Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №755/4821/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4821/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 12025100040002407, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, з повною середньою освітою, заміжньої, офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що 14.07.2025, у період часу з 11 год 00 хв, по 20 год 39 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала разом зі своєю малолітньою донькою, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ПКіВ «Гідропарк», розташованому по просп. Броварському, 1, де відпочивала та вживала алкогольні напої.

Цього самого дня, у період часу з 11 год 00 хв, по 20 год 39 хв., у порушення вимог ч. 2 ст. 51 Конституції України, яка зобов`язує батьків утримувати дітей до їх повноліття, та ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, ОСОБА_6 не виконала відповідний обов`язок, а саме - під час відпочинку в ПКіВ «Гідропарк» свідомо допустила вживання її малолітньою донькоюневстановленого алкогольного напою.

Далі, того ж дня, 14.07.2025 приблизно о 22.00 годині, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а саме - залишення в небезпеці своєї малолітньої доньки, розуміючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, діючи умисно, протиправно, всупереч покладених на неї батьківських обов`язків, не викликаючи лікарів та не звертаючись за медичною допомогою, ОСОБА_6 зі своєю малолітньою донькою направилась за місцем свого проживання, тим самим поставила своїми діями дитину в небезпечний для життя стан.

В подальшому, цього ж дня, о 22 год. 50хв. ОСОБА_6 , підійшовши до свого житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , під час сварки на побутовому підґрунті, внаслідок чого дитина почала голосно плакати, що було помічено сторонніми особами, які зробили зауваження стосовно неприпустимості такої поведінки. Вперто не бажаючи припиняти свої дії, остання не турбуючись про життя та здоров`я дитини, не зважаючи на той факт, що загальний стан дитини почав різко погіршуватись, залишила малолітню доньку саму на лавці біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ( ОСОБА_8 ), внаслідок чого вона була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через свій малолітній вік, а сама зникла у невідомому напрямку.

Вказані дії були виявлені випадковими свідками події, які підійшли до малолітньої ОСОБА_7 , взяли її на руки, та відчувши різкий запах алкоголю і помітивши, що дитина почала втрачати свідомість, негайно викликали працівників охорони здоров`я та поліції. В подальшому, малолітню ОСОБА_7 , було госпіталізовано до комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня №2» до відділення анастезії та інтенсивної терапії, реанімації, із діагнозом: Токсична дія невідомої речовини (Т65.9); Коматозний стан Множинні садна шкіри обличчя.

Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 135 КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 135 КК України визнала повністю, фактичні обставини справи не оспорювала та пояснила суду, що цілий день вони спільно із чоловіком та маленькою донечкою ОСОБА_9 відпочивали у Гідропарку. Оскільки вони з чоловіком протягом дня вживали алкоголь, вона не догледіла, як її маленька донька взяла невідому пластикову пляшку та випила її вміст. Тоді ОСОБА_6 підійшла до доньки забрала вказану пляшку та перевіривши її вміст зрозуміла, що там була якась рідина, яка містить алкоголь.

Натомість цьому уваги не надала, стан дитини був нормальним.

Коли вони вже повертались додому, то стан дитини почав погіршуватись, проте вона подумала, що донька просто перевтомилась та оскільки між її чоловіком та невідомими розпочалась бійка, вона залишила дитину на лавці, щоб допомогти чоловіку, а саме почала голосно кричати та кликати на допомогу.

Коли вона повернулась, то довідалась, що дитину терміново госпіталізовано.

Після цього, вона одразу поїхала до лікарні, проте оскільки дитина перебувала у реанімації її туди не пустили.

Щоб повернути дитину та довіру, вона взагалі відмовилась від алкоголю після цього випадку, пройшла всі необхідні обстеження. Та, як наслідок з вересня 2025 року їй повернуто дитину. У вчиненому вона щиро кається і просить не позбавляти її свободи.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_6 тих, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження. Цивільний позов не заявлений.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 , у вчиненні завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу.

Призначаючи обвинуваченій міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч. 1 ст. 135 КК України, який відносяться до категорії нетяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, заміжня, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченої, яке полягало не тільки у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, крім того, обвинувачена добровільно розповіла про обставини вчиненого, і саме вказана позиція обвинуваченої забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд.

Про щирий жаль та осуд поведінки обвинуваченої також свідчить її поведінка після вчиненого кримінального правопорушення та позитивні характеристики начальника відділу захисту прав дітей Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_4 , яка зазначила, що за рішенням комісії завдяки належної поведінки матері, дитину їй повернуто з вересня 2025 року, за цей період жодних нарікань щодо обвинуваченої не надходило, характеристика з дошкільного навчального закладу виключно позитивна, чоловік є діючим військовослужбовцем ЗСУ.

Також суд приймає до уваги досудову доповідь та витяг з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, та висновок, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

Щодо обставини, що обтяжує покарання у виді вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, то її слід виключити з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Так, у результаті вчиненого кримінального правопорушення залишено в небезпеці малолітню дитину, тому вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини не може визнаватися обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, оскільки зазначена обставина є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Зважаючи на фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні, повне визнання обвинуваченої своєї провини, щире каяття, суд дійшов висновку за можливе при призначенні покарання обвинуваченій призначити покарання у найнижчий межі ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі, оскільки обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Також суд приймає до уваги дані, які характеризують особу обвинуваченої, яка заміжня, хоч не працевлаштована офіційно, проте постійно підробляє, за місцем останньої роботи характеризується виключно позитивно.

Враховуючи викладене вище, а також що обвинувачена вперше притягається до кримінальної відповідальності, особу обвинуваченої, бездоганну посткримінальну поведінку, думку прокурора та представниці потерпілої, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що стимулюватиме її до правомірної поведінки.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_6 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373-376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі п. 1, 2 ч. 1. ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя ОСОБА_10