Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №211/2632/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №211/2632/26

Провадження № 1-кп/211/1072/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041720000186 від 16.02.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Угода про визнання винуватості досягнута під час досудового провадження.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що згідно ч.1 статті 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так встановлено, що ОСОБА_4 є особою позбавленим права керування транспортними засобами відповідно до постанови Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 по справі №211/9079/25, яка набрала законної сили 21.10.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800грн. з позбавленням права керування т/з строком на 5 років без вилучення т/з;

- постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 29.01.2026, по справі №211/9081/25, яка набрала законної сили 10.02.2026, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000грн. з позбавленням права керування т/з строком на 1 рік без вилучення т/з.

В подальшому ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що в нього відсутнє ведійське посвідчення та про наявність вказаних постанов суду, будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання постанов суду, що набрали законної сили, щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 13.10.2025, ОСОБА_4 будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу марки «ВАЗ 2101», р.н. « НОМЕР_1 ».

У подальшому, ОСОБА_4 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб з особистих цілях, здійснював керування останнім.

Так, близько о 20.35год. 13.10.2025 по вул. О. Теліги, 53 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом «ВАЗ 2101» р.н. « НОМЕР_1 », будучи позбавленим права керування транспортними засобами, де був зупинений працівниками патрульної поліції та відносно нього було складено протокол за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП на підставі якої винесено постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2025 по справі №211/12721/25, згідно якої відносно нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800грн. з позбавленням права керування т/з строком на 5 років та безоплатного вилучення т/з.

Крім того, ОСОБА_4 в період часу з 22год. 14.02.2026 до 09год. 15.02.2026 (точний час органом досудового розслідування не встановлено), проходив повз будинку АДРЕСА_2 . В цей час у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у вищевказаний будинок, перестрибнувши через паркан, потрапив на територію вказаного домоволодіння, та скориставшись незачиненими вхідними дверима до вищевказаного будинку зайшов до нього. В подальшому, ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 (зі змінами), з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, таємно викрав з приміщення вищевказаного будинку наступне майно: велосипед марки «Аіст» зеленого кольору, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №394/26 від 10.03.2026 становить 900грн., електропилка ланцюгова марки «Лімекс», модель «Еlр 1914е», вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №394/26 від 10.03.2026 становить 1007,60грн., перфоратор марки «DWT», модель ВНР 1228VВМС, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №394/26 від 10.03.2026 становить 3444,80грн., перфоратор марки «Stem», модель RH 30 ВТ, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №394/26 від 10.03.2026 становить 1500грн. Надалі, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 шкоди на загальну суму 6852,40грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

12.03.2026р. між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 470, 472, 473 КПК України. Відповідно до укладеної угоди обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового провадження беззастережно визнав свою винуватість в зазначених діяннях, щиро розкаявся і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, встановивши обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив угоду затвердити. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 також просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Враховуючи вищенаведене та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема ст.ст. 470-473, та Кримінального Кодексу України. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382, ч.4 ст.185 КК України – умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили та таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану; обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, що передбачені ст.476 КПК України.

Так, під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.1 ст.382, ч.4 ст.185 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що вищезазначену угоду про визнання винуватості укладено ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз, не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, встановивши обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України та санкції зазначеної статті.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.

Процесуальних витрат по справі немає.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 відсутній.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 394, 395, 474, 475 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Затвердити Угоду про визнання винуватості від 12.03.2026 року, укладену між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041720000186 від 16.02.2026 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по справі залишити у власності потерпілої ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1