Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №203/2736/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2736/24

Провадження № 1-кп/0203/408/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року Колегія суддів Центрального районного суду міста Дніпра

у складі головуючого судді – ОСОБА_1

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі – ОСОБА_4

за участю прокурора – ОСОБА_5

захисника – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального провадження (inabsentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000000363 від 13.02.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця с. Стародубівка, Першотравневого району, Донецької області, раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановив:

Громадянин України ОСОБА_7 обіймав посаду інспектора відділу режиму і охорони Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», яка згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» віднесена до посади правоохоронної діяльності. Вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ОСОБА_7 урочисто присягнув завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України.

У своїй діяльності ОСОБА_7 , зобов`язаний керуватися Конституцією України, Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», а також вимогами іншого чинного законодавства України.

Відповідно до ст. ст. 17, 65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII.

Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а у подальшому Законами про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ, № 2212-ІХ, № 2263-ІХ, № 2500-ІХ, № 2738-ІХ, № 5 8/2023, № 254/2023 продовжувався строк дії воєнного часу в Україні.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24 лютого 2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї OOH ES-11/1 від 02 березня 2022 року «Про агресію проти України», п.п. 1, З Висновку 3 00(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу Міжнародного Суду ООН від 16 березня 2022 року за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ) та ін.)».

Під час окупації території м. Маріуполя Донецької області представниками Збройних Формувань Російської Федерації та «Донецької народної республіки» узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території міста шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема у період часу з 7 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року ними здійснювалося захоплення території Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

У подальшому не пізніше 15.04.2022 вказана установа перейменована на «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной служби исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» (мовою оригіналу) з наступним приєднанням її до так званого Міністерства юстиції ДНР.

У подальшому, в умовах військового контролю Збройних Сил Російської Федерації над вказаною територією та встановленого ними окупаційного режиму було сформовано незаконні органи влади на території міста, зокрема 21.04.2022 призначено так зване керівництво.

Так, громадянин України ОСОБА_7 , обіймаючи посаду в правоохоронному органі – інспектора відділу режиму і охорони Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», усвідомлюючи, що між Російською Федерацією та Україною з 20 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, у порушення положень ст. ст. 17, 65 Конституції України, Закону України «Державну кримінально-виконавчу службу України», діючи в умовах воєнного стану, у період часу з 14 березня 2022 року та не пізніше 21 квітня 2022 року (точний час встановити не можливо), перебуваючи на території Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. Каменська, 52, враховуючи професійні навички та обізнаність в правоохоронній сфері, отримав пропозицію від невстановлених на даний час представників окупаційної влади РФ та ДНР щодо подальшого проходження служби в так званій установі ««государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной служби исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» (мовою оригіналу).

Отримавши вказану пропозицію, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, перебуваючи на території Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. Каменська, 52, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та свідомо, добровільно під час збройного конфлікту в умовах воєнного стану прийняв рішення зрадити даній ним присязі, погодившись на пропозицію представників окупаційної влади, написав рапорт про прийняття на службу до незаконного органу так званої установи «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной служби исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» (мовою оригіналу).

Не пізніше 21 квітня 2022 року (точний час встановити не можливо) ОСОБА_7 призначено на ту ж саму посаду, яку він обіймав в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», де йому визначено аналогічні обов`язки.

У складі так званої установи «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной служби исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» ОСОБА_7 до цього часу здійснює організацію несення служби молодшими інспекторами на внутрішніх та зовнішніх постах установи, контрольні перевірки чисельності ув`язнених і засуджених осіб до СІЗО, організацію проведення обшукової діяльності, при цьому керуючись законодавством так званої ДНР.

Своїми діями, які виразилися у забезпеченні діяльності на окупованій території України так званого органу «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной служби исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» (мовою оригіналу), яке входить до органів влади ДНР, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на тимчасово окуповану територію, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_7 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, а саме перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані як вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, тобто за ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника – ОСОБА_6 , який був забезпечений державою.

Виклики обвинуваченого в судові засідання здійснювалися через публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр», на веб-сайті Центрального (Кіровського) районного суду міста Дніпра та на сайті офісу генерального прокурора України, надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України та за останнім відомим місцем реєстрації проживання обвинуваченого.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про належне повідомлення ОСОБА_7 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, реалізації свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суд. В той же час, неявка обвинуваченого ОСОБА_7 до суду, суд розцінює, як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), що є однією з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, приймав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах та прохав суд закрити кримінальне провадження, оскільки свідки не підтвердили його добровільність на зайняття посади.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні умисних дій у встановлених обставинах підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами:

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який в суді пояснив, що на момент повномасштабного вторгнення працював в Держаній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», 14 березня 2022 року до установи зайшли представники незаконних збройних формувань, після чого до слідчого ізолятора почали прибувати посадові особи «ДНР» та агітувати про перехід до них. Протягом місяця службовці слідчого ізолятора писали заяви про перехід до «ДНР», тих, хто відмовився – наприкінці квітня попросили залишити територію слідчого ізолятора. Заяви писали добровільно. ОСОБА_7 зайшов в кабінет до начальника ізолятора і написав заяву про перехід до «ДНР», про що особисто розповідав та після чого агітував інших. При перегляді відеоматеріалів кримінального провадження вказав на особу ОСОБА_7 .

Показаннями свідка ОСОБА_10 ,. який в суді пояснив, що працював в Держаній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», після захоплення приблизно 14 березня 2022 року в державну установу увійшли представники «ДНР» і запропонували написати рапорти про перехід до «ДНР» на тіж самі посади. Примусу та погроз не було, це відбувалось на добровільній основі. Цей процес тривав приблизно до 21 квітня 2022 року. ОСОБА_7 розповідав про те, що написав заяву про перехід до «ДНР». При перегляді відеоматеріалів кримінального провадження вказав на особу ОСОБА_7 .

Листом Офісу Президента України № 43-01/855 від 22.09.2023, за яким від ОСОБА_7 заява про втрату громадянства України не надходила, тобто останній є громадянином України (т.1 а.с.к.п.78-79)

Листом Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» від 23 серпня 2023 року №96 надано список співробітників, які станом на 23.02.2022 року працювали в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», згідно якого підтверджується, що ОСОБА_7 обіймав посаду інспектора відділу режиму і охорони, спеціальне звання - капітан. У списку співробітників Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», які з 24.02.2022 року виїхали на підконтрольну Україні територію громадянин України ОСОБА_7 відсутній. (т.1 а.с.к.п.88-97, 100-101)

Протоколами огляду від 17 та 18 серпня 2023 відомостей загальнодоступної мережі Інтернет, а саме сайту «Официальный сайт ДНР» за ідентифікатором «Мариупольское СИЗО» та сайту «Vbankcenter.ru», відповідно до яких станом на 21.04.2022 «Маріупольський слідчий ізолятор» перейменовано на «Государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной служби исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» з наступним приєднанням та підпорядкуванням так званому Міністерству юстиції ДНР. (т.1 а.с.к.п.105-108, 110-114, 116-125, оптичні диски: а.к.п.109, 115, 126)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.12.2023, за яким свідок ОСОБА_9 впізнав особу на фотознімку №3 як ОСОБА_7 (т.1 а.с.к.п.202-205, 206)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.12.2023, за яким свідок ОСОБА_10 впізнав особу на фотознімку №3 як ОСОБА_7 (т.1 а.с.к.п.222-225, 226)

Протоколами огляду від 27.12.2023 відомостей загальнодоступної мережі Інтернет, а саме сайту «ГИС НПА ДНР» за ідентифікаторами: «О содержании под. стражей обвиняемых и подозреваемых в совершении преступлений», «Об утверждении Положения о Государственной службе исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», за якими встановлено, що діяльність роботи СІЗО МЮ ДНР регулюється законодавством ДНР та додатком – роздруківкою «Указа Главы Донецкой Народной Республики» № 354 від 17.12.2019 «Об утверждении Положения о Государственной службе исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» (т.2 а.с.к.п.1-4, 33-36)

Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 14.05.2024, якою надано дозвіл на використання в кримінальному провадженні №12024000000000363 від 13.02.2024 року інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні 12023000000001305 від 12.07.2023 (т.2 а.с.к.п.176-177)

Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 24.08.2023, якою надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг), що полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв`язку та проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій (телекомунікацій) для передавання інформації, а саме за допомогою онлайн камер відеоспостереження за серійними номерами: C060CF3EEACFFC7E MAC адреса 0012415128 FB; C060CF3EEACFFC6E MAC адреса 0012414C56ID; C060CF3EEACFFC5E MAC адреса 00124102B702;C60CF3EEACFFC5E MAC адреса 00124145D83E; C60CF3EEACFFC4E MAC адреса 00124145EABO; C60CF3EEACFFC3E MAC адреса 00121421A555; C60CF3EEACFFC2E MAC адреса 001241462D91, які використовуються на тимчасово окупованій території ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор», за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52 (т.2 а.с.к.п.183-186)

Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.11.2023, за яким отримана інформація розподілена в 7-ми папках, а саме:

- папка № 19 – відео з камери спостереження, що ведеться в коридорі збірного приміщення ДУ;

- папка № 20 – відео з камери спостереження, що ведеться на контрольно-пропускному пункті з пропуску і огляду автотранспорту;

- папка № 21 - відео з камери спостереження, що ведеться на контрольно-пропускному пункті, камера спрямована на вихід;

- папка № 22 - відео з камери спостереження, що ведеться на контрольно-пропускному пункті, камера спрямована на вхід;

- папка № 25 - відео з камери спостереження, що ведеться в кімнаті № 1 огляду осіб збірного відділення;

- папка № 26 - відео з камери спостереження, що ведеться в кімнаті № 2 огляду осіб збірного відділення;

- папка № 27 - відео з камери спостереження, що ведеться у внутрішньому дворі ДУ в кімнаті № 2 огляду осіб збірного відділення.

Під час ознайомлення з вказаними матеріалами відеоспостереження встановлено, що особи чоловічої та жіночої статі, які одягнуті у камуфляжний одяг зеленого або синього кольору, виконують функції та обов`язки притаманні працівникам слідчого ізолятору, а саме:

здійснюють контрольно-пропускний режим до приміщення слідчого ізолятора (папки 20,21,22); здійснюють приймання до слідчого ізолятора ув`язнених і засуджених (перевіряється наявність документів та проводиться особистий обшук ув`язненого) (папки 20,25,26); здійснюють розміщення ув`язнених і засуджених(папка 29); здійснюють обшук та огляд речей ув`язнених і засуджених та персоналу слідчого ізолятора(папки 20,21,25,26); під час заїзду автотранспорту до приміщення здійснюється його огляд (папка 20) (т.2 а.с.к.п.188-189)

Протоколом огляду від 05.04.2024, за яким за участю свідка ОСОБА_10 переглянуто цифровий носій “Verbatim” s/n 5302324783301788, на якому міститься папка «СИЗО», в якій міститься папка «25» з 813 файлами. Свідок ОСОБА_10 повідомив, що камера відео спостереження була встановлена та знаходиться в кімнаті огляду осіб «збірне відділення», що утримуються в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52, яка на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України та незаконно використовується «государственной службой исполнения наказаний министерства юстиции донецкой народной республіки». При відкритті відео файла з назвою «20230911220000» на відео відображена дата: 2023-09-11 та на відео він впізнає ОСОБА_7 , одягнену в форму співпрацівника державної служби виконання покарань росії. Повідомив, що останній перейшов на бік ворога та зайняв посаду інспектора відділу режиму і охорони. До 24.02.2023 перебував на аналогічній посаді в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» (т.2 а.с.к.п.191-230)

Протоколом огляду від 09.04.2024, за яким за участю свідка ОСОБА_9 переглянуто цифровий носій “Verbatim” s/n 5302324783301788, на якому міститься папка «СИЗО», в якій міститься папка «25» з 813 файлами. Свідок ОСОБА_9 повідомив, що камера відео спостереження була встановлена ним особисто та знаходиться в кімнаті огляду осіб «збірне відділення» ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52, яка на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України та незаконно використовується «государственной службой исполнения наказаний министерства юстиции донецкой народной республіки». При відкритті відео файлу з назвою «20230911100000», на відео відображена дата: 2023-09-11 та на відео він впізнає ОСОБА_7 , одягненого в форму співпрацівника державної служби виконання покарань росії. Повідомив, що останній перейшов на бік ворога та зайняв посаду інспектора відділу режиму і охорони. До 24.02.2023 перебував на аналогічній посаді в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» (т.3 а.с.к.п.7-48)

Протоколом огляду від 14.05.2024, за яким за участю свідка ОСОБА_10 переглянуто цифровий носій “Goodram” s/n FY32G38A804, на якому міститься відео файл «20230911100000». Свідок ОСОБА_10 повідомив, що камера відео спостереження була встановлена та знаходиться в кімнаті огляду осіб «збірне відділення», що утримуються в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52, яка на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України та незаконно використовується «государственной службой исполнения наказаний министерства юстиции донецкой народной республіки». При відкритті відео файла з назвою «20230911100000» на відео відображена дата: 2023-09-11 та на відео він впізнає ОСОБА_7 , одягнену в форму співпрацівника державної служби виконання покарань росії. Повідомив, що останній перейшов на бік ворога та зайняв посаду інспектора відділу режиму і охорони. До 24.02.2023 перебував на аналогічній посаді в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» (т.3 а.с.к.п.133-137)

Протоколом огляду від 14.05.2024, за яким за участю свідка ОСОБА_9 переглянуто цифровий носій “Goodram” s/n FY32G38A804, на якому міститься відео файл «20230911100000». Свідок ОСОБА_10 повідомив, що камера відео спостереження була встановлена та знаходиться в кімнаті огляду осіб «збірне відділення», що утримуються в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52, яка на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України та незаконно використовується «государственной службой исполнения наказаний министерства юстиции донецкой народной республіки». При відкритті відео файла з назвою «20230911100000» на відео відображена дата: 2023-09-11 та на відео він впізнає ОСОБА_7 , одягнену в форму співпрацівника державної служби виконання покарань росії. Повідомив, що останній перейшов на бік ворога та зайняв посаду інспектора відділу режиму і охорони. До 24.02.2023 перебував на аналогічній посаді в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» (т.3 а.с.к.п.138-142)

Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Окрема увага приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. Процесуальні докази, наведені у вироку, прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнав належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають. Відтак, подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.

Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_7 , що були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.

Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченої через допущені порушення кримінального процесуального закону у ході досудового розслідування, і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин, доведена у повному обсязі.

При цьому, на своє глибоке переконання, суд вважає, що ОСОБА_7 безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ, свої дії здійснював свідомо, умисно, добровільно, під час збройного конфлікту в умовах воєнного стану прийняв рішення зрадити даній ним присязі, погодився на пропозицію представників окупаційної влади та написав рапорт про прийняття на службу до незаконного органу так званої установи «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный ізолятор государственной службы исполнения наказания министерства юстиции Донецкой народной республики», яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52.

Суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_7 виконує покладені окупаційною владою обов`язки, перебуваючи в зазначеній установі на посаді інспектора відділу режиму і охорони, з спеціальним званням – капітан, під безпосереднім впливом або фізичним примусом, внаслідок якого не міг керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); або психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави; саме цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода; або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_7 не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, не вживав.

Отже, на переконання суду, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченого, його свідомий вибір та власне волевиявлення щодо переходу на бік ворога в умовах воєнного стану.

Враховуючи всі викладені вище обставини та докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена та його умисні дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, - як вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При обранні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих даних обвинуваченого, характер та ступінь його суспільної небезпеки.

ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_7 – відсутні.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Верховний Суду постановівід 18.09.2018 у справі №367/6965/15-к роз`яснив, що покарання у виді довічного позбавлення волі є тим видом покарання, що застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключно небезпечністю особи винного.

Суд враховує, що ОСОБА_7 хоча і вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період воєнного стану, однак, за відсутністю обтяжуючих обставин, вважає, що останньому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, визначений ч.2 ст.111КК України,з конфіскацією усього належного йому направі приватноївласності майна,та вважає,що саметаке покарання забезпечить його мету у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів.

ОСОБА_7 на час повномасштабного вторгнення працював на посаді інспектора відділу режиму і охорони Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», мав спеціальне звання – капітан.

Відповідно до ст. 54 КК України, особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин - перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, суд вважає неможливим збереження за останнім спеціального звання – капітан.

Керуючись ч.3 ст.323, ст.ст.349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 залишити попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття його під варту.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання – капітан.

На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду згідно зі статтею 323 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2