Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №275/885/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/885/25 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.

Категорія 99 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/885/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П. В..,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій зазначила, що є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, вважається зниклим безвісти після виходу на бойове завдання 13.07.2023 року. З показів військовослужбовців, які разом з її сином брали участь у виконанні бойового завдання, вбачається, що останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи бойовий наказ під час здійснення захисту Батьківщини, поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області.

Вона звернулась із заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі про проведення державної реєстрації смерті сина, проте їй було відмовлено, оскільки відсутній документ, який може бути прийнятий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для здійснення державної реєстрації смерті на території України, одержання свідоцтва про смерть державного зразка, вирішення соціально-побутових питань.

Враховуючи вищезазначене, просила встановити факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року заяву задоволено.

Встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Ставище Житомирського району Житомирської області, Україна, який, виконуючи бойовий наказ при захисті Батьківщини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу с. Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області, Україна.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Так, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Отже, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, необхідно прийти до висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2024 р. у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23).

В свою чергу, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на це підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті особи за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає.

Разом з тим, з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть фізичної особи, вона не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом даної особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи,колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом статті 82 ЦПК України, є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України « Про правововий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався й триває на даний час.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з журналу ведення бойових дій вх. №72 дск від 18.06.2023, в період з 23:15 год 11.07.2023 по 05:00 год 12.07.2023 проведено заміну особового складу 2-ї стрілецької роти на ротному опорному пункті «Звіробій»: лісосмуга .., лісосмуга …, кут лісосмуги ..., лісосмуга …, із завданням бути готовими негайно зайняти ПВ «Моргуліс». У подальшому просуватись вздовж лісосмуги за штурмуючими підрозділами аемб 25 опдбр з виходом на точку х:54-…, у:74-…, обладнати там вогневу позицію крупнокаліберного кулемета та приступити до її інженерного облаштування. Після виходу на перехрестя доріг .... приступити до обладнання нового ВОП, із завданням не допустити прориву противника в напрямку Куземівка — Стельмахівка. На бойове чергування заступили: лейтенант ОСОБА_4 , сержант ОСОБА_5 , головний сержант ОСОБА_6 , головний сержант ОСОБА_7 , молодший сержант ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_9 , солдат ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_11 , солдат ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_2 , старший солдат ОСОБА_13 , старший лейтенант ОСОБА_14 , старший солдат ОСОБА_15 , солдат ОСОБА_16 , солдат ОСОБА_17 , молодший сержант ОСОБА_18 , солдат ОСОБА_19 , солдат ОСОБА_20 , солдат ОСОБА_21 .. 13.07.2023 року обстановка в районі виконання завдань залишалася напруженою. З 15:42 противник веде вогонь зі стрілецької зброї та мінометів по позиціях ПВ «КАКТУС», ПВ «ОХТИРКА» з напрямку Кривошиївка. Під час артилерійського обстрілу з ПВ «КАКТУС» втрачено зв`язок. Не відома доля, зокрема, стрільця 3-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти солдата ОСОБА_2 .

Згідно з доповіддю за фактом зникнення безвісти, наданою Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 13.07.2023 близько 18:00 надійшла доповідь від командира 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони старшого лейтенанта ОСОБА_22 про те, що 13.07.2023 після масованого артилерійського, танкового обстрілу та відбиття штурму противником позицій "Кактус", " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", "Охтирка" НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони в районі АДРЕСА_2 була виявлена відсутність на позиціях військовослужбовців, в т.ч. і солдата ОСОБА_2 .. Місцезнаходження вказаних військовослужбовців невідоме.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №218 від 14.07.2023 про проведення службового розслідування за фактом зникнення військовослужбовців 2-ї стрілецької роти, з метою з`ясування обставин та причин зникнення військовослужбовців 2-ї стрілецької роти, зокрема, і солдата ОСОБА_2 , наказано провести службове розслідування.

Зі змісту письмових пояснень військовослужбовців ОСОБА_23 та ОСОБА_24 вбачається, що солдат ОСОБА_2 брав участь у бойовому зіткненні з ворогом на позиції «Охтирка», поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, з виконання бойового завдання не повернувся. ОСОБА_23 зазначив, що на власні очі бачив нерухоме тіло ОСОБА_2 .

У письмових поясненнях військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 зазначив, що 13.07.2023 в складі зведеного загону зайшов на ВП «Охтирка» та ВП «Звіробій» для виконання бойового завдання. Приблизно о 15:30 розпочався мінометний обстріл ВП «Охтирка», де він перебував. Унаслідок обстрілу він отримав акубаротравму, а медичну допомогу йому надав медик 25-ї ДШВ на позивний « ОСОБА_25 ». З ним на позиціях були ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , але їхня подальша доля йому невідома.

За результатами службового розслідування 23.07.2023 складено Акт за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у тому числі, солдата ОСОБА_2 , який зник 13.07.2023. Згідно з обставинами та фактами, що були встановлені під час проведення службового розслідування, встановлено, що зникнення військовослужбовців, зокрема, і ОСОБА_2 , сталося ймовірно внаслідок інтенсивного артилерійського та танкового обстрілу ВП «Охтирка». У складі зведеного підрозділу 2 стрілецької роти, який відійшов, були відсутні військовослужбовці, зокрема, солдат ОСОБА_2 . На час проведення службового розслідування ВП «Охтирка» знаходилась під вогневим контролем ворога.

Зі змісту наказу командира військово частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 281 від 28.07.2023 вбачається, що службове розслідування по факту зникнення безвісти, зокрема, солдата ОСОБА_2 , завершене, солдат ОСОБА_2 , стрілець 3 відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вважається безвісно відсутнім з 17.07.2023.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 17.07.2023 за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023130000002333.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250430-4969 від 30.04.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Відповідно до сповіщення сім`ї №5 від 24.07.2023, ОСОБА_1 було повідомлено про зникнення безвісти 13.07.2023 під час виконання бойового наказу її сина – ОСОБА_2 .

Листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі №2361/32/29.16-59 від 26.08.2025 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні 24.11.2025 свідок ОСОБА_14 вказав, що 14.07.2023 він отримав наказ нести боєкомплекти на ПВ «Охтирка», близько 7 години ранку потрапив на позицію, зустрів там ОСОБА_23 , який показав на загиблих хлопців, серед яких він побачив і ОСОБА_2 . Тіла загиблих не були евакуйовані, оскільки їх неможливо було забрати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що його позиція і позиція ОСОБА_2 були поруч. ОСОБА_8 повідомив, що на позиції «Охтирка» є загиблі і там потрібна допомога. Коли вони прийшли на підкріплення 13.07.2023 зранку, побачили тіла 5 загиблих, серед яких був і ОСОБА_2 , якого ОСОБА_23 знав особисто. Тіла забрати можливості не було.

Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду докази беззаперечно та достовірно вказують на факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 на бойовій позиції, що є підставою для застосування положень пункту 9 частини першої статті 315 ЦПК України та встановлення факту його смерті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих чи немайнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Пунктом 9 даної норми передбачена можливість встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами ( якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання ( перебування) заявника.

Матеріали справи свідчать, що син заявниці загинув ІНФОРМАЦІЯ_9 , під час ворожого штурму позиції український бійців. Вказані обставини підтверджуються матеріалами службового розслідування та беззаперечно доводяться показами свідків, допитаних в судовому засіданні.

Як встановлено в судовому засіданні, заявниця звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) із заявою щодо державної реєстрації смерті свого сина. Проте листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі №2361/32/29.16-59 від 26.08.2025 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 .

Отже, заявниця позбавлена можливості у позасудовий спосіб підтвердити факт смерті свого сина та її звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті сина під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, є належним способом захисту її прав, оскільки від встановлення даного юридичного факту залежить виникнення та реалізація її особистих та майнових прав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: