Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №243/4801/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1685/26 Справа № 243/4801/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи клопотання захисника адвоката Солонинки С.П., діючої в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник адвокат Солонинка С.П., діюча в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 08 травня 2026 року подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник зазначає, що ОСОБА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції та на час подання апеляційної скарги проходив військову службу, перебував у районі бойових дій та на лінії бойового зіткнення, тому не мав можливості оперативно реагувати на судові рішення й подавати процесуальні документи до суду. Також у клопотанні вказано, що повний текст постанови суду першої інстанції та матеріали справи стали відомі захиснику після отримання доступу до матеріалів справи в електронному кабінеті, у зв`язку з чим апеляційна скарга подана у розумний строк після такого ознайомлення.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову; місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом зі справою до відповідного апеляційного суду. Положеннями чинного КУпАП не передбачено залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, тому в разі відмови у поновленні пропущеного строку така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець у ст. 294 КУпАП прямо пов`язує початок перебігу десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з днем винесення постанови. Отримання копії постанови, ознайомлення з її повним текстом, отримання доступу до електронної справи або залучення нового захисника не змінює визначеного законом моменту початку перебігу строку, хоча відповідні обставини можуть оцінюватися судом під час перевірки поважності причин його пропуску.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 положення ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення застосовуються до постанов, ухвалення яких передбачене ст. 284 КУпАП, зокрема до постанови про накладення адміністративного стягнення. Отже, постанова суду першої інстанції у цій справі за своїм видом підлягає апеляційному перегляду, однак за умови дотримання встановленого законом строку або доведення поважних причин його пропуску.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений лише у разі його пропуску з причин, які є об`єктивними, непереборними або такими, що істотно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Саме на особу, яка заявляє клопотання про поновлення строку, покладається обов`язок навести конкретні обставини та підтвердити їх матеріалами справи або належними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно виходить із того, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляційної скарги, за умови, що такі обмеження мають легітимну мету та є пропорційними. Такий підхід викладений, зокрема, у рішенні у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine, заява № 15123/03, рішення від 06 грудня 2007 року).

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, § 41, рішення від 03 квітня 2008 року) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими; від судів вимагається вказувати підстави, а сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення від 21 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголосив, що норми, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Подібна вимога процесуальної сумлінності сторони також відображена у рішенні ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області винесено 17 вересня 2025 року. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП десятиденний строк на апеляційне оскарження цієї постанови почався саме з дня її винесення, тобто 17 вересня 2025 року, а останнім днем такого строку було 26 вересня 2025 року.

Разом з тим, апеляційну скаргу захисника адвоката Солонинки С.П., діючої в інтересах ОСОБА_1 , сформовано в системі «Електронний суд» 08 травня 2026 року та подано після закінчення передбаченого ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, причому зі значним пропуском цього строку.

Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд враховує, що зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається: ОСОБА_1 та його захисник адвокат Гейко В.А. були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, однак у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не надали.

Крім того, матеріали справи містять супровідний лист Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2025 року, з якого вбачається, що копію постанови суду від 18 вересня 2025 року було направлено ОСОБА_1 та адвокату Гейку В.А. для відома, а також із роз`ясненням обов`язку добровільно сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк відповідно до ст. 307 КУпАП.

Таким чином, ще у вересні 2025 року судом першої інстанції були вчинені дії, спрямовані на повідомлення як особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, так і захисника, який на той час представляв її інтереси, про результат розгляду справи та зміст постановленого рішення в частині застосованого адміністративного стягнення.

Також матеріалами справи підтверджується, що 23 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 17 000 гривень, накладений постановою суду першої інстанції за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сам по собі факт сплати штрафу не позбавляє особу права на апеляційне оскарження та не може розцінюватися як відмова від такого права. Водночас у сукупності з іншими матеріалами справи він свідчить про обізнаність ОСОБА_1 із фактом притягнення його до адміністративної відповідальності, із видом і розміром накладеного адміністративного стягнення, а також про наявність реальної можливості вчиняти дії, пов`язані з виконанням постанови суду, у межах строку, встановленого для її апеляційного оскарження.

За таких обставин доводи клопотання про те, що новий захисник подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи лише 29 квітня 2026 року, а апеляційна скарга подана 08 травня 2026 року після отримання доступу до матеріалів справи, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку, оскільки залучення іншого захисника через значний проміжок часу після винесення постанови не відновлює та не змінює процесуальний строк, прямо визначений ст. 294 КУпАП.

Право особи на професійну правничу допомогу не ставиться судом під сумнів. Разом з тим заміна або залучення нового захисника саме по собі не є об`єктивною та непереборною перешкодою, яка існувала протягом десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Інший підхід фактично надавав би можливість поновлювати строк на апеляційне оскарження у будь-який час лише з підстави подальшого звернення до нового адвоката, що суперечило б принципу юридичної визначеності.

Апеляційний суд також враховує, що проходження ОСОБА_1 військової служби не може визнаватися самостійною та безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд не ставить під сумнів значення військової служби та пов`язаних із нею обов`язків, однак для поновлення пропущеного процесуального строку особа має довести, що саме ці обставини у конкретний період, зокрема з 17 вересня 2025 року по 26 вересня 2025 року, об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги особисто, через наявного захисника або іншим доступним способом.

Надані до апеляційної скарги документи, які підтверджують статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, самі по собі не містять відомостей про наявність у нього саме протягом десятиденного строку на апеляційне оскарження непереборних перешкод для звернення до суду. Вони не підтверджують неможливість зв`язку із захисником Гейком В.А., якому судом першої інстанції було направлено копію постанови, неможливість подання апеляційної скарги у стислому вигляді з подальшим уточненням її доводів або інші обставини, які об`єктивно позбавляли б особу можливості реалізувати право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк.

Посилання сторони захисту на те, що повний обсяг матеріалів справи став відомий новому захиснику лише після отримання доступу до електронної справи, стосується можливості деталізації мотивів незгоди з постановою суду першої інстанції, однак не спростовує обов`язку дотриматися строку на апеляційне оскарження або довести наявність об`єктивних перешкод для його дотримання. КУпАП не пов`язує початок перебігу такого строку з датою ознайомлення нового захисника з матеріалами справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції, розбіжностей у даті постанови, неправильності оцінки доказів, недоведеності вини та необхідності закриття провадження у справі стосуються суті оскаржуваного рішення. Такі доводи можуть бути предметом апеляційної перевірки лише за умови відкриття апеляційного провадження, тобто після позитивного вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд не залишає поза увагою, що право на апеляційне оскарження є істотною процесуальною гарантією особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, особливо у справах, де застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Водночас реалізація цього права має здійснюватися у спосіб і в межах строків, визначених законом. Безпідставне поновлення значно пропущеного строку за відсутності об`єктивних та належно підтверджених причин його пропуску суперечило б принципу юридичної визначеності та фактично нівелювало б вимоги ст. 294 КУпАП.

У цій справі апелянтом не доведено існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи, навпаки, підтверджують, що після винесення постанови суд першої інстанції направив її копію ОСОБА_1 та його захиснику, а 23 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплатив накладений штраф, що свідчить про його обізнаність із постановою суду та відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

З огляду на встановлені обставини суддя апеляційного суду доходить висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2025 року. У зв`язку з цим апеляційну скаргу, подану після спливу визначеного законом строку, слід повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Солонинки С.П., діючої в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА