Додаткове рішення від 29 червня 2026 р. у справі №134/459/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/459/26

Провадження № 22-з/801/94/26

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тетевої-Родюк Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу,

по справі у справі №134/459/26 за позовом Спільного підприємства «Колгоспний ринок» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням,

встановив:

Історія справи

У березні 2026 року СП «Колгоспний ринок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням, зокрема, м`ясним павільйоном площею 950,3 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 часток молочного павільйону, а також складу площею 50,1 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав приватної власності ОСОБА_1 із одночасним припиненням права власності на зазначене нерухоме майно.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року позовна заява визнана неподаною та повернена позивачеві.

Постановою Вінницького апеляційного суду 10 червня 2026 року апеляційна скарга представника позивача Спільного підприємства «Колгоспний ринок» Котюжанського Василя Івановича залишена без задоволення, а ухвала Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року – без змін.

Короткий зміст наведених у клопотанні вимог та доводи інших учасників

17 червня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява представника відповідача адвоката Тетевої-Родюк І.О. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 16 800 грн.

Позиція апеляційного суду

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, заявниця послалась на те, що розмір винагороди за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції відповідачеві ОСОБА_1 складає 16 800 грн, і вказаний розмір передбачено умовами договору про надання правової допомоги, а тому підлягає відшкодуванню на користь останньої.

Колегія суддів зауважує, що порядок ухвалення додаткового судового рішення наведено у статті 270 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.

Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Частиною 4 статті 270 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Будучи повідомленими про розгляд заяви в судовому засідання, сторони у справі не з`явились.

Копія заяви про ухвалення додаткового рішення була надіслана СП «Колгоспний ринок», що підтверджується відповідною квитанцією. Так само апеляційний суд повідомляв про справу СП «Колгоспний ринок», проте від зазначеного підприємства заперечення на заяву про відшкодування судових витрат не надходили.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, апеляційний суд дійшов до висновку про задоволення заяви.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача СП «Колгоспний ринок» представник відповідача адвокат Тетева-Родюк І.О. вказала, що розмір судових витрат, які понесені відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 16 800 грн. і дана сума є фіксованою та визначеною договором про надання правової допомоги. А тому просила покласти витрати у справі на апелянта .

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявником подано копії: договору про надання правової допомоги №24/04 від 24.04.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Ірини Тетевої-Родюк», в особі адвоката Тетевої-Родюк І.О., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

За умовами договору про надання правової допомоги №24/04 від 24.04.2026 (п. 3.1) – вартість послуг за надання правничої допомоги є фіксованою та складає 16800 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд враховує взаємозв`язок понесених витрат з розглядом справи, обґрунтованість їх розміру та доведеність.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвокатським бюро адвокатським бюро «Ірини Тетевої-Родюк», в особі адвоката Тетевої-Родюк І.О. є підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Як зазначалось вище, заперечень щодо розміру заявлених витрат позивачем не висловлено.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У зв`язку з тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2026 року апеляційну скаргу сторони позивача залишено без задоволення, на нього покладаються судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги відповідачеві у заявленому розмірі.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 142, 270, 382 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву адвоката Тетевої-Родюк Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з Спільного підприємства «Колгоспний ринок» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 16 800 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин