Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №755/9431/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9431/26

1-кп/755/1463/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100040000817 від 06.04.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

06.04.2026 року близько 03 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т. Л. Каденюка, 3, помітив потерпілу ОСОБА_5 , у якої на шиї знаходився золотий ланцюжок з хрестиком, у цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання вказаний золотий ланцюжок з хрестиком.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, з метою власного збагачення, під приводом знайомства, підійшов до ОСОБА_5 та направився з нею до її місця проживання, після чого, підійшовши до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 схопив рукою вказаний золотий ланцюжок, вартістю 16 117 грн. 99 коп., на якому висів хрестик із металу жовтого кольору та, шляхом ривка, зірвав його з шиї потерпілої ОСОБА_5 , після чого, заволодівши вказаним майном потерпілої, ОСОБА_3 втік з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 16 117 грн. 99 коп.

Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що дійсно 06.04.2026 року близько 03 години 25 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т. Л. Каденюка, 3, він помітив потерпілу ОСОБА_5 , у якої на шиї висів золотий ланцюжок з хрестиком, який він вирішив викрасти, після чого, під приводом знайомства, підійшов до ОСОБА_5 та направився з нею до її місця проживання, коли разом підійшли до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , він схопив рукою вказаний золотий ланцюжок з хрестиком та, шляхом ривка, зірвав його з шиї потерпілої ОСОБА_5 , після чого пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а викрадене майно здав до ломбарду. Крім того, ОСОБА_3 додав, що вартість викраденого ланцюжка він не оспорює та в повному обсязі визнає цивільний позов потерпілої, має намір виправитись, підписати контракт із ЗС України та обороняти державу.

Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров`я.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, та з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше був засуджений, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову вчинив злочин, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України та вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.

Між тим, у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2026 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин протягом невідбутої частини попереднього покарання, то остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити на підставі ст. 71 КК України, за правилами ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши ОСОБА_3 невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2026 року.

Також підлягає вирішенню цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 .

Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України та ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частина 1 ст. 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні обвинувачений зазначив, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 визнає у повному обсязі.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру матеріальної шкоди, яку потерпіла ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого.

Що стосується моральної шкоди, яку потерпіла ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого, то суд керується роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, згідно якої, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з тяжкості душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали, їх тривалості, можливості відновлення і змін у їх життєвих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 та вважає за необхідне його задовольнити в повному обсязі.

У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2026 року, остаточно призначивши за сукупністю вироків ОСОБА_3 покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його затримання, а саме з 07.04.2026 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, а саме з 07.04.2026 року по 30.06.2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 14057 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 30000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- золотий ланцюжок з хрестиком, повернути власниці ОСОБА_5 ;

- жилетку, кепку, вітровку, кросівки, сумку, шнурівку, кільце-печатку, три запальнички пристрій для паління, сигарети, шеврон, парфуми, мобільний телефон марки «Redmi», павербанк, кабель для зарядки, грошові кошти у сумі 1540 грн та 120 євро, закордонний паспорт, свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, мобільний телефон марки «Samsung», ланцюжок з металу жовтого кольору, підвіс з металу жовтого кольору, банківську картку «Альфа Банк», кросівки, сокиру, повернути власнику ОСОБА_3 ;

- два компакт диски з відеозаписами з камер відеоспостереження, чеки з ломбарду, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 4813 гривень 60 копійок за проведення судової експертизи № КСЕ-19/111-26/121963 від 01.05.2026 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: