Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №753/17883/17 — Київський апеляційний суд

Справа №753/17883/17Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/647/2026Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

Іменем України

23 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком у кримінальному провадженні №12016100020008074 обвинуваченого:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Києві, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, працюючого кур`єром «Глово», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 08.09.2022 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ст. 290 КК України у виді одного року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді п`яти років позбавлення волі,без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 08.09.2022 року, більш суворим, призначеним даним вироком, остаточно призначеноОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі,без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

Покладено на ОСОБА_9 обов`язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, а також у незаконному знищенні індивідуального номера двигуна та шасі транспортного засобу.

Так, ОСОБА_9 , 21.07.2017 року близько 03 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Mersedes Vito», д.н.з. « НОМЕР_1 », знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, помітив відкриті двері паркингу за вказаною адресою, після чого, вирішив зайди до даного паркингу.

В подальшому, зайшовши до паркингу та оглянувши його, ліворуч від в`їзних воріт, під стінкою, помітив припаркований мотоцикл «BMW» моделі «F700GS», 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих мотивів, повернувся до власного автомобіля «Mersedes Vito», д.н.з. « НОМЕР_1 », який припаркував неподалік, та в подальшому заїхавши на вказаному автомобілі до підземного паркингу, підігнав його до вищевказаного мотоцикла.

Вийшовши з власного автомобіля «Mersedes Vito», д.н.з. « НОМЕР_1 », відкрив ляду його багажного відсіку, та підійшовши до мотоциклу, шляхом волочіння, затягнув його до багажного відсіку власного автомобіля, після чого сівши за кермо автомобіля, з місця вчинення злочину разом із викраденим мотоциклом зник.

Після чого, з метою подальшого використання вищевказаного мотоцикла, використовуючи підручні інструменти, зламав запірний пристрій керма, серцевину замка запалення, серцевину запірного замка бензобаку та замикання багажника, також з метою приховування та унеможливлення ідентифікації вказаного транспортного засобу, за допомогою болгарки знищив ідентифікаційні номери на рамі мотоцикла та його двигуна, а також перефарбував пластикові елементи обвісу, при цьому пошкодив елементи кріплення додаткових частин пластикового обвісу, тим самим завдавши значної матеріальної шкоди власнику даного мотоциклу ОСОБА_11 на суму 148556,63 грн.

Крім того, ОСОБА_9 , з метою приховування раніше вчиненого ним злочину, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом - мотоциклом «BMW» моделі «F700GS», 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_11 та яке мало місце 21.07.2017 року в період часу з 03 год. 00 хв. до 03 год. 00 хв. по вул. Княжий Затон, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час 2017 року, знаходячись на парковці автотранспорту, яка розташована біля будинку № 11-а по вул. Ревуцького в м. Києві, підійшов до вищевказаного транспортного засобу, де в подальшому, використовуючи болгарку, яку приніс із собою, умисно, незаконно, шляхом зрізання, знищив ідентифікаційний номер рами та двигуна на раніше викраденому ним мотоциклі.

На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дарницького районного суду міста Києва від 28.06.2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, окрім житла, за ст. 290 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, окрім житла. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, покарання, призначене вироком Дарницького районного суду міста Києва від 08.09.2022 року, виконувати самостійно. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що призначаючи покарання обвинуваченому, вирішуючи питання про звільнення від його відбування, суд необґрунтовано дійшов до помилкового висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства. Внаслідок цього незаконно звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

Вказує, що судом проігноровано дані про судимість обвинуваченого, який після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, відчувши безкарність, зухвало продовжив свою кримінально карану діяльність. Дані обставини виключають елемент виправлення та розуміння протизаконності своєї діяльності обвинуваченим. У зв`язку з чим, повторне помилкове застосування інституту звільнення від відбування призначеного покарання є повністю недоцільним та призведе до подальшого нехтування обвинуваченим нормами закону та суспільної моралі.

Посилається на те, що наслідком помилкового застосування ст. 75 КК України стало незастосування передбаченого санкцією ч. 2 ст. 289 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а вирок суду щодо ОСОБА_9 залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подала клопотання, в якому просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 290 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження в частині обвинувачення за ст. 290 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу частково та не заперечував проти задоволення клопотання захисника, думки обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, при цьому захисник і обвинувачений підтримали подане клопотання, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З вироку суду вбачається, що провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом обвинуваченому були роз`яснені положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду справи без дослідження доказів та обставин, які ніким не заперечуються. Обвинувачений не заперечував проти такого порядку, надав добровільно пояснення, вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав, щиро розкаявся.

У зв`язку з наведеним, висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, ОСОБА_9 також засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 290 КК України, яке вчинено у 2017 році.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Злочин, передбачений ст. 290 КК України, з огляду на приписи статті 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, оскільки найбільш суворим покаранням за його вчинення є обмеження волі на строк до трьох років, а на момент розгляду справи в суді - кримінальним проступком.

За змістом вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, на момент постановлення вироку вже закінчилися строки давності щодо кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ст. 290 КК України, чому судом першої інстанції не було надано уваги та не з`ясовано думку обвинуваченого щодо можливості застосування цієї правової пільги.

Відповідно до клопотання, заявленого в судовому засіданні апеляційної інстанції, захисник обвинуваченого просила звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закрити кримінальне провадження за ст. 290 КК України.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 417, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України, оскаржуваний вирок належить скасувати в частині засудження ОСОБА_9 за ст. 290 КК України та звільнити його від кримінальності відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, закривши провадження в цій частині.

Враховуючи, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим епізодом обвинувачення закінчились, то відсутні підстави для застосування вимог ч. 1 ст. 70 КК України.

Отже, клопотання захисника, як обґрунтоване, підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає їх переконливими та такими, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до частин першої та другої ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За змістом положень ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є: рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років; переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставинах кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які би указували на можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання. Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції формально враховано тяжкість злочину та не в повній мірі взяті до уваги відомості про особу обвинуваченого, не надано оцінки низці обставин, які мають значення для застосування ст. 75 КК України.Зокрема, об`єктом вчиненого ОСОБА_9 злочину є суспільні відносини у сфері охорони права власності, непорушність яких гарантовано Конституцією України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, згідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину. Також, поза належною увагою суду залишились дані про особу ОСОБА_9 , який після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення продовжив злочинну діяльність та 01.12.2019 вчинив нове кримінальне правопорушення, за яке засуджений. Наведене, на переконання колегії суддів свідчить про явну схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень та небажання останнього стати на шлях виправлення. Колегія суддів вважає, що відсутні можливості перевиховання ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства та досягнення мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 65 КК України.

Не врахувавши із належною повнотою вказані обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання та з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності, обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжуються покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується тверджень прокурора щодо необхідності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, апеляційний суд вважає їх недоцільними, оскільки санкцією ч. 2 ст. 289 КК України таке додаткове покарання передбачено як альтернативне, а не обов`язкове.

Крім того, ОСОБА_9 визнав свою вину, викрадений мотоцикл було повернуто потерпілому, у зв`язку з чим останній просив цивільний позов залишити без розгляду.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що мета покарання - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, може бути досягнута без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи положення ст. 65 КК України, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування конфіскації майна та вважає її призначення надмірним у даному випадку.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 справа № 760/26543/17, коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про призначення покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, а вироком Дарницького районного суду м. Києва від 08.09.2022 року, який був ухвалений після вчинення ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушенняза оскаржуваним вироком, його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, вказаний вирок відповідно абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», необхідно виконувати самостійно.

Таким чином, зазначені обставини, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 409; п. 2 ч. 1 ст. 413; п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставами для часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування оскарженого вироку відносно ОСОБА_9 в частині звільнення обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробовуванням та ухвалення нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника - задовольнити.

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати в частині засудження за ст. 290 КК України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ст. 290 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ст. 290 КК України закрити.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 289 КК України - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, покарання, призначене вироком Дарницького районного суду м. Києва від 8 вересня 2022 року виконувати самостійно.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Суддя Суддя Суддя