Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №345/2891/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2891/26

Провадження № 2-а/345/125/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Сухарник І.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Худа Х.Д., звернувся до суду з даним позовом, в якому вказано, що Постановою № 2988 від 24.10.2025 року (оскаржувана постанова) по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_1 ; позивач), притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, її винесено виключно на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 9/13262 від 17.10.2025 року. В цьому протоколі зазначено, що позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.02.2025 року згідно скерованої йому повістки, а також не проходив військово-лікарську комісію, у зв`язку з чим нібито вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Однак, позивач жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, а протилежного відповідачем не доведено (до протоколу не долучено жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення, як-то копії повістки, копії опису вкладення у цінний лист, накладної, відстеження рекомендованого поштового відправлення тощо).

Що стосується не проходження позивачем військово-лікарської комісії, то в позовній заяві зазначено, що обов`язок пройти військово-лікарську комісію у позивача міг би з`явитись виключно після отримання належно оформленої повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 з цією метою. Повісток позивач не отримував. Більше того, відповідно до відомостей, що містяться в електронному військово-обліковому документі позивача у застосунку “Резерв+”, ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію 21.10.2025 року. Водночас оскаржувану постанову винесено 24.10.2025 року, тобто вже після проходження позивачем військово-лікарської комісії. Таким чином, на момент винесення постанови обставини, які були покладені в її основу (непроходження ВЛК), фактично були відсутні, що свідчить про безпідставність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи постанову, не врахував актуальний стан військово-облікових даних позивача, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та порушення принципу об`єктивності при її розгляді.

Крім цього, матеріали справи містять інший протокол про адміністративне правопорушення № 9/13261 від 17.10.2025 року, який також стосується позивача. Зокрема, відповідно до протоколу № 9/13261 від 17.10.2025 року, позивачу інкриміновано правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, яке полягало у неприбутті за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.02.2025 року. При цьому, у зазначеному протоколі прямо вказано, що ОСОБА_1 повістку про виклик не отримував та про її існування не знав. Більше того, під час розгляду справи 17.10.2025 року позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що жодна повістка на його адресу фактично не направлялася. Відповідно, зазначений протокол не став підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та фактично залишився без належної правової оцінки. У зв`язку з тим, що фактично працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 повістки не знайшов, підтвердити факт вчинення адміністративного правопорушення не зміг, у позивача були наявні підстави вважати, що на цьому розгляд справи завершений. А окремого виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.10.2025 року на розгляд справи про адміністративне правопорушення він не отримував. Таким чином, матеріали справи містять суперечливі та взаємовиключні обставини, оскільки: в одному випадку позивачу інкримінується неприбуття за викликом, якого він фактично не отримував; в іншому - непроходження ВЛК без належного повідомлення про обов`язок її проходження.

Сторона позивача звертає увагу, що ОСОБА_1 , включно на момент складення постанови № 2988 від 24.10.2025 року користується правом на відстрочку від призову у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за своїм батьком, що підтверджується відповідними документами, долученими до позову. Більше того, у протоколі № 9/13262 від 17.10.2025 року прямо зазначено, що позивач не встиг пройти військово-лікарську комісію у зв`язку із здійсненням постійного догляду за своїм батьком, що фактично підтверджує наявність у нього обставин, які унеможливлювали виконання відповідних дій у визначений період.

Таким чином, позивач на момент винесення оскаржуваної постанови не лише не був зобов`язаний проходити медичний огляд у спірний період, але й користувався передбаченим законом правом на відстрочку, що виключає можливість покладення на нього такого обов`язку, тим більше, що жодних повісток на проходження військово-лікарської комісії він також не отримував. Та, як було зазначено вище, позивач пройшов військово-лікарську комісію 21.10.2025 року.

В позовній заяві зазначено: якщо припустити, що позивачу скеровувалась повістка на 08.02.2025 року, то станом на 24.10.2025 року пройшло 8 місяців з дня ймовірного вчинення правопорушення, що свідчить про наявність правових підстав для висновку, що на дату складення постанови пройшов строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, не повідомивши позивачу належним чином про розгляд справи та розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відсутності позивача, відповідач не забезпечив можливості реалізації позивачем його прав, передбачених частиною 1 статті 268 КУпАП. Як наслідок, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та статтею 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.

Оскільки оскаржувана постанова не містить чіткого зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, детально не описано об`єктивну сторону правопорушення, що ставиться у провину позивачу, відсутні докази вчинення правопорушення, а також допущені численні порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то це є підставою для її скасування.

Також в позовній заяві зазначено, що позивач про винесення постанови № 2988 від 24.10.2025 року дізнався лише після отримання поштового відправлення від Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У зв`язку з цим, сторона позивача просить суд: поновити строк на звернення до суду з цією позовною заявою; скасувати постанову № 2988 від 24.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та закрити провадження у справі; судові витрати покласти на відповідача.

15.05.2026 ухвалою Калуського міськрайонного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

18.06.2026 судом отримано від представника позивача заяву про стягнення з відповідача судових витрат, просить стягнути 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

26.06.2026 судом отримано від представника відповідача письмові пояснення по справі. У письмових поясненнях представник відповідача вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 17.10.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. З протоколу вбачається, що при перевірці облікових даних шляхом опрацювання системи «Оберіг» було виявлено та встановлено, що ОСОБА_1 не проходив ВЛК протягом останніх 5 років, та є порушником правил військового обліку як особа, яка не пройшла військово-лікарську комісію відповідно до Наказу №402 від 2008р., та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, а також права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 було повідомлено, що 24.10.2025 відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, про що йому повідомлено під час зачитання протоколу.

24.10.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу та було винесено постанову № 2988, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме, проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього, не пройшов медичний огляд, будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушивши абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На ОСОБА_1 накладено штраф 17000,00 грн.

Що стосується проходження ВЛК ОСОБА_1 до винесення постанови по справі, то він ВЛК останні 5 років не проходив та вказане адміністративне правопорушення є триваючим. Також ВЛК ОСОБА_1 було пройдено вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача зазначає, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Також представник відповідача вважає заявлені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу завищеними та більшими за розмір правничої допомоги в середньому по Україні. У разі задоволення позову просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Судом встановлено, що постановою № 2988 від 24.10.2025 року (оскаржувана постанова) по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, її винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 9/13262 від 17.10.2025 року. В цьому протоколі зазначено, що позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.02.2025 року згідно скерованої йому повістки (про що був складений відповідний протокол № 9/85261), а також не проходив військово-лікарську комісію протягом останніх 5 років, у зв`язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 пояснив, що ВЛК не проходив через те, що був зайнятий постійним доглядом за хворим батьком, крім того жодної повістки щодо проходження ВЛК не отримував. даний протокол не підписував.

Матеріали справи містять ще один протокол про адміністративне правопорушення № 9/13261 від 17.10.2025 року, який також стосується позивача. Зокрема, відповідно до протоколу № 9/13261 від 17.10.2025 року, позивачу інкриміновано правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, яке полягало у неприбутті за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.02.2025 року. У цьому протоколі зазначено пояснення ОСОБА_1 , який пояснив, що повістку про виклик він не отримував та про її існування не знав. Зазначений протокол не став підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про надіслання позивачеві повісток. Відповідачем суду не надано такої інформації.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 користується правом на відстрочку від призову у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за своїм батьком, що підтверджується відповідними документами, долученими до позову (акт про встановлення факту здійснення особою догляду від 16.03.2026, поданою через ДІЮ заявкою від 17.03.2026, медичними документами батька). Відповідачем даний факт не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

А згідно ч. 2 пункту 69 Порядку № 560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Тобто, для проходження військово-лікарської комісії позивач повинен був отримати відповідне направлення, але відповідач не надав суду належних доказів, з яких можливо встановити направлення позивача на проходження ВЛК.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Абзацом восьмим частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).

Відповідно до пункту 1 Указу №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України сповістити призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, відповідно до пункту 63 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 “Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, військовозобов`язані, які звернулися із заявою про надання відстрочки відповідно до пункту 58 цього Порядку, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, за винятком окремо визначених випадків, прямо передбачених цим пунктом. Також зазначеним Порядком передбачено, що у разі ухвалення рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби, а також встановлено випадки, коли направлення на медичний огляд не здійснюється, зокрема за наявності чинної відстрочки або інших визначених законом підстав. Крім того, положеннями Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зокрема пунктом 9 частини першої статті 23, передбачено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для військовозобов`язаних, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що жодних сповіщень чи повісток про виклик ОСОБА_1 , в яких би зазначалася дата час, коли саме позивач викликається для проходження ВЛК, суду не надано.

Тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, як вбачається з матеріалів справи, належними та допустимими доказами не доведений.

З приписів статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Частинами першою, другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Доводи, що викладені у відзиві, який був наданий відповідачем, не спростовують викладені позивачем обставини справи та висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, особа неправомірно притягнута до адміністративної відповідальності, тому постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю, що буде належним захистом порушеного права позивача.

Щодо клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як зазначає сторона позивача, позивач тільки 07.05.2026 дізнався про постанову від 24.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення, коли отримав поштою постанову про відкриття виконавчого провадження. Цей факт підтверджується копією поштового конверту та роздруківкою з трекінгу АТ «Укрпошта».

Оскаржувана постанова в присутності ОСОБА_1 не складалася і ним не підписана. При цьому у матеріалах відсутні відомості про складання спірної постанови за участю позивача та вручення йому відповідної копії, так як його підпис у вказаній постанові відсутній.

Відповідачем жодним чином не спростовано твердження позивача про те, що позивач отримав копію постанови 07.05.2026 (відповідачем не надано суду жодних відомостей про те, коли було направлено копію постанови на адресу позивача та коли її отримано останнім).

Позовну заяву було направлено до суду 12.05.2026 через систему Електронний суд, таким чином позовна заява подана до суду протягом десяти днів з дня вручення постанови.

Таким чином, суд вважає, що позивачем строк оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності було пропущено з поважних причин, а тому його необхідно поновити.

Згідно зі ст. 133 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 КАС України).

Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, тому з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 532,48 грн, та витрат на правничу допомогу, але у сумі 4000,00 грн, зважаючи на складність справи та розгляд її у спрощеному провадженні без виклику сторін. Понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджено договором про надання правової допомоги від 07.05.2026 року, додатковою угодою від 07.05.2026 року до договору про надання правової допомоги, рахунком, та квитанцією від 07.05.2026 року на суму 12000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-11, 20, 25, 72-77, 205, 211, 241-246, 257, 258, 263, 286, 293 КАС України, ст.ст. 23, 33, 38, 210-1, 245, 251, 287, 288, 289 КУпАП України, суд -

УХВАЛИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № 2988 від 24.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 532,48 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя