Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №766/10652/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10652/25

н/п 2/766/3423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03.06.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Вічна І.М. у липні 2025 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить здійснити поділ майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначила, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який на час звернення до суду не розірвано. Під час перебування у шлюбі, а саме 22 листопада 2019 року, за договором купівлі-продажу було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 577 500 грн. Хоча покупцем за договором зазначений відповідач, представник позивачки вважає, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана під час шлюбу за спільні кошти.

З огляду на відсутність між сторонами згоди щодо поділу майна, набутого під час шлюбу, представник позивачки просила здійснити поділ спірної квартири та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2025 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання відповідача.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст.280,281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Судом встановлено, що 02.09.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції складено відповідний актовий запис № 751, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії № НОМЕР_1 . Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_4 », дружини « ОСОБА_4 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 в подружжя народився син – ОСОБА_5 , про що 23.03.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні складено відповідний актовий запис № 104.

26.11.2019 року між ОСОБА_6 як продавцем, та ОСОБА_2 як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. за реєстровим № 1294.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 Договору, за цим договором продавець зобов`язується передати (продати) у власність покупця квартиру, зазначену в п. 1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти (купити) квартиру і сплатити за неї обговорену грошову суму. Трикімнатна квартира під АДРЕСА_2 Херсонської дивізії міста Херсона Херсонської області. Квартира належить продавцю на підставі контракту, виданого Акціонерним товариством закритого типу «Прим» 16.05.1996 року. Право власності за продавцем зареєстровано Херсонським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу 85 за реєстровим номером 33853.

Згідно п. 7.9 Договору, справжність підпису на заяві про згоду дружини покупця на укладення цього договору засвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. 26.11.2019 року за реєстровим номером 1295.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 435212393 від 14.07.2025 року, за ОСОБА_2 26.11.2019 року зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 85,5 кв.м., житловою площею 50,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд вважає, доведеним що вказана спірна квартира, придбана за спільні кошти подружжя під час шлюбу, відтак, право на це майно в рівних частках набули і позивач, і відповідач.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про поділ майна підлягає задоволенню шляхом визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири, а тому в порядку поділу майна правомірним є визнання за позивачем права власності на 1/2 частини вказаної квартири, отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судових витрат, суд не вирішує питання щодо їх розподілу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12,13, 81,133, 137, 247, 258,259,263-265,268,273, 354 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована: АДРЕСА_4 . РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 03.06.2026 року.

СуддяЯ. В. Шестакова