Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №733/507/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження№ 1-кп/733/72/26

Єдиний унікальний №733/507/26

Вирок

Іменем України

01 липня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026270440000040 від 19.03.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не заміжньої, інваліда 3-ї групи, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст.185 КК України

за участю прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 15.03.2026 року , близько12 год., в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, направлених на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), переконавшись , що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, перебуваючи в гаражному приміщенні із дозволу потерпілого ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , що перебуває у користуванні останнього, куди заздалегідь прибула на запрошення потерпілого ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, у той час, коли потерпілий був відсутній в гаражі, викрала набір головок та ключів фірми «Mannesmann Werkzeuge» моделі 98430, який містить у собі 215 одиниць, вартість якого згідно висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/125-26/3440-ТВ від 20.03.2026 становить 4686,93 грн.

У подальшому ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала потерпілому майнової шкоди на суму 4686,93 , 00 грн.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просить проводити розгляд кримінального провадження без його участі. Претензій до обвинуваченої у нього немає.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , свою провину в

інкримінованому їй злочині визнала повністю, пояснила суду, що скоїла злочин саме так, як вказано в обвинувальному акті. Фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину не оспорює. Також обвинувачена зазначила , що щиро кається у вчиненому та зробила для себе відповідні висновки, запевнила суд, що подібне більше не повториться.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, просила не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв`язку з визнанням вини.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України. Така юридична оцінка дій обвинуваченої відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винуватої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої.

Відповідно до частини 1статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином , раніше не судима , незаміжня, є особою працездатного віку, однак офіційно не працює, на обліку в органі з питань пробації , у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має інвалідність 3-ї групи , утриманців немає, за місцем проживання характеризується інформативно, представницького мандату не має.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України відсутні.

Так, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує, що вчинене нею кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжких, позицію прокурора про відсутність необхідності реального відбуття покарання обвинуваченій, конкретні обставини справи, характер і ступінь небезпечності вчинених нею діянь, дані про особу обвинуваченої, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, пом`якшуючі покарання обставини, особу ОСОБА_3 , її ставлення до скоєного злочину, беручи до уваги висновок органу пробації, згідно якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній та вважає, що виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів, можливе без відбуття покарання в місцях позбавлення волі.

Суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої, у період його дії на неї слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому тривалість іспитового строку відповідно ч. 4 ст. 75 КК України визначає суд, та вважає, що такий строк має становити 1 рік.

Наведене відповідає вимогам ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню покласти на ОСОБА_3 .

Підстав для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 у суду немає.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КК України.

Цивільний позов не заявлений. Арешт не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1782,80 грн. витрат на проведення експертизи.

Речові докази , а саме: ручний набір інструментів під назвою «Mannesmann Werkzeuge» моделі 98430, який містить у собі 215 одиниць, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 – залишити останньому.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1