Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №638/6857/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/6857/24 Головуючий суддя І інстанції Теслікова І. І.

Провадження № 22-ц/818/1324/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: що виникають з договорів оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року із запереченнями на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2025 року та ухвали Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

в с т а н о в и в :

Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 192844,65 грн за використання земельної ділянки загальною площею 0,2025 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057 за період з 18 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року, а також відшкодувати судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 у період з 18.12.2020 по 31.12.2021 не сплачувала плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057 у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла за рахунок позивача як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, посилаючись при цьому на статті 1212 - 1214 ЦК України.

Внаслідок використання відповідачкою вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради, позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікової І.І. від 24 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою в порядку загального позовного провадження.

16 серпня 2025 року представник відповідачки надала до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 не є фактичним користувачем спірної земельної ділянки. ОСОБА_1 було укладено з ГО «Товариство захисту інвалідів» договір оренди на спірну земельну ділянку. Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2020 № 2148/20 надано Громадській організації «Товариство захисту інвалідів» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2025 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 192844 (сто дев`яносто дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн 65 коп. за використання земельної ділянки загальною площею 0,2025 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057 за період з 18 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення, та у задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 192844 грн 65 коп. за використання земельної ділянки загальною площею 0,2025 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057 за період з 18.12.2020 року по 31.12.2021 рік відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування скарги вказані наступні доводи.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки аргументам відповідача, які вона навела у своїх запереченнях, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, згідно матеріалів справи ані за період позову з 18.12.2020 по 31.12.2021 року, ані в інший час - відповідач не була та не могла бути фактичним користувачем спірної земельної ділянки 0,2025 га .

Після припинення зареєстрованого договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0864 га., яка розташована на місці спірної земельної ділянки, з ТОВ «ЛЕО» - до відповідача після придбання нерухомості, яка на ній розташована, могло перейти лише похідне право на оформлення сформованої земельної ділянки площею 0.0864 га з іншим кадастровим номером 6310136300:14;001:0054, в обсязі та на умовах, як і у попереднього орендодавця. - а не на спірну земельну ділянку 0,2025 га, яка згідно наявних у справі документів перебувала у користуванні не у відповідачки, а у ГО «Товариство захисту інвалідів».

Матеріалами справи доведено наявність у Харківської міської ради обов`язку щодо укладання договору оренди землі ГО «Товариство захисту інвалідів» за наявності чинних рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду від 23.12.2011 року № 555\11.

Саме Позивач у 2011 році надав право оформлення спірної земельної ділянки ГО «Товариство захисту інвалідів», на підставі його заяви була сформована спірна земельна ділянка загальною площею 0.2025 га, яка у подальшому ним використовувалась, а відповідачу спірна земельна ділянка ніяким чином офіційно не оформлялася та не передавалася.

Відповідач також заперечила проти наданої позивачем до суду технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Суд не надав оцінки тому факту, що позивач безпідставно взяв до розрахунку площу 0,2025га, яка більша за фактичну площу земельних ділянок під нерухомим майном відповідача, яка фактично під нежитловими приміщеннями складає 61,6 кв.м).

В Рішенні суд прописує, що сума безпідставно збережених коштів за використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2025 кв.м. (0,2025 га), кадастровий номер 6310136300:14:001:0057, у період з 18.12.2020 по 31.12.2021 складає 192 844 грн. 65 коп. грн. Та що -Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2024 № НВ – 0000189662024. Щодо нарахованої суми - суд неправильно розрахував нібито збитки та взяв для їх розрахунку площу 0,2025га, яка більша за фактичну площу земельних ділянок під нерухомим майном Відповідача ( фактично - під нежитловими приміщеннями площа 61,6 кв.м.

Заперечує також проти застосування ставки орендної плати саме в розмірі 8%, а не 5,6% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, на застосування якого у даному випадку має правомірні очікування відповідачка.

Зауважує, що відповідач надав до суду власний контррозрахунок, однак суд безпідставно його не урахував.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач заперечує проти Ухвал суду першої інстанції по даний справі, що не підлягали окремому оскарженню. Так, вважає незаконною та помилковою ухвалу суду від 09 жовтня 2024 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ГО «Товариство захисту інвалідів», оскільки саме ця третя особа могла надати усі пояснення та оригінали документів по спірної ділянки за час з 1997 року та по 2025 рік. При цьому також покликається на правові висновки, які були висловлені у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 про те, що визначення у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Суд апеляційної інстанції вислухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення: 1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не спростовано набуття правових підстав для одержання нею земельної ділянки по АДРЕСА_1 у безоплатну власність або у користування, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів ХМР і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради суми вартості належного останньому майна збереженого (заощадженого) Відповідачем без достатніх правових підстав.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття ОСОБА_1 володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) ОСОБА_1 належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її загальний розмір за спірний період склав 192844, 65 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17).

Фактичний користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою, у даному випадку – укласти відповідний договір оренди.

Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit – будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка,за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, інакше вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у собі вартість, яка має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власника земельної ділянки на підставі положення частини першої статті 1212 ЦК України (див. з цього приводу також правові висновки, які були висловлені за аналогічних обставин справи у постанові КЦС ВС від у справі № .

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 121-1214 ЦК України).

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20) і від 21 грудня 2023 року у справі № 643/13463/20 (провадження № 61-10725св23).

Судом було встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.01.2024 № 363700771 право приватної власності на нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 8,4 кв.м, літ. «Б-2» загальною площею 53,2 кв.м, стаціонарного туалету літ. «В», стаціонарного вагончику для персоналу літ «Г», навісу для обслуговування автомобілей літ. «Д», стаціонарної огорожі № 1-:-3, зливної ями № 5, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване з 26.06.2014 за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2009 № 992.

Земельна ділянка, площею 0,2025 га, з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057, що розташована на території Шевченківського району м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 сформована та здійснено 18.12.2020 державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 29.12.2023 № 27020/5/20-40-24-05-07 ОСОБА_1 не зареєстрована платником земельного податку за використання земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,2025 га з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057. У період з 17.03.2019 по 31.12.2021 земельний податок або орендна плата не нараховувались та не сплачувались.

30 січня 2024 року Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради у порядку ч.2 ст.83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:14:001:0057) та складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:14:001:0057, та згідно якого ОСОБА_1 з 18.12.2020 по теперішній час використовувала спірну земельну ділянку без виникнення права власності /користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності лдо ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради не сплачується.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2025 кв.м. (0,2025 га), кадастровий номер 6310136300:14:001:0057, у період з 18.12.2020 по 31.12.2021 складає 192 844 грн. 65 коп. грн. Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2024 № НВ – 0000189662024.

ОСОБА_1 не спростовано набуття правових підстав для одержання нею земельної ділянки по АДРЕСА_1 у безоплатну власність або у користування, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів ХМР і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради суми вартості належного останньому майна збереженого (заощадженого) Відповідачем без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вказаній нормі ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи документам, які свідчать про те, що за заявленими у даній справі вимогами також має відповідати ГО «Товариство захисту інвалідів». Так, згідно акту від 28.09.2021 фактичним користувачем спірної земельної ділянки під час спірних правовідносин було ГО «Товариство захисту інвалідів» (а.с. 104 т.2).

Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2020 № 2148/20 надано Громадській організації «Товариство захисту інвалідів» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки комунальної форми власності (а.с. 85-91 т.1).

Відповідно до договору оренди від 01.07.2011 відповідачка уклала з ГО «Товариство захисту інвалідів» договір оренди та передала ГО «Товариство захисту інвалідів» автомобільну стоянку з нежитловою будівлею літ. «А-1» загальною площе. 8,4 кв.м, стаціонарний туалет, житловою будівлею літ. «Б-2» загальною площею 53,2 кв.м, стаціонарним вагончиком для персоналу та стаціонарною огорожею, які розміщені на земельній ділянці площею 2100 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , тобто які знаходяться на сформованій за заявою ГО «Товариство захисту інвалідів» спірній земельній ділянці (а.с.79 т.1)

Наведене свідчить про те, що ГО «Товариство захисту інвалідів» було користувачем спірної земельної ділянки і для з`ясування дійсних правових підстав формування спірної земельної ділянки та користування цієї організацією спірної земельною ділянкою у зазначений у позові період необхідно залучення ГО «Товариство захисту інвалідів» в якості відповідача.

За відсутності належного складу відповідачів суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Якщо позов пред`явлено не до тієї особи або не залучено всіх належних відповідачів (співвідповідачів), суд позбавлений фактичної та юридичної можливості повно встановити обставини справи та захистити порушене право (див. з цього приводу відповідні правові висновки, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 29 січня 2024 року у справі № 607/18746/22, провадження № 61-15774 св 23).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач визначив відповідачем лише власницю нежитлових приміщень ОСОБА_1 , посилаючись на те, що саме вона була фактичним користувачем сформованої земельної ділянки площею 0,2025 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:14:001:0057 за період з 18 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року.

Разом з тим, як вбачається з додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації а обслуговування будівель і споруд» від 24.06.2020 №2148/20 ГО «Товариство захисту інвалідів» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно 0,2025га для експлуатації та обслуговування автомобільної стоянки з нежитловими будівлями та стаціонарною огорожею по АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.125).

Згодом на підставі заяви ГО «Товариство захисту інвалідів» була сформована спірна земельна ділянка загальною площею 0.2025 га, яка у подальшому відповідно до наявних у справі копій документів фактично використовувалась ГО «Товариство захисту інвалідів» (т. 1 а.с.111-191).

Так, згідно Акту обстеження спірної земельної ділянки № 1239/21 від 28.09.2021, т. 1 а.с. 238, спірна земельна ділянка у зазначений у позові час використовувалась ГО «Товариство захисту інвалідів», а відповідно до висновку Департаменту містобудування та архітектури ВК ХМР від 24.11.2020 № 7349/0/605-20 відбулося погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки комунальної власності ГО «Товариство захисту інвалідів» для обслуговування автомобільної стоянки, т. 1 а.с. 184. Наданий позивачем аналогічний Акт, який був складений у 2024 році, щодо фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачкою не відповідає вищевказаним доказам, був складений постфактум та не містить відомостей про узгодження його змісту ані з відповідачем, ані з ГО «Товариство захисту інвалідів», тому колегія суддів оцінює цей односторонній документи критично.

При цьому позивач не надав до суду жодних доказів, які спростовують аргументи відповідачки щодо формування спірної земельної ділянки для користування нею ГО «Товариство захисту інвалідів» та її фактичне користування цією організацією під час спірних правовідносин, що також впливає на ціну оренди та розрахунок вартості такого користування, та узгоджується з наявними у справі доказами щодо легітимізації орендних правовідносин між ГО «Товариство захисту інвалідів» та позивачем з приводу цієї земельної ділянки.

Ці обставини входять до предмету доказування, але в межах апеляційного провадження наразі не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції без залучення до справи в якості відповідача ГО «Товариство захисту інвалідів», що перебуває лише у межах повноважень суду першої інстанції з дотриманням визначеного у ст. 51 ЦПК України процесуального порядку.

Наведені з цього приводу вищевказані доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи. Суд всупереч нормі п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України не надав належної оцінки мотивованим аргументам, наведеним з цього приводу відповідачем щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Таким чином, вирішення даного спору безпосередньо впливає на права та інтереси ГО «Товариство захисту інвалідів», яке згідно вказаних документів сформувало спірну земельну ділянку та користувалося нею.

Згідно загальнодоступних публічних даних юридична особа ГО "ТОВАРИСТВО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ", код ЄДРПОУ 37660553, було зареєстровано 17.06.2011. Розмір статутного капіталу юридичної особи складає 0,00. На час останнього оновлення даних 27.06.2026 стан юридичної особи – зареєстровано. Уповноваженою особою є ОСОБА_2 , що узгоджується з наявними у справі вищевказаними матеріалами проекту землеустрою стосовно укладення договору оренди цієї організації з ХМР (див. інформацію щодо реєстрації в мережі Інтернет https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/37660553/).

Таким чином, доводи скарги щодо необхідності залучення до розгляду справи ГО "ТОВАРИСТВО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ" знайшли своє підтвердження, ця організація має бути принаймні співвідповідачем у даному спорі.

Таким чином, оскільки суд: припустився неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; ухвалив своє рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове – про відмову у задоволення позову.

При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом до належного кола відповідачів на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року та ухвали Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 30 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

Н.П. Пилипчук.