Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №583/1721/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Суми

Справа №583/1721/25

Номер провадження 22-ц/816/796/26, 22-ц/816/797/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності :

представників позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Абрамовича Олексія Володимировича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року,

на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року в складі судді Плотникової Н.Б., ухвалені в м. Охтирка Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє самостійно та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , яка діє самостійно та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , від імені яких діяв адвокат Абрамович О.В., звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту -ДП «Ліси України») моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_4 на виробництві, на користь ОСОБА_1 500 000 грн 00 коп., на користь ОСОБА_3 800 000 грн 00 коп. та на користь ОСОБА_2 500 000 грн 00 коп.

Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_4 , який працював лісорубом у Філії «Охтирське лісове господарство» ДП «Ліси України». Згідно акту за формою Н-1/П від 28 лютого 2025 року нещасний випадок на виробництві, який стався 17 квітня 2024 року з лісорубом VI розряду філії «Охтирське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_4 визнається таким, що пов`язаний із виробництвом. Внаслідок втрати чоловіка, батька, сина позивачам була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що вони зазнали душевні страждання у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який вони відчувають усе своє життя, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє самостійно та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ДП «Ліси України» про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 300 000 грн 00 коп. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 400 000 грн 00 коп. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 300 000 грн 00 коп. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь держави судовий збір у розмірі 10000 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп. Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп. Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ДП «Ліси України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві, адже цей акт складається саме для встановлення вини або її відсутності зі сторони роботодавця або працівника. У даній судовій справі акт про нещасний випадок на виробництві вини роботодавця не виявив, натомість встановив вину працівника.

Зазначає, що за правовими висновками Верховного Суду, вкладеними у постанові від 16 червня 2023 року у справі №592/13643/21, підставою для відшкодування моральної шкоди є те, що вина виникла внаслідок порушення трудових прав працівників з боку роботодавця. Проте, матеріали судової справи не містять доказів на підтвердження того, що з боку ДП «Ліси України», як роботодавця, були порушені трудові права ОСОБА_4 .

Вказує і на те, що в порушення норм ЦПК України, в позовній заяві та в доданих до неї документах не зазначено, якими неправомірними діями чи бездіяльність відповідача заподіяно моральну шкоду позивача, яка саме вина роботодавця як підстава для відшкодування моральної шкоди позивачам.

Звертає увагу на те, що висновком експерта №518, за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи безпеки життєдіяльності від 18 жовтня 2024 року, акту спеціального розслідування нещасного випадку від 28 лютого 2025 року саме ОСОБА_4 допустив порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даного нещасного випадку.

Як на підставу для скасування додаткового рішення суду, заявник апеляційної скарги вказував на те, що розгляд заяви про ухвалення додатково рішення проведено за відсутності представника державного підприємства з причин не приєднання його судом до відеоконференції, що є порушення ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

Представником позивача – адвокатом Абрамовичем О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_1 з 15 листопада 2014 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , під час якого у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8, 9).

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14, 15).

ОСОБА_4 з 03 жовтня 2018 року перебував у трудових відносинах з ДП «Охтирське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» (а.с. 23-25, 26, 48-79).

Наказом № 20-к від 22 січня 2024 року ОСОБА_4 , за його заявою, переведено на посаду лісоруба VI розряду лісозаготівельної бригади Охтирського лісництва з 22 січня 2024 року (а.с. 27, 28, 29-30).

Наказом від 01 березня 2024 року №68/23.6 дозволено з 15 лютого 2024 року виконання робіт при розробленні лісосіки головного користування в Олешнянському лісництві наступним працівникам Охтирського лісництва зайнятим на лісозаготівельних роботах: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с. 31).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в с. Лантратівка Охтирського району Сумської області (а.с. 22).

Відповідно до довідки про причини смерті № 101 від 18 квітня 2024 року ОСОБА_4 , причина смерті удар кинутим, випущеним або падаючим предметом (а.с. 22 зворот).

Наказом №69-к від 24 квітня 2024 року ОСОБА_4 звільнено 17 квітня 2024 року через припинення роботи у зв`язку зі смертю та виключено зі списків працівників підприємства (а.с.32).

За фактом нещасного випадку на виробництві, що стався 17 квітня 2024 року під час виконання робіт в лісовому масиві, що знаходиться біля с. Лантратівка працівниками ДП «Охтирський лісгосп», а саме ОСОБА_4 спилював деревину, яка під час падіння завдала йому тілесні ушкодження несумісні з життям, 18 квітня 2024 року Охтирським РВ ГУНП в Сумській області було внесено відомості до ЄРДР за № 12024200460000353. В межах даного кримінального провадження було проведено судову інженерно-технічну експертизу безпеки життєдіяльності, за результатами якої складено висновок № 518 від 18 жовтня 2024 року, відповідно до якого причиною настання нещасного випадку, що стався 17 квітня 2024 року з лісорубом VI розраду Філії «Охтирське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_4 , є недотримання вимог безпеки під час спилювання дерева, що виявилося у перебуванні лісоруба у небезпечній зоні падіння гілок та подальше отримання тілесних ушкоджень (а.с. 34, 36-47).

Комісією, утвореною наказом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19 квітня 2024 року №238/ПНС, було проведено спеціальне розслідування щодо з`ясування обставин та причин настання нещасного випадку на виробництві, що стався 17 квітня 2024 року з лісорубом VI розряду Філії «Охтирське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_4 під час звалювання дерева підліску (дерев 2-го ярусу) за адресою: Олешнянське лісництво, квартал 55, виділ 15, за наслідками якого 28.02.2024 р. було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 квітня 2024 року о 15.00 год. за формою Н-1/П.

Зі змісту цього Акту слідує, що комісія провівши спеціальне розслідування щодо з`ясування обставин та причин настання нещасного випадку на виробництві, отримавши пояснення свідків, оглянувши місце, де стався нещасний випадок із потерпілим, ознайомившись із інформацією наданою КНП СОР «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області та іншими матеріалами, відповідно до п. 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 р. № 337, дійшла висновку, що на підставі підпункту 2 пункту 52 Порядку № 337, нещасний випадок на виробництві, який стався 17 квітня 2024 року з лісорубом VI розряду Філії «Охтирське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_4 , вважається таким, що пов`язаний з виробництвом. Прийнято рішення скласти акт за формою Н-1/П на потерпілого ОСОБА_4 , який обліковується у філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Встановлені причини настання нещасного випадку: організаційні, зокрема основна – недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано відповідний дозвіл. Порушено: п.13 глави 3 розділу Х НПАОП 02.0-7.01-23 «Мінімальні вимоги щодо безпеки і здоров`я на роботі працівників лісового господарства та під час виконання робіт із зеленими насадженнями. Супутні причини: невиконання вимог інструкції з охорони праці (порушено п. 1.10.10, п.4.5.1, 4.6.14. «Інструкції з охорони праці №29 при розробленні лісосік бензиномоторною пилкою»; п.3.5.1, 3.6.1. «Інструкції з охорони праці №30 для лісорубів»); невиконання посадових обов`язків (порушено п.13 розділу 2 Посадової інструкції майстра на лісозаготівельних роботах Олешнянського лісництва філії «Охтирське лісове господарство»).

У пункті 8 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 квітня 2024 року о 15.00 год. за формою Н-1/П зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, є :

ОСОБА_4 , лісоруб VI розраду Філії «Охтирське лісове господарство» ДП «Ліси України», який порушив:

вимоги п. 13 глави 3 розділу Х НПАОП 02.0-7.01-23 «Мінімальні вимоги щодо безпеки і здоров`я на роботі працівників лісового господарства та під час виконання робіт із зеленими насадженнями», а саме: «Перед початком проведення звалювальних робіт працівники зобов`язані: - оцінити небезпеку можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалювальних та стоячих поряд дерев; - визначити напрямок безпечного звалювання кожного дерева . . .»;

вимоги п. 1.10.10 «Інструкції з охорони праці № 29 при розробленні лососік бензиномоторною пилкою», а саме: «Працівники зобов`язані: - виконувати вимоги цієї інструкції та карти технологічного процесу»;

вимоги п. 4.5.1 «Інструкції з охорони праці № 29 при розробленні лососік бензиномоторною пилкою», а саме: «Вальнику та його помічнику до початку звалювання дерева необхідно: - визначити напрямок звалювання дерева, виходячи з розвитку його крони, нахила дерева та напрямку вітру, а при не суцільних рубках і з наявного просвіту між кронами інших дерев достатнього для падіння дерева без нависань. Оцінити небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівки із звалюваного та оточуючих дерев, враховуючи при цьому, що звалювання дерев на стіну лісу при суцільних рубках не дозволяється. Спочатку вирубаються небезпечні дерева, потім дрібні і лише після цього грубі»;

вимоги п. 4.6.14 «Інструкції з охорони праці № 29 при розробленні лососік бензиномоторною пилкою», а саме: «Під час падіння зваленого дерева вальник і його помічник відходять по підготовлених доріжках на відстань не менше 4-х метрів, слідкуючи при цьому за його падінням та падаючими зламаними гілками»;

вимоги п. 1.7.10 «Інструкції з охорони праці № 30 для лісоруба», а саме: «Працівники зобов`язані: - виконувати вимоги цієї інструкції та карти технологічного процесу»;

вимоги п. 3.5.1 «Інструкції з охорони праці № 30 для лісоруба», а саме: «Вальнику та лісорубу до початку звалювання дерева необхідно: - визначити напрямок звалювання дерева, виходячи з розвитку його крони, нахила дерева та напрямку вітру, а при не суцільних рубках і з наявного просвіту між кронами інших дерев достатнього для падіння дерева без нависань. Оцінити небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівки із звалюваного та оточуючих дерев, враховуючи при цьому, що звалювання дерев на стіну лісу при суцільних рубках не дозволяється. Спочатку вирубаються небезпечні дерева, потім дрібні і лише після цього грубі»;

вимоги п. 3.6.1 «Інструкції з охорони праці № 30 для лісоруба», а саме: «Під час падіння зваленого дерева вальник і його помічник відходять по підготовлених доріжках на відстань не менше 4-х метрів, слідкуючи при цьому за його падінням та падаючими зламаними гілками»;

ОСОБА_11 , майстер на лісозаготівельних роботах Олешнянського лісництва філії «Охтирське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як посадова особа, яка відповідно до розділу 4 посадової інструкції несе відповідальність за стан охорони праці на дільниці, безпечну організацію робіт і експлуатацію обладнання, який порушив:

вимоги п. 12 розділу 2 «Посадової інструкції майстра на лісозаготівельних роботах філії «Охтирське лісове господарство», а саме: «Проводить виробничий інструктаж робітників, вживає заходів щодо забезпечення виконання правил і норм охорони праці, виробничої санітарії, технічної експлуатації машин, устаткування та інструменту, а також здійснює контроль за їх додержанням» (а.с. 83-89).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «Ліси України», нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4 під час проведення підготовчих робіт (випилювання підліску) у виділі 15 кварталу 55 Олешнянського лісництва та внаслідок яких він помер, пов`язаний з виробництвом, тому наявні правові підстави для покладення на ДП «Ліси України» обов`язку по відшкодуванню позивачам - дружині, сину та батькові загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

Суд також зазначив, що винні дії загиблого ОСОБА_4 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У цій справі встановлено, що нещасний випадок із смертельним наслідком, в результаті якого загинув лісоруб ОСОБА_4 , стався в робочий час, при виконанні потерпілим трудових обов`язків в інтересах підприємства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди дружині померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_1 , його сину – ОСОБА_3 та батьку ОСОБА_2 .

Винні дії загиблого ОСОБА_4 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), від 05 жовтня 2022 року у справі № 174/181/20 (провадження № 61-4648св22), від 18 січня 2023 року у справі № 206/3460/21 (провадження № 61-4321св22).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував обставини порушення ОСОБА_4 вимог законодавства про охорону праці, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості й тяжкість, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю сина, батька та чоловіка, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

При визначенні розміру відшкодування суд першої інстанції врахував баланс інтересів сторін та з огляду на обставини цієї справи, й те, що відмова позивачам у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю найдорожчої людини, перед інтересами підприємства була б непропорційною.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками, викладеним Верховним Судом у постанові від 16 червня 2023 року у справі №592/13643/21, на яку посилається заявник апеляційної скарги.

Усупереч доводам апеляційної скарги, позовна заява містить належні обґрунтування заявлених позивачами своїх позовних вимог.

Колегія суддів не вбачає підстав порушення судом норм процесуального права при ухваленні додаткового судового рішення, на які посилається заявник апеляційної скарги.

Зокрема, частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Таким чином, усупереч доводам апеляційної скарги, розгляд судом першої інстанції питання про стягнення судових витрат без участі учасників справи не є порушенням вимог ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заяви представника позивачів про вирішення питання щодо розподілу понесених в суді першої інстанції витрат за надану представником професійну правничу допомогу з долученими до них доказами понесення цих витрат, отримано ДП «Ліси України» 08 липня 2025 року, а тому відповідач не був позбавлений можливості подати відповідні заперечення на ці заяви.

Заявник апеляційної скарги, в доводах апеляційної скарги не ставив під сумнів правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу та присуджений до стягнення розмір цих витрат.

Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваних судових рішень під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Крім того, під час апеляційного перегляду рішення суду позивачами були понесені витрати на правничу допомогу. Зокрема, з наданих додаткової угоди №3 від 18 травня 2026 року до договору №74 про надання правничої допомоги від 03 квітня 2024 року, укладеного адвокатом Абрамовичем О.В. з ОСОБА_3 , в особі матері – ОСОБА_1 (а.с. 217), додаткової угоди №3 від 18 травня 2026 року до договору №76 про надання правничої допомоги від 03 травня 2024 року, укладеного адвокатом Абрамовичем О.В. з ОСОБА_2 (а.с. 220), додаткова угода №3 від 18 травня 2026 року до договору №75 про надання правничої допомоги від 03 травня 2024 року, укладеного між адвокатом Абрамовичем О.В. та ОСОБА_1 (а.с. 223), актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до цих договорів (а.с. 215, 218, 221) та квитанцій №74/2, 76/2, 75/2 від 19 травня 2026 року, підтверджується сплата кожним із позивачів адвокату Абрамовичу О.В. за надану правничу допомогу по 5000 грн 00 коп. (а.с. 217, 220, 223).

З вказаних додаткових договорів та актів приймання-переді виконаних робіт слідує, що адвокат кожному з позивачів окремо, в суді апеляційної інстанції надав наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача та складання та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, представлення інтересів клієнта в Сумському апеляційному суді в ході розгляду судової справи.

Тобто, до витрат на правничу допомогу кожному із позивачів, адвокатом був включені витрати на ознайомлення з апеляційною скаргою та на виконання укладених з позивачами додаткових договорів адвокатом складено один загальний відзив на апеляційну скаргу.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що підлягає розподілу між сторонами понесені кожним із позивачів в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп.

З огляду на те, що в інтересах малолітнього ОСОБА_3 діє його законний представник – ОСОБА_1 , якою і були понесені витрати за надану адвокатом Абрамовичем О.В. правничу допомогу, а тому ці витрати в сумі 2000 грн підлягають стягненню з відповідача саме ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 4000 гривень 00 копійок понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 2000 грн 00 коп. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко