Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №639/2748/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/2748/26

Провадження №2/639/1554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Новобаварський районни йсуд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Труханович В.В.,

за участю секретаря - Бірюк А.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/2748/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування в розмірі 362 334,50 грн. та три проценти річних в розмірі 72 735,61 грн., а всього 435 070,10 грн., які нараховані у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх грошових зобов`язань за договором позики від 03.03.2021.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.03.2021 між позивачем і відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику у розмірі 550 000,00 грн., що на час укладання договору за взаємною згодою сторін являлося еквівалентом 20. 000,00 доларів США, і яку зобов`язалася повернути у строк до 03.11.2021. Місцем виконання зобов`язань згідно з умовами вказаного договору зазначено адресу позичальника, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, у передбачений договором строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду для захисту своїх інтересів. Вищезазнанені обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду Жовтневим районним судом м. Харкова справи №639/7412/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , у зв`язку з чим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.11.2022 у справі №639/7412/21 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 03.03.2021 у розмірі 550 000,00 грн. Разом з тим, грошове зобов`язання за договором позики від 03.03.2021 ОСОБА_2 дотепер не виконано.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Новобаварськогорайонного суду міста Харкова від 07 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначені підготовчі судові засідання.

Ухвалою Новобаварськогорайонного суду міста Харкова від 14 травня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 639/2748/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання.

Позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач, в судове засідання не з`явилась, надала заяву про визнання позовних вимог, надала надала заяву про розгляд справи без її участі.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності нез`явившихся сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що що 03.03.2021 року відповідач ОСОБА_2 уклала із позивачем ОСОБА_1 договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (позичальника) суму в розмірі 550 000 грн. зі строком повного погашення боргу не пізніше 03.11.2021 року. Сторони домовились, що ця позика дорівнює 20000 доларів США. Сума, що підлягає виплаті в гривнях, визначається одноособово позикодавцем на день платежу. Позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю ще до підписання договору. Договір повинно бути виконано в м. Харків, вул. Лінійна, 34. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти у сумі, визначеній в пункті 1 договору – не пізніше 03.11.2021 року. Договір вважається виконаним позичальником після отримання ним від позикодавця відповідної розписки. Зазначене підтверджується копією та оригіналом договору, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.3-4,15).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задольнити.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок (а.с. 8-9).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року виправлено описку в заочному рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.11.2022 року №639/7412/21 (вступна та резолютивна та повний текст рішення) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, зазначивши правильний номер справи та провадження, а саме: «Справа №639/7412/21, Провадження №2/639/626/22», замість помилково зазначеного - «Справа №639/8748/21, Провадження №2/639/857/22».

В іншій частині текст заочного рішення суду залишено без змін (а.с.10).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 08.11.2022 року по цивільній справі №639/7412/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – залишено без задоволення (а.с. 11-12).

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 08 листопада 2022 року набрало законної сили.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Як зазначає позивач, грошове зобов`язання за договором позики від 03.03.2021 ОСОБА_2 дотепер не виконано.

Згідно з частиною другоюстатті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом ст. 524,533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України ,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, устатті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.

У постанові від 16 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц відступила від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані ЗУ «Про виконавче провадження і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що діястатті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положеньстатті 625 ЦК Україниу разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Правовий аналіз положень ст. 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/16692/16-ц зазначено, що: «відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення`індекс інфляції (індекс споживчих цін)це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця Українигривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду, необхідно дійти висновку про те, що грошове зобов`язання цецивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбачено статтею 625 цього Кодексу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 та Верховним Судом не встановлено підстав для відступлення від неї.

Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В даному випадку, у відповідача виник юридичний обов`язок здійснити відповідний платіж на виконання рішення суду, яким з нього стягнуто заборгованість на користь за договором позики на користь ОСОБА_1 , а тому позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог, за визначений період, а саме: з 03.11.2021 по 31.03.2026.

Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Сукупний індекс інфляції за період з листопада 2021 року (з початку виникнення заборгованості) по березень 2026 року, тобто за 52 місяці, за офіційними даними Державного комітету стагистики України складає: 100,80%х 100,60%х 101,30%х 101,60%х 104,50%х 103,10%х 102,70%х 103,10%х 100,70%х 101,10%х 101,90%х 102,50%х 100,70%х 100,70%х 100,80%х 100,70%х 101,50%х 100,20%х 100,50%х 100,80%х99,40%х98,60%х 100,50%х 100,80%х 100,50%х 100,70%х 100,40%х 100,30%х 100,50%х 100,20%х Ю0,60%х 102,ф%х 100,00%х 100,60%х 101,50%х 101,80%х 101,90%х 101,40%х 101,20%х 100,80%х 101,50%х 100,70%х 101,30%х 1 00,80%х99,80%х99,80%х 100,30%х 100, 100,40%х100,20%х100,70%х101,00% - 165,879%.

Отже, починаючи з 03.11.2021 по 31.03.2026, інфляційні нарахування за заборгованістю складають 362 334,50 грн.

Крім того, три проценти річних від заборгованості за договором позики від 03.03.2021, починаючи з 03.11.2021 по 31.03.2026, тобто за 160 днів складають 72 735,61 грн.

В свою чергу, відповідачем подана заява про визнання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Крім того, відповідачем не надано до суду свого власного розрахунку, тому суд погоджується з розрахунком позивача, відповідно до якого, за обраний позивачем період з 03.11.2021 по 31.03.2026 інфляційні втрати становлять - 362 334,50 грн. та 3 % становлять 72 735,61 грн.

В даному випадку суд не посилається на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки дана норма поширюється виключно на кредитні правовідносини (договірні зобов`язання).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем позовні вимоги визнані, а отже вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі в межах заявлених вимог.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», а також враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а його позов було задоволено, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 350,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, ст. 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 627, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 362 334,50 грн. (триста шістдесят дві тисячі триста тридцять чотири гривні 50 копійок) та 3% річних у розмірі 72 735,61 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять п`ять гривень 61 копійка).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4 350,70 грн.(чотири тисячі триста п`ятдесят гривень 70 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 29.06.2026

Суддя В.В. Труханович