Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №629/1707/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Діденко І.Ю., Петренко Ю.С.,

Справа № 629/1707/26

Номер провадження 2/629/1049/26

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області

третя особа – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу про встановлення факту невикористання житлових чеків для приватизації,

у с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про встановлення факту невикористання житлових чеків для приватизації, в якому просить встановити факт невикористання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 19.06.1992 р. по 02.10.2008 р.; судові витрати по справі стягнути з Відповідача. В обґрунтування позову зазначив, що 30.08.2006 року ОСОБА_2 отримала право на зайняття житлового приміщення – трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру №118 від 30.08.2006 р. Ордер №118 виданий рішенням виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області №59 від 30.08.2006 року, яким виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 зі складом сім`ї 1 особа. До отримання ордеру позивачка проживала за адресою: Хмельницька область, Красилівський район, село Лісова Волиця. Наразі ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована у даній квартирі разом із сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ордеру №118 та договору найму (оренди) житла від 01.12.2025 р., укладеного між управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та ОСОБА_1 . Позивач протягом багатьох років належно користувалась квартирою, сплачувала всі комунальні послуги. Договором від 25.12.2020 р. про надання послуг з централізованого водопостачання за адресою АДРЕСА_3 , укладеного між КП «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради та ОСОБА_1 , також підтверджується факт її проживання у квартирі та безперервного користування майном. 03.10.2025 р. на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач завжди вважала, що квартиру їй було надано для постійного проживання і згодом вона зможе оформити право власності на дану квартиру згідно Закону України «Про приватизацію». 09.12.2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо передачі в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, 11.12.2025 р. виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області видав повідомлення №18038-07-29/1, яким залишив заяву ОСОБА_1 без руху по причині відсутності обов`язкових документів, а саме: згоди батьків неповнолітнього ОСОБА_4 на його участь у приватизації; документу, який містить інформацію щодо реєстрації місця проживання заявника в період з 19.06.1992 по 25.10.2006 рр.; документів, що підтверджують невикористання житлових чеків у період з 19.06.1992 р. по 02.10.2008 р. На черговому засіданні виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області було розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо приватизації трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка використовується нею та членом її сім`ї на умовах найму, та додані до неї документи. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та усунення нею недоліків виявлено, що заявником не надано документ, що підтверджує невикористання житлових чеків. Таким чином, виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області було прийнято Рішення №27 від 13.01.2026 р. про відмову в оформленні права приватної власності на вищевказане житло. Позивачка вважає, що відмова виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області у прийнятті та задоволенні заяви на приватизацію квартири, яка викладена у Рішенні №27 від 13.01.2026 р. є незаконною та протиправною, оскільки нею були надані всі запитувані документи. Як вже було зазначено, позивачка проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та користується нею на підставі ордеру №118 від 30.08.2006 р. та договору найму (оренди) житла від 01.12.2025 р. Іншого житла позивачка та її син не мають. Так, згідно інформаційного листа комунального підприємства «Красилівське бюро технічної інвентаризації» №307 від 04.11.2025 р. станом на 31.12.2012 р. ОСОБА_1 участі у приватизації державного житлового фонду не приймала, у власності об`єктів нерухомого майна чи їх часток – не має. З 01.01.2013 року бюро не має доступу до реєстру прав власності на нерухоме майно, тому інформація обмежена. Окрім того, довідкою філії Хмельницького обласного управління AT «Державний ощадний банк України» №ЕЛ-414861/103.36-03 БТ,КТ/2025 від 31.12.2025 р. підтверджено, що ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісова Волиця. Додатково даний факт підтверджує інформаційна довідка №465041460, сформована 20.02.2026 р., згідно якої відомості щодо будь-якого майна у власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відсутні. З отриманих документів слідує, що своє право на приватизацію державного житлового фонду позивачка не використала. Інших документів, які підтверджують факт невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 19.06.1992 р. по 02.10.2008 р., ОСОБА_1 не має. З огляду на вищенаведене, вважаємо таку вимогу органу приватизації про надання позивачем відомостей про те, що раніше вони не використали своє право на приватизацію, безпідставною, оскільки встановлення цієї обставини має відноситись до виключної компетенції держави, яка, виконуючи функції з владного регулювання усіх без винятку суспільних правовідносин, зобов`язана мати власний, самодостатній і незалежний механізм з отримання такої інформації, не покладаючи цей тягар на громадян. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 та її син вселені до квартири на законних підставах, незаконність їх проживання ніхто не оспорює, проте, за відсутності документів, які підтверджують факт невикористання позивачкою житлових чеків за період з 19.06.1992 р. по 02.10.2008 р., вона позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири.

Представник відповідача у наданому відзиві просила відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що для реалізації права на приватизацію квартири, позивачу потрібно було звернутися в орган приватизації за попереднім (попередніми) місцем (місцями) проживання з відповідною заявою для отримання довідки щодо невикористання нею права на приватизацію житла державного житлового фонду, як це передбачено вимогами Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту невикористання ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 19.06.1992 по 02.10.2008 необхідно для підтвердження тієї обставини, що вона не скористалась своїм правом на приватизацію житла. Але позивачем не надано доказів на підтвердження того, що до звернення до суду вона зверталась до відповідних органів за отриманням документа, який посвідчував би цей факт, що має юридичне значення, але їй в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Відповідно до Витягу з погосподарського обліку по Кременчуківському старостинському округу Антонівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області за період 1970-1995 роки ОСОБА_5 була зареєстрована в дворогосподарстві № НОМЕР_2 села Лісова Волиця, сільської ради з 22.08.1991 року інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в Кременчуківському старостинському окрузі відсутня. Разом з тим, ні до позовної заяви, ні до заяви про приватизацію житла, яке перебуває в комунальній власності Лозівської міської територіальної громади від 09.12.2025, позивачем не надано інформацію щодо реєстрації її місця проживання з 01.01.1996 по 25.10.2006. Отже, Довідка, видана ТВБВ №10022/081 філії Хмельницького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», про те, що ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісова Волиця, не може братися до уваги, оскільки місце реєстрації позивачки за зазначеною у довідці адресою з 01.01.1996 по 25.10.2006 не підтверджене жодним документом. Із документів, доданих до позовної заяви не можливо встановити, що позивачем не було реалізовано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду. 09.12.2025 ОСОБА_1 звернулась із заявою про приватизацію житла, яке перебуває в комунальній власності до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області через відділ «Центр надання адміністративних послуг» Лозівської міської ради. Виконавчим комітетом Лозівської міської ради ОСОБА_1 було надано строк до 05.01.2026 на усунення недоліків поданої заяви про приватизацію, а саме для подання документів, які містять інформацію щодо реєстрації місця проживання заявниці з 19.06.1992 по 25.10.2006, та документів, що підтверджують невикористання житлових чеків заявницею у період з 19.06.1992 по 25.10.2006. Однак ОСОБА_1 не скористалась можливістю усунути зазначені недоліки заяви на приватизацію, у зв`язку з чим питання щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 було винесене на чергове засідання виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області без інформації щодо реєстрації місця проживання заявниці з 19.06.1992 по 25.10.2006 та без документів, що підтверджують невикористання житлових чеків заявницею у період з 19.06.1992 по 25.10.2006. На підставі поданих документів 13.01.2026 виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області було прийнято рішення про відмову в оформленні права приватної власності на вищезазначене житло. Отже, позивач в позовній заяві просить суд встановити факт невикористання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 19.06.1992 по 02.10.2008, але вона не зазначає адреси місця (місць) проживання та не надає документів, які містять інформацію щодо реєстрації її місця проживання з 19.06.1992 по 02.10.2008 за яким вона нібито не використала право на приватизацію державного житлового фонду.

Представник третьої особи у наданих поясненнях просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що Положення № 179 визначає право громадянами України, на підтвердження проведення операцій за відкритими приватизаційними депозитивними рахунками, отримати у АТ «Ощадбанк» відповідну Довідку про здійснення операцій за приватизаційними депозитивними рахунками. Довідки надаються на підставі даних Списків та Журналів відкриття приватизаційних депозитних рахунків. Зазначив, що жодні нормативно-правові акти Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Постанова №305, Положення №179 не передбачають необхідність надання громадянами Довідки, отриманої в АТ «Ощадбанк», будь якому державному органу чи органу місцевого самоврядування або третім особам для реалізації свого права на приватизацію.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, в наданій суду заяві просили розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають, просили не стягувати з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що на підставі Ордеру №118, виданого 30.08.2006 виконавчим комітетом Єлизаветівської сільської ради, ОСОБА_6 , сім`я якої складається з 1 особи, надано право зайняття 3 кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Склад сім`ї ОСОБА_6 – голова сім`ї.

Рішенням виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 30.08.2006 №59 ОСОБА_6 надано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 , змінивши своє дошлюбне прізвище на « ОСОБА_9 », який було розірвано 15.03.2000.

ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_10 , змінивши своє дошлюбне прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.11.2007.

Від даного шлюбу позивач має сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер, про що зроблено відповідний актовий запис №682 від 15.07.2024.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09.09.2025 №3342 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 з 02.10.2008 р. по теперішній час, ОСОБА_4 з 14.01.2008 р. по теперішній час, що також підтверджується витягами з реєстру територіальної громади Лозівської міської ради Харківської області.

Рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 13.01.2026 №27 відмовлено наймачу ОСОБА_1 в приватизації трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Договором від 15.12.2020 р. про надання послуг з централізованого водопостачання, укладеного між КП «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради та ОСОБА_1 , а також Договором найму (оренди) житла від 01.12.2025, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 також підтверджується факт проживання позивача у надій квартирі та безперервного користування майном.

Відповідно до інформаційного листа КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації» від 04.11.2025 станом на 31.12.2012 позивач участі в приватизації державного житлового фонду не приймала, у власності об`єктів нерухомого майна чи їх часток не має. З 01.01.2013 бюро не має доступу до реєстру прав власності на нерухоме майно, тому не може надати більш детальної інформації.

З 12.09.1991 по 27.01.1992 ОСОБА_12 працювала на посаді лаборанта хімічного аналізу на Антонінському цукровому заводі с. Кременчуки Красилівського району, що підтверджується архівною довідкою Красилівського трудового архіву Красилівської міської ради Хмельницької області від 29.10.2024 №03-01/620.

ОСОБА_6 перебувала у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_13 » на посаді кондуктора з 04.05.2006 по 04.05.2007.

Згідно погосподарської книги №1 за 1991-1995 роки в домогосподарстві №545 ОСОБА_12 була зареєстрована в с. Лісова Волиця Хмельницької області з 22.08.1991. Інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_12 з 01.01.1996 в Кременчуківському стростинському окрузі відсутня, що встановлено з довідки Кременчуківського стростинського округу Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 25.12.2025 №41.

Так, згідно інформаційної довідки №465041460, сформованої 20.02.2026 р. відомості щодо будь-якого майна у власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відсутні.

Відповідно до довідки філії Хмельницького обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» від 31.12.2025 ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісова Волиця.

Як вбачається з довідки філії Хмельницького обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» від 23.04.2026, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла, участі у приватизації не приймала, житловий чек не використовувала за адресою: с. Волиця Лісова Красилівського району Хмельницької області.

Згідно довідки Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 07.05.2026, ОСОБА_1 була зареєстрована з 03.11.1990 по 18.06.1991 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , та не брала участі в приватизації житлових приміщень у ньому.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини від 30 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У статті 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Складовими права на житло є забезпечення умов з приводу можливості кожного громадянина мати житло і гарантовану непорушність права користування житлом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири у якій він постійно проживає.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у зазначеному приміщенні.

Як встановлено статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 346 ЦК України установлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

У п. 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року (справа про безоплатну приватизацію житла) зазначено, що «приватизація державного житлового фонду згідно з Законом відбувається шляхом використання всіма громадянами України приватизаційних житлових чеків. Громадянам надано право змінити цільове використання цих чеків, а тому вони можуть бути використані також для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонд. Зазначене положення Закону дає підстави для висновку, що приватизація державного житлового фонду не є обов`язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлених законом. Системний аналіз положень Закону та ЖК України дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого п. 5 ст. 5 Закону».

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

При зверненні позивача з заявою про оформлення права приватної власності на житло за адресою: АДРЕСА_3 , Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області відмовив наймачу ОСОБА_1 в приватизації даної квартири, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Разом з тим, суд вважає таку вимогу органу приватизації про надання позивачем відомостей про те, що раніше вони не використали своє право на приватизацію, безпідставною, оскільки встановлення цієї обставини має відноситись до виключної компетенції держави, яка, виконуючи функції з владного регулювання усіх без винятку суспільних правовідносин, зобов`язана мати власний, самодостатній і незалежний механізм з отримання такої інформації, не покладаючи цей тягар на громадян.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 345 ЦK України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частиною 3 статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 58 ЖК України унормовано, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Частина 11 цієї статті передбачає, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396 (далі - Положення), визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Відповідно пункту 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Позивач вселений до квартири на законних підставах, законність її проживання ніхто не оспорює, крім того, відсутні перешкоди, передбачені Законом щодо приватизації, але відсутність довідки позбавляє позивача реалізувати своє право на приватизацію квартири.

Оскільки достовірність наведених фактів ніким та нічим не спростовано при розгляді справи, надані заявниками документи є відповідним та належним доказом, який дійсно підтверджує факт того, що заявник не використала належні їй житлові чеки для приватизації державного житлового фонду.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи способи захисту цивільних прав, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме про встановлення факту невикористання нею житлових чеків для приватизації житла.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про встановлення факту невикористання житлових чеків для приватизації - задовольнити.

Встановити факт невикористання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 19.06.1992 по 02.10.2008.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач – Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, адреса: м.Лозова Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, 1, код ЄДРПОУ 04058829

третя особа – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», адреса: м.Київ, вул.Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ