Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №629/6783/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/6783/25

Номер провадження 1-кп/629/86/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

обвинуваченої – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Надеждине Сахновщинського району Харківської області, громадянки України, з неповною середньою освітою, вдови, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

у с т а н о в и л а:

01.08.2025, близько 16 год. 50 хв., ОСОБА_6 перебувала разом зі своїм сином ОСОБА_5 вдома за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивали спиртні напої.

Через деякий час, на ґрунті особистих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, між ними винник словесний конфлікт в ході якого, ОСОБА_5 почав ламати меблі в приміщенні квартири.

У зв`язку з цим у ОСОБА_6 раптово виник умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_5 дістала з ящику столу, який перебував у приміщенні кухні, кухонний ніж. Достовірно розуміючи, що в області грудної клітини розташовуються життєва важливі органи, нанесла ОСОБА_5 один удар ножем в область грудної клітини, внаслідок чого заподіяла йому тілесні ушкодження у вигляді: одного колото-різаного поранення на передній частині грудної клітини справа в області 3-го міжреберного проміжку між середньоключичною і кологруднинною лініями, проникаюче ножове поранення в грудну порожнину з пораненням легені і розвитком гемопневматориксому, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Прокурором пред`явлено обвинувачення, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У судовому засіданні ОСОБА_6 винною себе за ч. 1 ст. 121 КК України не визнала, показала, що 01.08.2025 близько обіду прийшла в квартиру своєї матері, в якій проживає її син за адресою: АДРЕСА_2 . В квартирі був її син, матері не було. З собою вона принесла пиво об`ємом 2 л, яке вона та син почали вживати на кухні. Потім син попросив гроші на водку, які вона йому дала. Син купив і приніс водку об`ємом 0,5 л, яку сам вжив. В ході розмови вона запитала сина, чи краде він картоплю, що син підтвердив і рознервувався, внаслідок чого взяв табуретку і кинув в її сторону. Тоді вона підійшла до іншого столу на кухні і дістала з шухлядки ніж. Син став хватати її за руки і тобі вона правою рукою, в якій тримала ніж, завдала удар в праву частину грудної клітини сина і побігла до вхідних дверей, за нею пішов син, тримаючи руку в області грудей, куди вона вдарила ножом. Вона встигла вибігти з квартири на сходову клітину, де зустріла сусіда ОСОБА_8 . Через 5хвилин вона повернулася до квартири, тримаючи ніж, і побачила сина, який сидів на дивані в кімнаті. Син сказав їй, що в нього немає крові, на що вона відповіла, що це погано, і запропонувала викликати швидку. Син відмовився, посилаючись на те, що тоді її затримає поліція і попросив купити ще водки 250 гр. Під час розмови вона поклала ніж в сумку . Сину вона дала холодну тряпку, щоб приклав до рани, і пішла купити сину водку. Коли повернулася, то сина вдома вже не було. Вона вийшла з дому пішла до гаражу, неподалік від будинку, де і була затримана працівниками поліції. У вчиненому щиро кається, вважає, що заступалася за себе, завдала удар, щоб припинити протиправні дії сина, які могли бути направлені на її побиття.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, вина останньої в повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

-потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні показав, що 01.08.2025 за адресою, де він мешкає, прийшла його матір – ОСОБА_6 , яка принесла з собою пляшку горілки об`ємом 0,5 л. та пляшку пива об`ємом 2л., які вони разом почали розписати. В ході вживання алкоголю між ними виникла суперечка, в ході якої він вдарив ногою по стільцю, після чого його матір ОСОБА_6 схопила ніж та почала ним розмахувати. Він забрав ніж та пішов покласти його до кухонного столу. В цей час, ОСОБА_6 схопила інший ніж, яким знову почала розмахувати перед ним, та в решті нанесла йому цим ножом один удар в область грудної клітини. Після цього він приліг на ліжко, а його мати ОСОБА_6 накрила його чимось мокрим та пішла. Через деякий час він став задихатися та викликав сам собі швидку допомогу. Просив суворо не карати обвинувачену, він її просив, претензій не має, вважає, що обвинувачена вчинила злочин у зв`язку з тим, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Обставини, про які вказував при проведенні слідчого експерименту 23.08.2025, підтвердив.

-свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні показав, що він мешкає по сусідству з потерпілим ОСОБА_5 01.08.2025, перебуваючи у себе вдома, він почув крики, які долинали з квартири потерпілого. Він вийшов з квартири на сходову клітину. В цей час з квартири потерпілого вийшов останній, за ним вийшла його матір - обвинувачена, яка тримала кухонний ніж внизу. Від обвинуваченої було чутно запах алкоголю, вона мала порушення координації рухів. Він намагався заспокоїти обвинувачену, але вона не реагувала. Після цього він повернувся до себе додому, а потерпілий з обвинуваченою повернулися до дому потерпілого.

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 01.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості по кримінальному провадженню № 12025221110000833 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, з фабулою: 01.08.2025 до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що до КЗ «Лозівська районна лікарня» доставлений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проникаючим колото різаним пораненням правої грудної клітини, поранення верхньої частини правої легені, правобічний гемоплевматорокс /а.с. 199/;

-рапортом ст. інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківської області від 01.08.2025 про надходження повідомлення про злочин зі служби 102 про те, що 01.08.2025 о 17:23 за адресою: АДРЕСА_2 , бригадою № 2408,лікар ОСОБА_10 , виявлено потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: різана рана передньої поверхні грудної клітини справа, алкогольне сп`яніння, стан середній, який пояснив, що о 16:50 год. під час сімейної сварки та вживання алкогольних напоїв його мати ОСОБА_6 , 1970 року народження, нанесла йому травму ножом /а.с. 89/;

-довідкою стаціонарного відділення № 1 Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області від 01.08.2025, згідно якої ОСОБА_5 , 1987 року народження, перебував у хірургічному відділенні стаціонарного відділення № 1 КНП «Лозівське ТМО» з діагнозом проникне колото-різане поранення правої половини грудної клітини. Поранення верхньої частини правої легені. Правобічний гемопневмоторакс /а.с. 70/;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.08.2025, згідно якого ОСОБА_5 просить притягнути до кримінальної відповідальності свою матір ОСОБА_6 , яка 01.08.2025 близько 16 год. під час конфлікту завдала йому один удар ножом в область грудної клітини, після чого його було доставлено до Лозівської ЦРЛ /а.с. 71/;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину № 86/67 від 01.08.2025, згідно якого в ході затримання ОСОБА_6 і особистого обшуку вилучені кухонний ніж з синьою рукояткою, обмотаною ізолентою, яким зі слів ОСОБА_6 , вона могла нанести удар ОСОБА_5 /а.с. 85-87/;

-протоколом огляду місця події від 01.08.2025, з фототаблицею, а саме, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого на підлозі в приміщенні коридору виявлено та вилучено ніж (довжина леза 10 см, ширина леза 1,4 см, довжина руків`я 12 см, ширина руків`я 2 см, довжина ножа 11 см). В приміщенні вітальні на підлозі виявлено та вилучено футболку червоного кольору з отвором в області грудей та нашаруванням РБК, рушник рожевого кольору з нашаруванням РБК, на дерев`яному дивані виявлена постільна білизна, на якій у лівому верхньому куті мається нашарування РБК. На підлозі в приміщенні кухні виявлено сліди РБК /а.с. 72-84/;

-протоколом огляду предмету від 02.08.2025, а саме, рушнику та футболки, які були вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , з фототаблицею, згідно якого: рушник – махровий, рожевого кольору, по боках рушника мається по дві вишитих смужки темнішого кольору. На одному з країв мається біла бирка, без написів. Рушник розмірами 75х40 см. На рушнику мається нашарування речовини бурого кольору. Футболка – червоного кольору, на передній частині футболки маються чорні написи, по краях рукавів також мається тканина чорного кольору. На передній частині футболки по середині мається нашарування речовини бурого кольору. В верхній частині переду футболки на грудях мається розріз довжиною 15мм, шириною 1мм. /а.с. 92-95/

-протоколом проведення слідчого експерименту з DVD диском від 02.08.2025 за участю підозрюваної ОСОБА_6 , відповідно до якого підозрювана на місці події, за адресою: АДРЕСА_2 , розказала та показала про обставини нанесення нею ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ножом /а.с. 88-91/;

-протоколом проведення слідчого експерименту з DVD диском від 23.08.2025 за участю потерпілого ОСОБА_5 , відповідно до якого потерпілий, на місці події, за адресою: АДРЕСА_2 , розказав та показав про обставини нанесення ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень ножом /а.с. 60-63/;

-висновком експерта № 12-14/188-ЛЗ/25 від 11.09.2025, згідно якого у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мало місце одне колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітини справа в області проекції 3-го міжреберного проміжку між середньоключичною і кологрудинною лініями, проникаюче в грудну порожнину з пораненням легенів і розвитком гемопневмотораксу, яке утворилося від колюче-ріжучої дії гострого предмету, яким міг бути клинок ножа і могло бути спричинене в строк та при обставинах, вказаних потерпілим. За степенем тяжкості вищевказане колото-різане поранення грудної клітини, проникаюче в грудну порожнину з пораненням легенів і розвитком гемопневмотораксу – це тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Колото-різане поранення грудної клітини у ОСОБА_5 могло бути спричинене клинком ножа, наданого на експертизу. Поранення грудної клітини у ОСОБА_5 є тілесним ушкодженням, небезпечним для життя. Поранення грудної клітини у ОСОБА_5 не могло утворитися внаслідок його падіння з висоти власного зросту на площину, в тому числі і з наданим тілу прискоренням. Не мається достатніх судово-медичних даних для висловлювання про взаєморозташування нападника і ОСОБА_5 в момент спричинення останньому колото-різаного поранення грудної клітини. Покази потерпілого ОСОБА_5 , надані під час проведення слідчого експерименту 23.08.2025 в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині локалізації, характеру і механізму спричинення колото-різаного поранення грудної клітини, що мало місце у нього /а.с. 64-66/;

-висновком експерта №15-12/753-Дм/2025 від 09.09.2025, згідно якого кухонний ніж, який був в експлуатації, складається з клинка та рукоятки, загальна довжина – 21,8 см. Клинок виготовлений з металу сріблясто-сірого кольору, прямолінійний односторонньо гострий, довжина його (по обшуку) - 10.3 см., ширина біля основи – 1.2 см., ширина в середній частині – 0,9 см. Обушок «П» - подібної форми, товщиною – 0,1 см. Групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_5 – В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А. В результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа (об`єкти №№ 1,2), вилученого в ході ОМП від 01.08.2025 в квартирі АДРЕСА_3 встановлено: на рукоятці ножа знайдені сліди крові людини з домішками потожирових виділень. При серологічному дослідженні, в даних слідах, виявлені антигени А та В. Таким чином, можна припустити походження слідів крові та потожирових виділень, в даному об`єкті, від будь-якої людини з груповою приналежністю крові АВ (ІV). Проте, враховуючи групову приналежність крові потерпілого ОСОБА_5 , а також конкретні обставини справи, можна припустити змішення слідів крові та потожирових виділень, а об`єкті № 2, від будь-якої людини з груповою приналежністю крові В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі від самого потерпілого та від будь-якої особи, групова приналежність крові якої АВ (ІV) або А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В. На клинку ножа (об`єкт №1) знайдені сліди крові. Встановити видову приналежність крові не виявилось можливим, так як при постановці реакції преципітації, позитивний результат не був отриманий з сироваткою, преципітуючою білок крові людини. Негативний результат був отриманий, також, при проведенні імунохроматографічного експрес-тесту «SERATEC HemDirect» /а.с. 102-105/;

-висновком експерта № 15-12/752-Дм/2025 від 03.09.2025, згідно якого в результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа, вилученого в ході затримання підозрюваної ОСОБА_6 , (об`єкти №№ 1,2), сліди крові не знайдені /а.с. 99-101/;

-висновком експерта № 14-12/2651-Дм/25 від 04.09.2025, згідно якого група крові ОСОБА_5 – В (ІІІ) третя. В двох змивах з підлоги кухні (об`єкти №№ 1,2), вилучених в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_5 , не виключається /а.с. 106-108/;

-висновком експерта № 14-12/2653-Дм/25 від 05.09.2025, згідно якого група крові ОСОБА_5 – В (ІІІ) третя. На футболці (об`єкти №№1-3), вилученій в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_5 , не виключається. На цій же футболці, в об`єкті № 4, знайдена кров людини, встановити, групову належність якої не виявилось можливим /а.с. 109-111/;

-висновком експерта № 14-12/2654-Дм/25 від 11.09.2025, згідно якого група крові ОСОБА_5 – В (ІІІ) третя. На рушнику (об`єкти №№ 1-14), вилученому в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_5 , не виключається /112-115/;

-висновком експерта № 14-12/2652-Дм/25 від 04.09.2025, згідно якого група крові ОСОБА_5 – В (ІІІ) третя. На фрагменті тканини (об`єкт № 1) з ковдри, вилученому в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_5 , не виключається /а.с.116-118/.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої доведена, її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченої в тій частині, де вона стверджує про необхідність самозахисту і припинення протиправних дій сина, які могли бути направлені на її побиття, оскільки доказів нападу потерпілим на обвинувачену та будь-яких тілесних ушкоджень у останньої суду надано не було.

Отже, позиція обвинуваченої та її покази щодо побоювань, що потерпілий може спричинити їй тілесне ушкодження не виправдовують факт умисного нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ножом. За версією обвинуваченої, в ході сварки потерпілий кинув стілець саме в її сторону, не попав. Суд зауважує, що вже після того, як потерпілий закінчив ці дії, обвинувачена взяла ніж, для нібито самозахисту, та нанесла один удар потерпілому в область грудей, де розташовані життєво важливі органи, хоча потерпілий взагалі ніяких ударів їй не наносив, а сама обвинувачена мала фактичну змогу припинити цю сварку в інший спосіб, в т.ч. вийти із приміщення, оскільки потерпілий не вчиняв ніяких дій відносно неї. Суду взагалі не було надано доказів щодо реальної загрози життю чи здоров`ю обвинуваченої.

Виходячи із законодавчого визначення необхідної оборони в ч. 1 ст. 36 КК, її сутність полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання. Дії, спрямовані на зупинення суспільно небезпечного посягання, вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

До умов правомірності необхідної оборони відносяться умови, які характеризують суспільно небезпечне посягання: наявність суспільно небезпечного посягання; його дійсність (реальність), та умови правомірності необхідної оборони, що характеризують захисні дії: можливість захищати лише цінності, безпосередньо названі в ч. 1 ст. 36 КК; шкода має заподіюватись лише особі, яка вчиняє посягання, а не будь-якій іншій особі; захист не має перевищувати меж необхідної оборони. При цьому, наявність посягання передбачає, що посягання вже почалося (чи близьке до цього) і ще не закінчилося. Ця ознака наявності посягання визначає межі необхідної оборони в часі – початковий і кінцевий моменти суспільно небезпечного посягання, у межах якого можлива правомірна оборона. Разом з цим, оборона не може вважатися правомірною, коли посягання закінчилося і небезпека вже не загрожує особі. Момент фактичного закінчення суспільно небезпечного посягання свідчить про те, що в застосуванні заходів захисту явно відпала потреба. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 36 КК, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Таким чином у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оброни, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Тому встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченою свідчать про відсутність такого акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого, який би за своїми об`єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди обвинуваченій, що у свою чергу могло викликати в останньої невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому (таку правову позицію також висловив і Верховний Суд Касаційного кримінального суду у справі № 154/215/19.).

Отже, позицію обвинуваченої, висловлену в суді щодо необхідної оборони, суд розцінює як неспроможну або спосіб уникнути передбаченої законом відповідальності.

Вина обвинуваченої також підтверджується поясненнями самого обвинуваченої, з яких вбачається, що в момент, коли вона наносила удар ножом потерпілому, останній не вчиняв ніяких дій по відношенню до неї, отже були відсутні об`єктивні підстави наносити потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Надаючи оцінку суб`єктивній стороні даного злочину суд, відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Суд зазначає, що обвинувачена в момент нанесення удару не потерпала від будь-яких дій потерпілого, тому не була у стані необхідної оборони. Окрім того, обвинувачена не могла не розуміти, що сильно нанесений удар ножом, який є проникаючим до тіла потерпілого , а саме, у грудну клитину, де має місце скупчення важливих для життя людини органів та кровоносних сосудів, може призвести до тяжких тілесних ушкоджень

Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинуваченої, необхідно зважати на сукупність всіх обставин вчиненого діяння і враховувати не тільки поведінку обвинуваченої до, під час і після злочину, її взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранення, заподіяного потерпілому, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину. Враховуючи характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченою, спосіб нанесення тілесного ушкодження, інтенсивність і силу удару, тяжкість та локалізацію тілесного ушкодження, яке потерпілому завдано у область локалізації життєво важливих органів – в передню поверхню грудної клітини справа в області проекції 3-го міжреберного проміжку між середньоключичною і кологрудинною лініями, проникаюче в грудну порожнину з пораненням легенів і розвитком гемопневмотораксу, використання у якості знаряддя злочину ножа з довжиною леза 10,3 см, розриву у часі між киданням потерпілим стільця та нанесення нею потерпілому удару ножом, а також поведінку обвинуваченої, яка запропонувала, але не викликала швидку допомогу - усе це в сукупності свідчить про те, що обвинувачена мала умисел на нанесення умисного тілесного ушкодження потерпілому.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення кримінального правопорушення, наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Дослідженням особи обвинуваченої встановлено, що вона в силу ст. 89 КК України раніше не судима, має повну середню освіту, не працює, вдова, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря – психіатра, лікаря нарколога не перебуває, з 2009 року перебувала на обліку у лікаря-нарколога з приводу «Синдром залежності від алкоголю», знята з обліку з покращенням, проживає за постійним місцем проживання.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 561 від 01.09.2025, ОСОБА_6 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 виявляє ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує /а.с. 119-121/

Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №199/6365/19.

Розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття обвинуваченої у вчиненні злочину не знайшов своє відображення у матеріалах кримінального провадження. В матеріалах провадження відсутні дані, які б підтверджували дійсне, відверте щире каяття обвинуваченої з приводу скоєного та осуд своєї протиправної поведінки, а також те, що вона виявляв готовність нести покарання.

Визнання обвинуваченою факту нанесення нею тілесного ушкодження потерпілому, ще не означає, що вона стала на шлях виправлення, і що її зізнання свідчать про рішучість стати на такий шлях, самосуд свого вчинку.

Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності. Не заперечення і визнання обвинуваченою об`єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про її щире каяття.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висловлення обвинуваченою, що вона шкодує, носить лише формальний характер, оскільки спростовується її поведінкою після вчинення злочину та протягом усього судового розгляду.

Отже, при відсутності обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій, обставинами, що обтяжують таке, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не убачає, оскільки враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою в силу ст. 89 КК України, вдовою, не працюючою, має слабкі соціальні зв`язки, з 2009 року перебувала на обліку у лікаря-нарколога з приводу «Синдром залежності від алкоголю», знята з обліку з покращенням, суд враховує, що обвинувачена діяла умисно, та бере до уваги обставини вчиненого нею діяння, поведінку обвинуваченої до, під час і після злочину, її взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранення, заподіяного потерпілому, спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину. Отже, суд призначає обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України та доходить висновку, що виправлення обвинуваченої можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Міру запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, суд залишає до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій рахувати з 01.08.2025.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

Витрати на залучення експерта в справі відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и л а:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ строком на П`ЯТЬ років.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 01.08.2025.

Зняти арешт накладений, на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2025, на виріз тканини з ковдри зі слідами РБК, рушник з РБК, ніж, футболку червоного кольору з РБК, два змиви РБК з поверхні підлоги кухні, кухонний ніж з синьою гумовою рукояткою.

Речові докази: виріз тканини з ковдри зі слідами РБК, рушник з РБК, ніж, футболку червоного кольору з РБК, два змиви РБК з поверхні підлоги кухні, кухонний ніж з синьою гумовою рукояткою, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, – знищити.

Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_11