Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №493/1346/26 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1346/26

Провадження № 1-кп/493/180/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ОСОБА_1 ,

розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР за № 42026162510000033, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Піщана Балтського району Одеської області, українки, громадянки України, не заміжньої, яка має середню освіту, не працюючої, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючої судимості,

- обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.05.2026 року приблизно о 15:00 год ОСОБА_2 , під час спільного вживання спиртних напоїв за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 за власним волевиявленням надав ОСОБА_2 , яка також перебувала у вказаному помешканні свою власну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 для придбання в магазині с. Піщана Подільського району Одеської області продуктів харчування та спиртних напоїв, після чого вказана банківська картка залишилась у ОСОБА_2

25.05.2026 року в першій половині дня, більш точного часу в процесі проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за вказаною вище адресою помер та в цей момент у ОСОБА_2 виник умисел на привласнення вказаної банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належала покійному ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_5 .

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 25.05.2026 року після смерті ОСОБА_4 , привласнила його банківську картку, не маючи наміру її повертати.

В період часу з 13:13 год 25.05.2026 року по 16:13 год 26.05.2026 року, усвідомлюючи те, що вказана банківська картка є офіційним документом, діючи умисно з корисливих мотивів, переслідуючи мету подальшого її використання, шляхом розрахунку у продуктовому магазині с. Піщана Подільського району Одеської області, за допомогою даної банківської картки, використовуючи грошові кошти з рахунку покійного власника картки ОСОБА_4 , з якої зняла кошти в сумі 2029,9 грн, що не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, використала привласнену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка згідно ст. 1 ЗУ «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992 року, п. п. 7, 13, 56, 63 ст. 1, ст. 36-37 ЗУ «Про платіжні послуги» № 1591-ІХ від 30.06.2021 року, ч. 4 ст. 51 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 року, ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-ІV від 22.05.2003 року є електронним платіжним засобом – офіційним документом, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, тим самим ОСОБА_2 привласнила офіційний документ, яким у подальшому розпорядилась на свій розсуд.

Зазначені дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України, що кваліфікуються як привласнення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів.

Прокурор звернулася до суду із клопотанням про розгляд зазначеного обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, а потерпіла не заперечувала проти такого розгляду.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченої, яка складена за участі захисника ОСОБА_6 , у якій ОСОБА_2 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, вона беззаперечно визнає; згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; їй роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без її участі.

У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутності.

Також до обвинувального акту додано письмову заяву потерпілої, у якій ОСОБА_5 надала згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без її участі.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченої суд вважає за необхідне кваліфікувати за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується з задовільної сторони, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не маючої судимості.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

За таких обставин суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, так як такий вид кримінального покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_2 вважається не судимою, а також обставину, що пом`якшує покарання, суд приходить до висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, тобто застосування відносно неї звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.

Процесуальних витрат у справі немає.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 357 КК України і призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно ст. ст. 75, 76 КК України обвинувачену ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного цим вироком, звільнити з випробуванням строком на один рік, якщо вона протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення, буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи та виконувати заходи пробаційної програми «Формування життєвих навичок».

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку суду не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Балтський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 і 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

СУДДЯ