Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №171/4327/25 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/4327/25

Номер провадження 2/171/2698/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.

за участю секретаря судового засідання Бахтіярової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грушівської громади Дніпропетровської області в особі Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказує, що позивач є спадкоємицею майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . 28.06.2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. із заявою про вчинення нотаріальної дії – видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. від 28.06.2023 року позивачу відмовлено у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії, так як спадкоємицею ОСОБА_1 не надано належних документів, що підтверджують право власності спадкодавця на належне йому спадкове майно та нерухоме майно іншого учасника права спільної власності ОСОБА_4 , який був сином спадкодавця та помер до відкриття спадщини, яке підлягало державній реєстрації, при цьому факт смерті обох учасників права спільної власності унеможливлює визначення розміру частки кожного з них. Крім того, спадкоємицею не надано документів, якими би безспірно підтверджувалося прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був його сином. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Просить заяву задовольнити та визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник адвокат Чумак Т.А. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача подано заяву про підтримання позову та розгляд справи за її відсутності.

Представник Грушівської сільської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника та ухвалення судового рішення відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.10.2017 року серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 06 квітня 1999 року секретарем Ленінської сільської ради Северіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 186, яким належну йому квартиру та все своє майно, де б воно не було й з чого не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, він заповідав онуці ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.08.1974 року ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.09.1953 року. Відповідно до вказаного свідоцтва батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Таким чином, позивач є онукою померлого ОСОБА_3 та, відповідно, спадкоємицею за заповітом.

08.05.2023 року позивач звернулася до нотаріуса Романченко Ю.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 08.05.2023 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. заведено спадкову справу № 60/2023 до майна померлого ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. від 28.06.2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як спадкоємицею ОСОБА_1 не надано належних документів, що підтверджують право власності спадкодавця на належне йому спадкове майно та нерухоме майно іншого учасника права спільної власності ОСОБА_4 , який був сином спадкодавця та помер до відкриття спадщини, яке підлягало державній реєстрації, при цьому факт смерті обох учасників права спільної власності унеможливлює визначення розміру частки кожного з них. Крім того, спадкоємицею не надано документів, якими би безспірно підтверджувалося прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був його сином.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, видане 20.04.1994 року органом приватизації – Апостолівське БТІ та записане у реєстрову книгу за № 2-87П, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та члену його сім`ї ОСОБА_4 .

З довідки Апостолівського відділення КП «Криворізьке МБТІ» № 332 від 25.05.2023 року встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано.

Вказане стало підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Такий порядок застосовується, якщо: спадкоємець володіє оригіналами правовстановлюючих документів на нерухоме майно; нерухомість була набутим майном спадкодавця, але за його життя не зареєстрована в ДРРП; право власності було зареєстровано до 2013 року в реєстрах БТІ. У таких випадках держава передбачає можливість первинної реєстрації не за спадкоємцем, а спочатку — за спадкодавцем, навіть якщо він уже помер.

Судом встановлено, що у позивача наявний оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно, спірна квартира була набута спадкодавцем у встановленому законом порядку (шляхом приватизації), право власності на квартиру було зареєстровано в реєстрах БТІ у 1994 року, тобто до 2013 року, проте приватний нотаріус Романченко В.В. позбавлена можливості зареєструвати нерухоме майно, належне спадкодавцю ОСОБА_3 , у ДРРП, оскільки спірна квартира приватизована на 2-х осіб – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому частки кожного не визначені і факт смерті обох учасників справа спільної власності унеможливив визначення розміру частки кожного з них. Про вказану підставу неможливості реєстрації права власності за померлим спадкодавцем зазначено у постанові нотаріуса від 28.06.2023 року.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і строк на її прийняття закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК УРСР 1963 року.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст.525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Наданими до суду доказами підтверджується, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , яка у визначений ЦК УРСР 1963 року строк прийняла спадщину шляхом вступу у володіння майном.

Однією з підстав відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є та обставина, що позивачем не надано документів, якими би безспірно підтверджувалося прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був його сином.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_4 підтверджується наступним.

ОСОБА_3 з 1982 року до дня своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 - був зареєстрований у спірній квартирі, яка належала на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказана обставина підтверджується довідкою № 35 від 24.04.2023 року, виданою виконкомом Грушівської сільської ради.

На момент смерті ОСОБА_3 останній проживав за вищевказаною адресою один, але станом на квітень 1994 року разом з ним проживав та був зареєстрований син ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право на житло від 20.04.1994 року, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали у власність спірну квартиру внаслідок приватизації вказаного житла, оскільки приватизувати житло могли лише зареєстровані у ньому особи.

Крім того, згідно довідки № 36 від 24.04.2023 року, виданою виконкомом Грушівської сільської ради, ОСОБА_4 буз зареєстрований у спірній квартирі згідно даних погосподарської книги № 55 Грушівської сільської ради на 01.01.1991-01.01.1995 рік, особовий рахунок № НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_4 його батько ОСОБА_3 фактично вступив у володіння спадковим майном, тобто частиною квартири АДРЕСА_1 , сплачував комунальні послуги (довідкою КП «Патріот» підтверджується відсутність заборгованості за сплату питної води), здійснював поточні ремонти (за потреби), користувався меблями та речами, що належали його сину.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.03.2020 року, справа № 305/235/17, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином, наданими доказами підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 фактично вступив у володіння частиною спадкового майна після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки був зареєстрований і фактично постійно проживав у спадковій квартирі та ніс витрати по утриманню спірної квартири.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Фактично прийнявши спадщину після смерті сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входить частка квартири АДРЕСА_1 , спадкодавець ОСОБА_3 спадщину не оформив у встановленому законом порядку та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, заповівши все належне йому майно позивачу.

Відтак, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 останньому належали частка квартири АДРЕСА_1 , згідно Свідоцтва про право власності на житло від 20.04.1994 року, та частка квартири АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті сина ОСОБА_4 .

Оскільки право власності на спірну квартиру не було зареєстровано за померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , позивач позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити свої спадкові права.

Відповідно до ст.534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Враховуючи ту обставину, що спадкодавець ОСОБА_3 заповідав усе належне йому майно онуці ОСОБА_1 , суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог, що підтверджуються наданими до суду доказами, які є належними, допустимими та достовірними, а також достатніми для ухвалення даного рішення.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12,13,81,82,89,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Грушівської громади Дніпропетровської області в особі Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , частка якої належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане органом приватизації - Апостолівське БТІ від 20.04.1994 року, а частку якої він успадкував після смерті сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 та яка належала померлому згідно Свідоцтва про право власності на житло, видане органом приватизації - Апостолівське БТІ від 20.04.1994 року.

Витрати по справі покласти на позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат