Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №750/3306/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/3306/26 Головуючий у 1 інстанції Кулініч Ю. П.

Провадження № 33/4823/592/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.,

за участю захисника Шаповалова М.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнутий судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 15 березня 2026 року, о 17 год. 19 хв., ОСОБА_1 , у м. Чернігові, по пр. Миру, 247, керував транспортним засобом УАЗ 31512, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 а) ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що:

-суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та безпідставно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тоді як, на його думку, належних і допустимих доказів цього матеріали справи не містять;

-у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу;

-результати огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510» не можуть бути покладені в основу постанови, оскільки повірка приладу, на думку апелянта, не була проведена своєчасно;

-медичний огляд у закладі охорони здоров`я проведено з порушенням встановленого порядку, оскільки повторне вимірювання газоаналізатором здійснено менш ніж через 20 хвилин після першого;

-виявлений результат огляду міг бути зумовлений уживанням ним лікарських препаратів, що, на його переконання, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність події та складу адміністративного правопорушення є передчасним, не ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, а тому постанова підлягає скасуванню.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду захисник Шаповалов М.С., який підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 615733 від 15 березня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у спеціалізованому медичному закладі у лікаря-нарколога водій не відмовився;

- довідкою щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», відповідно до якої 15 березня 2025 року у ОСОБА_1 зафіксовано концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі 1,95 ‰ (проміле)

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 зафіксовано концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі 1,95 ‰ (проміле);

- висновком, щодо результату медичного огляду з метою виявлення алкогольного сп`яніння в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР, вму зазначено, що ОСОБА_1 на час огляду 15 березня 2026 року о 18:10 перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- відеозаписами, здійсненими працівниками поліції та збереженими на компакт-диску, що міститься в матеріалах справи, на яких зафіксовано рух транспортного засобу, його зупинку працівниками поліції, виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, проведення такого огляду, незгоду ОСОБА_1 з його результатами, доставлення останнього до закладу охорони здоров`я, проведення лікарем медичного огляду на стан сп`яніння, за результатами якого складено висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення;

- рапортом, складеним поліцейським на місці події.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1 Щодо твердження про відсутність доказів керування транспортними засобами.

Вказані доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписами, на яких послідовно зафіксовано перебіг подій. Із відеозапису камери службового автомобіля поліції вбачається, що вперше транспортний засіб марки УАЗ з`являється у полі зору о 17:19:00, рухаючись проїжджою частиною, після чого фіксується його подальша зупинка працівниками поліції о 17:21:26 та спілкування з водієм, яке розпочинається о 17:21:30.

Із відеозаписів також вбачається, що відразу після зупинки працівники поліції повідомили ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу – порушення правил користування ременем безпеки. Наявні в матеріалах справи відеозаписи є безперервними, взаємоузгодженими та зафіксованими як відеореєстратором службового автомобіля, так і нагрудними камерами поліцейських, і в сукупності відображають повний та послідовний перебіг подій від моменту виявлення транспортного засобу до проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення відповідних матеріалів.

За таких обставин твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами.

4.2 Щодо посилань на неправомірність зупинки транспортного засобу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправомірність зупинки транспортного засобу працівниками поліції.

Суд вважає наведені доводи непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Відеозапис, що міститься в матеріалах справи, підтверджує, що транспортний засіб було зупинено під час руху на проїжджій частині вулиці, після чого працівники поліції відразу повідомили ОСОБА_1 , що підставою для зупинки стало те, що він не був пристебнутий паском безпеки. Зазначені обставини також підтверджуються рапортом працівника поліції від 15 березня 2025 року (а.с. 11). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Таким чином, у працівників поліції були передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу, а тому доводи захисника про незаконність такої зупинки є безпідставними.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджував, що транспортним засобом не керував, а автомобіль перебував у нерухомому стані. Водночас сторона захисту посилається на незаконність зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Такі доводи є взаємовиключними, оскільки твердження про незаконну зупинку передбачає факт руху транспортного засобу та його подальшу зупинку поліцейськими, тоді як заперечення факту керування виключає саму можливість такої зупинки.

4.3 Щодо підстав неврахування результатів огляду приладом «Drager Alcotest 7510».

Доводи захисника про те, що газоаналізатор використовувався з порушенням вимог інструкції, оскільки перевірка точності приладу мала здійснюватися кожні шість місяців, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Захисник помилково ототожнює поняття повірки засобу законодавчо регульованої вимірювальної техніки та перевірки точності (калібрування, сервісної перевірки), які мають різну правову природу та різне призначення. Повірка є законодавчо регульованою метрологічною процедурою, періодичність проведення якої для газоаналізаторів в Україні становить один рік. Натомість перевірка точності є технічною процедурою, передбаченою виробником для забезпечення належної експлуатації приладу, та сама по собі не свідчить про втрату чинності результатів повірки і не впливає на придатність засобу вимірювальної техніки до застосування в межах установленого міжповірочного інтервалу.

Крім того, згідно з копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, наявною в матеріалах справи, зазначене свідоцтво було чинним до 20 травня 2026 року. Оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено 15 березня 2026 року, тобто в межах строку дії свідоцтва про повірку, газоаналізатор був придатним до застосування, а результати проведеного за його допомогою огляду є належними та допустимими доказами. Тому підстав ставити під сумнів достовірність результатів огляду з наведених захисником мотивів апеляційний суд не вбачає.

4.4 Щодо посилань на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що медичний огляд у закладі охорони здоров`я був проведений із порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим результати такого огляду не можуть бути покладені в основу висновку про його винуватість.

Перевіряючи наведені доводи, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, стан алкогольного сп`яніння може встановлюватися як за допомогою спеціальних технічних засобів, так і за результатами медичного огляду, проведеного у закладі охорони здоров`я. За результатами такого огляду складається відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який є процесуальним документом і письмовим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 після виявлення ознак алкогольного сп`яніння проведено медичний огляд у закладі охорони здоров`я, за результатами якого складено відповідний висновок від 15 березня 2026 року, який міститься в матеріалах справи та є належним доказом.

Посилання захисника на порушення процедури огляду фактично зводяться до тверджень про окремі неточності у фіксації часу проведення певних процедур у медичній документації. Водночас апеляційний суд зазначає, що доказове значення у даному випадку має саме висновок медичного огляду, який формується уповноваженим лікарем за результатами проведеного обстеження та відображає кінцевий медичний результат, а не окремі технічні елементи оформлення первинної документації (акта огляду).

Таким чином, можливі недоліки або неточності в оформленні акту медичного огляду самі по собі не свідчать про недійсність або недостовірність висновку лікаря, якщо вони не вплинули на встановлення факту стану сп`яніння та не спростовані іншими належними доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушень під час проведення медичного огляду є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

4.5 Щодо доводів про те, що стан сп`яніння міг бути викликаний вживанням спиртовмісних препаратів.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 стверджував, що алкогольних напоїв не вживав, однак допускав можливість впливу на результати огляду спиртовмісних лікарських препаратів, які він приймає.

Апеляційний суд вважає зазначені доводи такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В свою чергу, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не лише за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а й під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, навіть у разі, якщо наявність стану сп`яніння була зумовлена вживанням спиртовмісних лікарських препаратів, сама по собі ця обставина не виключає адміністративної відповідальності та не спростовує факту перебування особи у стані, за якого керування транспортним засобом заборонене законом.

Суд не приймає як належний та допустимий доказ долучений до матеріалів справи консультативний висновок спеціаліста від 05 січня 2026 року щодо рекомендації ОСОБА_1 приймання відповідних спиртовмісних крапель.

По-перше, сам факт наявності зазначеного висновку, складеного задовго до проведення огляду (15 березня 2026 року), не підтверджує, що обвинувачений фактично вживав вказаний препарат у день проведення огляду та що саме його приймання могло вплинути на результати дослідження.

По-друге, навіть з урахуванням зазначеної у висновку спеціаліста рекомендованої дози (по 20 крапель двічі на день), такі рекомендації об`єктивно не свідчать про можливість спричинення настільки вираженого стану сп`яніння, який був зафіксований під час проведення огляду, у зв`язку з чим причинно-наслідковий зв`язок між прийманням зазначеного препарату та встановленим станом не підтверджується.

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме препарати вживав ОСОБА_1 , їх склад, дозування, час прийому та можливий вплив на результати проведеного огляду матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів не надано.

Натомість факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатами огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, актом огляду на стан сп`яніння та висновком медичного огляду, які узгоджуються між собою.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник