Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №697/1623/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1623/26

Провадження № 1-кп/697/209/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників справи, кримінальне провадження №12026255340000062 від 08.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Корсунь-Шевченківського Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», ветерана війни та учасника бойових дій, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді гранатометника 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону вказаної військової частини, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою нанесення тілесних ушкоджень, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 та ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 26.04.2026 близько 17 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, перебуваючи на території ПрАТ «Миронівська птахофабрика», що по вул. Польова, 1, в с. Степанці Черкаського району Черкаської області, а саме в приміщенні роздягальні, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс три удари кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, і таким чином спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: травми носу з переломом кісток носу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 02-01/418 від 08.06.2026.

Тим самим, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника – ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженими правами на апеляційне оскарження, та згідний з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, що підтверджується його заявою від 25.06.2026 на ім`я прокурора щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Судом шляхом дослідження відповідної заяви встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний зі своїми правами, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_4 під час досудового розслідування надав заяву, згідно якої не заперечував проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.

Враховуючи викладене, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, доведена.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченої, тяжкість скоєного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, посередньо характеризується за місцем проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу.

Суд вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1