Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №442/2429/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2429/26

Провадження №2/442/1346/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

В підтвердження позовних вимог посилається на те, що вона, ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з відповідачем – ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням №221 Стебницької міської ради від 14.09.2000р. на сім`ю з трьох чоловік їм була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , де вони проживали до 2000р. За період з вересня 2022р. відповідач жодного разу не з`являвся у квартирі АДРЕСА_1 , де вона проживає, і всі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, покладені тільки на неї. Він вже декілька років не оплатив жодної квитанції за комунальні послуги. Відсутність чоловіка ще з 2022р. підтверджується свідченнями сусідів. Отже відповідач не проживає в будинку за адресою: квартира АДРЕСА_1 , де він зареєстрований, квартирою не цікавиться, його речей в квартирі немає, квартиру покинув добровільно. Відповідач не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не приймає, особистих речей в будинку немає. Ніяких перешкод у проживанні відповідача нею не чинилося, він добровільно поїхав з квартири. Реєстрація відповідача в квартирі створює їй перешкоди в користуванні житловою площею, а саме за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводить вона, повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг не може, а тому виникла необхідність звернутися до суду. Просить позов задоволити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак від неї поступила заява, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а тому суд розглянув справу у відсутності позивача на підставі наявних доказів по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав, ухвалу про розгляд справи в загальному позовному провадженні було надіслано за адресою реєстрації останнього ( рекомендоване повідомлення міститься в матеріалах справи), крім того, відповідача про розгляд справи було повідомлено шляхом розміщення повідомлення на сайті суду, відтак суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, з особливостями встановленими гл. ІІ «Заочний розгляд справи» ЦПК України, при цьому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 з 2022року за адресою АДРЕСА_2 , не проживає, суд прийшов на наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положення ст.3 Сімейного кодексу України зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно, проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Стаття 10 Житлового Кодексу України визначає, громадяни зобов`язані використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економічно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Згідно ст.64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність з зобов`язаннями, що випливають з договору найму.

Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 11 грудня 2003 року місце проживання фізичної особи в Україні підлягає реєстрації. Підставою для реєстрації місця проживання заявника може бути ордер на житло, свідоцтво про право власності на житло, договір оренди житла, тощо); у разі відсутності зазначених документів згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання заявника.

У відповідності до змісту ст.7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

В той же час відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» №35 від 16.01.2003 року місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Як вбачається із копії Рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області Стебницької міської ради за №221 від 14.09.2000р. «Про укладення окремих договорів найму житлових приміщень», визнано наймачами житлового приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_3 , на вимогу членів сім`ї наймача та за згодою всіх інших членів сімей, які проживають з ними: ОСОБА_1 , дочку, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 житловою площею 18,70 кв.м., загальною площею 35,80 кв.м., склад сім`ї – 2 особи.

Як вбачається із Актів від 26.02.2025р., від 24.03.2026р., від 23.08.2026р. «Про встановлення факту не проживання особи за місцем реєстрації», складених головою ОСББ «Берегиня», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , однак не проживає з 2022р., ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання, які б належали гр. ОСОБА_2 , немає.

Як вбачається із Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 01.05.2026р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24.09.1996р. Стебницькою міською радою Львівської області, розірвано.

Як вбачається із Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.03.2023р., ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в віці 70 років, про що складено актовий запис за №232.

Відповідно до ст.71 Житлового Кодексу Української PCP при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 Житлового Кодексу Української PCP визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином суд вважає, що на підставі ст.ст.71, 72 ЖК УРСР у зв`язку з тривалою відсутністю за місцем реєстрації, відповідач втратив право користування зазначеним житлом, а його реєстрація перешкоджає позивачу ОСОБА_1 у реалізації її права користування, а також покладає додаткові витрати пов`язані з оплатою комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Аналізуючи вище обставини, суд прийшов до переконання, що заявлені позовні позивача підлягають до задоволення, оскільки хоча відповідач ОСОБА_2 у кв. АДРЕСА_1 , не проживає з 2022р. і по час обстеження; ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі ( будинку), але ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання, які б належали гр. ОСОБА_2 немає, тобто відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 , хоча зареєстрований, а фактично по даній адресі не проживає, ніякої участі в утриманні житла не приймає, що породжує для позивача незручності, оскільки вона додатково сплачує за зайву особу витрати по оплаті за комунальні послуги, тощо, тобто створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження її майном, а відтак заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

А відтак, суд надав оцінку сукупності узгоджених між собою доказів та зазначив, що їх достатньо, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 133, 141, 280, 284, 354ЦПК України, ст.ст.71,72 ЖК УРСР, у відповідності до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір», суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме : квартирою АДРЕСА_6 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати в користь позивача ОСОБА_1 сплачені нею при поданні позову до суду, тобто судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя Гарасимків Л.І.