026 та суд, відповідно до положення абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 01.07.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог ат заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Сторони по справі одружились 11.09.2024, зареєструвавши шлюб в Гайворонській міській раді, актовий запис № 8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.09.2024;після реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_6 . (а.с. 7).

З свідоцтва про народження про народження серії НОМЕР_2 від 19.03.2025, вбачається, ОСОБА_8 є батьками, неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

З довідки № 120 від 06.02.2026, яка видана Гайворонською міською радою вбачається, ОСОБА_9 адресою: АДРЕСА_1 та на її утриманні перебуває донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

З відповіді № 2461835 з державного реєстру платників податків вбачається, що відповідач ОСОБА_3 в 2025 році отримав дохід в загальній сумі 207917,06 грн.

З довідки про доходи № 8587235579502684 виданої ГУ ПФУ в Кіровоградській області вбачається, що ОСОБА_3 отримав пенсію по інвалідності в розмірі 23842,81 грн на місяць в 2025 році з листопада по грудень та в розмірі 26675,23 грн на місяць за січень-квітень 2026 року, загальна сума за цей період 149142,90 грн (а.с. 88).

З довідки про обставини травми від 19.06.2024, що видана військовою частиною НОМЕР_3 (а.с. 88 зворот) вбачається, що ОСОБА_3 отримав поранення під час безпосередньої участі в бойових діях.

З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повякденного функціонування особи № 1049/25/441/в від 27.05.2025 вбачається, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково (а.с. 89-90).

З рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 1049/25/441/І вючається, що ОСОБА_3 має виражений ступінь обмеження здатності до самообслуговування та здатності до трудової діяльності, а також нормальні здатність пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою та освіти. Також має потребу в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я, в реконструктивній хірургії, санаторно-курортному лікуванні. Також йому рекомендовано звернутись до центру зайнятості або онлайн для отримання безкоштовних послуг з профорієнтації, перенавчання, тощо (а.с. 91-92).

З свідоцтва про хворобу № 1564 (а.с. 93-94) вбачається, що ОСОБА_3 непридатний до військової служби, не має потреби в супроводжуючому.

З витягу з реєстру територіальної громади (а.с.87 зворот) вбачається, що ОСОБА_3 з 23.04.2026 зареєстрований в АДРЕСА_2 .

З інформаційної довідки № 2953185035020 вбачається, що ОСОБА_10 є власницею будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1136 від 12.06.2024.

З довідки про фактичне місце проживання (а.с. 53) вбаається, що ОСОБА_3 фактично проживав з 11.03.2026 по день складення такої - 27.04.2026 в АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору оренди житла (квартири) від 28.05.2026, що укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 орендував квартиру в АДРЕСА_3 . Орендна плата за місяць становить 8000,00 грн та додатково орендар оплачує спожиті комунальні послуги щомісячно.

Згідно акту прийому -передачі житла та майна до Договору оренди житла № 1 від від 28.05.2026 ОСОБА_11 передав, а ОСОБА_3 прийняв у тимчасове платне довгострокове користування квартиру в АДРЕСА_3 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивачки припинити шлюбні відносини з відповідачем та стягнути з нього аліменти на утримання дитини та своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню нормиСімейного кодексу України.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, за приписами частини 3статті 56 СК Україникожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно ч. 2 ст. 104 СК Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в пункті 10постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими проголошенаКонституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно дост. 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно дост. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.1ст. 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно дост. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2ст. 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно дост. 8 Закону України «Про охорону дитинства`кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як вбачається з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1ст. 191 Сімейного кодексу Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, судом враховано такі положення Закону: дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 1, 2, 4 ст.84 СК України).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, однак на даний час не проживають як подружжя та не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства. Позивачка на примирення не згідна, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідач у поданому відзиві не заперечив проти розірвання шлюбу, вказавши, що на даний час у збереженні шлюбних відносин не має сенсу, тому вони мають бути розірванні.

Наведені обставини дають підстави вважати, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Зважаючи на те, що вступ в шлюб та перебування в ньому повинні ґрунтуватись на вільній згоді жінки і чоловіка, враховуючи тривалість розладу в сім`ї сторін, суд доходить переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, тому позов в частині вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Суд звертає увагу на положення ст. 113 СК України, за яким особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище та на те, що позивачка просила залишити їй прізвище отримане при реєстрації шлюбу.

Також дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що у сторін є неповнолітня дитина – донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Відповідач кошти на утримання дитини не надає.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8ст. 7 СК Українипри вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно дост. 191 СК Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до частин 1, 2статті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом також враховано, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 26675,23 грн на місяць, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Суд відхиляє аргументи сторони позивача про те, що відповідач не довів витрат на оренду житла, в яких представник позивачки покликався на висновки ВС в справі № 904/4751/19, оскільки рішення суду в вказаній спарві неоскаржувалось та ВС не переглядалось. Також суд звертає увагу представника позивача, що ВС в постанові від 26.03.2026 в спарві № 523/9632/24 вказав, що суд не заперечує використання учасниками справи інформаційних технологій при підготовці процесуальних документів, зокрема й інструментів штучного інтелекту (ШІ) однак таке використання має супроводжуватись відповідним контролем та верифікацією з боку людини. Так у виступі в судовму засіаднні представник позивача покликався на практику ВС в справах № 904/4751/19, 760/13702/20, 686/22601/21, що не відповідає дійсності.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує вік малолітньої дитини, її потребу у належному забезпеченні, стан здоров`я та матеріальне становище сторін, а також те, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання сина. При цьому суд бере до уваги доводи відповідача про наявність у нього інвалідності ІІ групи, відсутність офіційного працевлаштування та отримання пенсії по інвалідності, несення витрат на оренду житла і сплату комунальних послуг, однак зазначені обставини самі по собі не звільняють його від обов`язку щодо належного утримання малолітньої дитини та не можуть бути підставою для визначення такого розміру аліментів, який не забезпечував би мінімально гарантованого законом рівня утримання дитини.

Суд також враховує, що відповідач є особою молодого віку, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що стан його здоров`я повністю унеможливлює здійснення трудової діяльності чи отримання будь-якого доходу. При цьому сама по собі відсутність офіційного працевлаштування не свідчить про відсутність у відповідача можливості брати участь у належному матеріальному забезпеченні дитини.

Оцінюючи доводи відповідача щодо можливості сплати аліментів у розмірі 1/10 частки доходу, суд виходить із того, що такий розмір аліментів не забезпечуватиме належного рівня утримання малолітньої дитини та фактично не відповідав би її віку, потребам і принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини.

Суд враховує, що дитина є малолітньою та потребує постійного матеріального забезпечення, зокрема належного харчування, придбання одягу, засобів догляду, медичного забезпечення та створення умов для її гармонійного розвитку. При цьому обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків у рівній мірі незалежно від факту їх спільного проживання чи матеріального становища одного з них.

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є співмірним потребам дитини, відповідає вимогам закону, забезпечує справедливий баланс між інтересами малолітньої дитини та матеріальним становищем платника аліментів, а також є необхідним і достатнім для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку дитини.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, суд зазначає наступне.

Сімейним кодексом в статті 84 передбачено право дружини - матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

При визначенні розміру стягувати на утримання дружини аліментів, суд враховує, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

При визначенні розміру стягуваних аліментів на утримання дружини, суд бере до уваги, що він є особою з інвалідністю 2 групи, має на утриманні малолітню доньку, та розмір присуджених аліментів на її утримання, не має у власності нерухомого майна, однак з 23.04.2026 зареєстрований в АДРЕСА_2 , а отже має право користування таким житлом та, як вбачається з долученої ним довідки про фактичне місце проживання, проживав за цією адресою з 11.03.2026, окрім цього також з 28.05.2026 додатково орендує квартиру АДРЕСА_4 . Також суд звертає увагу, що відповідач не довів, що стан його здоров`я повністю унеможливлює здійснення трудової діяльності чи отримання будь-якого доходу, а також наявність постійного доходу у виді пенсійних виплат в розмірі 26675,23 грн на місяць.

За таких обставин суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість ним надання утримання, вважає доведеною можливість відповідачем надавання матеріальної допомоги позивачці до досягнення їхньою дитиною трирічного віку, але вважає, що вимога про стягнення на утримання аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) є надмірною та вважає за можливе стягнення на утримання дружини аліменти у розмірі 1/10 частки з усіх видів заробітку відповідача що буде достатнім та співрозмірним.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини до досягненню дитиною трирічного віку - слід задовольнити частково.

Аліменти підлягають стягненню з дня подачі позову - 17.02.2026 та рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України.

Відповідно до пункту 9 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір`особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору.

Відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, а отже судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями10,19,81,89,259,263-265,268 ЦПК України, ст.150,180-182,191 СК України, суд, -.

ухвалив:

ОСОБА_12 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.

Розірвати шлюб ОСОБА_13 , зареєстрований 11.09.2024 в Гайворонській міській раді, актовий запис № 8.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_6 .

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на її утримання, у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 17.02.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 01.07.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 01.07.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua