Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №760/12905/24 — Київський апеляційний суд

Справа №760/12905/24Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/2760/2026Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

Іменем України

16 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого в режимі відеоконференції із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком у кримінальному провадженні №12024100090000172 обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, без реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 26 травня 2025 року вироком Солом`янського районного суду м. Києва до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років за ч. 4 ст. 186 КК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді трьох років пробаційного нагляду;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді семи років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначеноОСОБА_7 покарання за цим вироком у виді семи років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 р. та покарання, призначеного цим вироком, визначеноОСОБА_7 остаточне покарання у виді семи років та дев`яти місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 за даним вироком ухвалено рахувати з моменту набрання ним законної сили, зарахувавши на підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбуття покарання за даним вироком покарання, відбуте частково за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025, починаючи з 13 січня 2025 р.

Закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 ККУкраїни у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованогота проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначенойому покарання у виді двох років пробаційного нагляду.

Закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 357 КК України - у викраденніофіційного документу з корисливих мотивів, за ч. 4 ст. 186 КК України - у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненогоповторно, в умовах воєнного стану.

Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у викраденні офіційного документу з корисливих мотивів, за наступних обставин.

Так, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 09.01.2024, приблизно о 22.00 годині, помітивши на проспекту Відрадному у м. Києві раніше невідомого йому ОСОБА_10 , який в цей час рухався по надземному переходу, і у якого при собі була барсетка з особистими речами, вступив в злочинну змову направлену на таємне викрадення чужого майна, вчиненого групою осіб, в умовах воєнного стану, розділивши між собою злочинні ролі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужим майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, згідно відведеної йому ролі, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_10 та попросив останнього придбати йому спиртне, на що останній погодився. Після цього ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_10 зайшли до магазину «Фора», що по проспекту Відрадному, 14/45 в м. Києві, де ОСОБА_10 повідомив останнього, що йому потрібно зняти кошти для здійснення покупки в банкоматі, розташованому при вході в приміщення вищевказаного магазину. В той час, коли ОСОБА_10 перебував біля банкомату та здійснював зняття коштів сумі 1000 гривень, ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_10 не звертає на нього уваги, знаходячись поряд, підгледів пін-код до вищевказаної картки, після чого обоє направилися до магазину, де придбали спиртне та мінеральну солодку воду. В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , вийшовши з приміщення магазину «Фора», направилися до ділянки місцевості, що розташована неподалік від вищевказаного магазину, де спільно розпили пляшку горілки, ємкістю 0,25 л, після чого ОСОБА_7 покинув ОСОБА_10 , де той і залишився.

В подальшому, 10.01.2024, приблизно о 08.00 годині, ОСОБА_9 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, згідно відведеної йому ролі, підійшов до ділянки, що розташована неподалік магазину «Фора», що по проспекту Відрадному, 14/45 в м. Києві, де ОСОБА_7 покинув ОСОБА_10 , і який ще продовжував там знаходитися, оскільки не міг самостійно пересуватися через стан сп`яніння та запропонував ОСОБА_10 допомогу, щоб піднятися. В цей час ОСОБА_7 , згідно відведеної йому ролі, знаходився неподалік та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі необхідності попередити ОСОБА_9 про небезпеку.

ОСОБА_10 погодився на прохання ОСОБА_9 , на що, останній скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10 , непомітно для останнього, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , викрав з його плеча майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме: барсетку, вартістю 200 гривень, в якій знаходилися документи на ім`я ОСОБА_10 , які матеріальної цінності для останнього не представляють, в якій знаходилися: гроші в сумі 500 гривень та банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності не представляє, тим самим таємно, в умовах воєнного стану, повторно викравши чуже майно, після чого з місця вчинення злочину зник.

Таємно викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном в подальшому на свій власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 700 гривень.

Крім того, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_7 ,10.01.2024, приблизно о 08:00 годин, перебуваючи неподалік магазину «Фора» за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 14/45, в ході таємного викрадення барсетки чорного кольору з однією ручкою через плече, що належить потерпілому ОСОБА_10 , вирішили перевірити її вміст. Далі, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи мету особистої наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_9 , оглянувши вміст сумки, виявив у її середині банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка видана на ім`я потерпілого ОСОБА_10 та являється офіційним документом. ОСОБА_9 , знаючи достовірно, що ОСОБА_7 знає пін-код від вказаної банківської картки, вирішив викрасти її, з метою подальшого незаконного використання для особистого збагачення за рахунок чужих грошових коштів, які належать потерпілому ОСОБА_10 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документу, діючи з корисливих мотивів з метою подальшого зняття грошових коштів та проведення банківських операцій із картковим рахунком, ОСОБА_9 діючи у групі з ОСОБА_7 , викрали банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належать та видана на ім`я потерпілого ОСОБА_10 , та утримуючи її при собі, із місця вчинення кримінального проступку зник з метою її подальшого використання.

Відповідно до ст. 1 Закону від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію», підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому один із видів доступу до банківських рахунків це спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які є емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банку) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.

Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 10.01.2024, приблизно о 08:45 годин, перебуваючи неподалік магазину «Фора» за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 14/45, після викрадення офіційного документу, а саме банківської картки «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить та видана на ім`я потерпілого ОСОБА_10 , будучи впевненим, що ОСОБА_7 , знає пін-код від банківської картки, вступили в злочинну змову з метою зняття грошових коштів з карткового рахунку.

Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 направились до банкомату, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 10, де ОСОБА_9 , утримуючи при собі викрадену у ОСОБА_10 барсетку з її вмістом, дістав банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 та передав її ОСОБА_7 . Останній, підтримуючи злочинний умисел, на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, знаючи пін-код до банківської картки банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , здійснив 10.01.2024 о 08:46 годин зняття коштів в сумі 1000 гривень, які відразу поклав до кишені одягу, в який був одягнений. При цьому ОСОБА_9 весь час знаходились поряд з ОСОБА_7 і продовжував утримувати барсетку з її вмістом.

В подальшому, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 , продовжуючи знаходитися біля банкомату, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 10 в м. Києві, 10.01.2024 приблизно о 08:47 годин знову здійснив зняття коштів з банківської картки банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , в сумі 500 гривень та в подальшому ще 550 гривень, які відразу ж поклав до кишені одягу, в який був одягнений, після чого повернув банківську картку, яка належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , який свою чергу помістив її до барсетки, яка належить ОСОБА_10 і яку він весь час утримував при собі.

Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_10 майнової школи на загальну суму 2050 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за ч. 2 ст. 186 Кримінального Кодексу України, 12.04.2024 приблизно о 12 годин 00 хвилин, перебуваючи біля колишнього пам`ятника Власу Чубарю, який знаходиться на перехресті проспекту Відрадного та вулиці Героїв Севастополя у місті Києві поблизу будинку № 69/1 по проспекту Відрадному у місті Києві помітив раніше незнайому йому громадянку ОСОБА_12 , яка сиділа на лавочці та розмовляла по мобільному телефону, на шиї у якої знаходився золотий ланцюжок. В цей момент у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_12 в умовах воєнного стану.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою наживи та власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, підійшовши до потерпілої ОСОБА_12 спереду та своєю правою рукою, несподівано для останньої, схопив золотий ланцюжок та, шляхом ривка, зірвав його з шиї потерпілої, тим самим відкрито викравши його.

Після чого ОСОБА_7 , повторно відкрито викравши вказане вище чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним в подальшому на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 6000 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 років пробаційного нагляду. Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України. ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначитиОСОБА_7 покарання за цим вироком у виді семи років позбавлення волі.На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 р. та покарання, призначеного цим вироком, визначитиОСОБА_7 остаточне покарання у виді семи років та дев`яти місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_7 за даним вироком рахувати з моменту набрання ним законної сили, зарахувавши на підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбуття покарання за даним вироком покарання, відбуте частково за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025, починаючи з 13 січня 2025 р. Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 185 КК України узв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років пробаційного нагляду. Покласти на ОСОБА_9 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України. Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. В решті вирок залишити без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 59-1 КК України, не поклав на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 жодних обов`язків.

Під час апеляційного розгляду прокурором було заявлено клопотання про виділення з кримінального провадження №12024100090000172 в окреме провадження матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та оголошення його у розшук.

Дане клопотання було задоволено, у зв`язку з чим апеляційний розгляд в подальшому здійснюється лише щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який послався на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України в апеляційному порядку прокурором не оспорюються.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції вважає, що вони є частково обґрунтованими.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Так, суд призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Крім того, ч. 2 ст. 59-1 КК України встановлено обов`язки, які суд імперативно покладає на засудженого, а ч. 3 цієї ж статті визначено обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого, тобто законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.

Системний аналіз вказаних норм вказує на те, що структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Таким чином, пробаційний нагляд передбачає обмеження прав і свобод засудженого із застосуванням до нього наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Тобто в разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду особа зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються завжди - закріплені в пунктах 1 - 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, та факультативні - передбачені пунктами 1 - 5 ч. 3 ст. 59-1 КК України, тобто, які можуть покладатися додатково, залежно від характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення або необхідності більш суворого нагляду за засудженим, з огляду на його особу.

Разом з тим, усупереч вказаним нормам, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду, не поклав на обвинуваченого жодних обов`язків згідно ст. 59-1 КК України, не застосувавши таким чином закон, який підлягає застосуванню.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 59-1 КК України, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку та ухвалення нового вироку.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки, із покладенням на ОСОБА_7 обов`язків, визначених п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 (семи) семи років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 ККУкраїни, шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 рокута покарання, призначеного цим вироком, визначитиОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 9 (дев`яти) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 за даним вироком рахувати з моменту набрання ним законної сили, зарахувавши на підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбуття покарання за даним вироком покарання, відбуте частково за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025, починаючи з 13 січня 2025 року.

Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 185 КК України узв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Суддя Суддя Суддя