Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №212/9991/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7264/26 Справа № 212/9991/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року, ухвалене суддею Ковтун Н.Г. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складання повного судового не вказана,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 31.05.2021 року до договору факторингу № 1-31/05/21 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1

03.06.2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 03.06.2021 року до договору факторингу № 1-03/06/2021 ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1

30.11.2019 року між первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2919404385/175760 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, та відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 3000,00 гривень, Дата надання кредиту: 30.11.2019 року. Строк кредиту: 20 днів. Валюта кредиту: UAH. Стандартна процентна ставка 1,85 % на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 5770,63 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами 2770,63 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №2919404385/175760 від 30.11.2019 у розмірі 5770,63 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

В іншій частині вимог стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Курдюмов М.М., просить скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості у розмірі 1 660,63 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 660,63 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції мав врахувати, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування. З індивідувальної частини договору про надання фінансового кредиту №2919404385/175760 від 30.11.2019 року вбачається, що був погоджений сторонами та становив 20 днів, тобто до 19.12.2019 року. Процентна ставка – 1,85% на добу. Отже, розмір процентів відповідно умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1110,00 грн. за період з 30.11.2019 року по 19.12.2019 року, виходячи з розрахунку: 3000,00 (тіло кредиту) х 1,85% (відсоткова ставка) х 20 днів (строк кредиту). Посилаючись на встановлений графік розрахунків, який міститься в Додатку №1 до Договору, зазначає, що розрахована сукупна вартість кредиту, та нараховані проценти за користування кредитом становлять 1110,00 грн. Звертає увагу, що відповідачка не ініціювала продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, як це визначено п. 3.3.3 Договору.

Зазначає, що позивач мав право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги відповідачки та законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідачки не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.11.2019 року між первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2919404385/175760 .

Відповідно до п.1.1 - 1.6 кредитного договору кредит надано в розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків з користування кредитом в розмірі 1,85 % на добу строком на 20 днів, тобто до 19.12.2019 року, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

У п.2.3 кредитного договору сторони передбачили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Відповідно до п.п. 6.1 п.6 Кредитного договору, договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором R 48336 відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію».

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «ГОУФІНГОУ» передає (відступає) ТОВ «Сіті Фінанс Груп» за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і Боржниками.

Відповідно до Реєстру боржників від 31.05.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 5770,63 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами 2770,63 грн.

03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклав договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» №1-03/06/202, згідно якого відступив право вимоги за кредитним договором №3590404149/199646 від 04.01.2020 року до ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

Відповідно до Реєстру боржників від 03.06.2021 року ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 5770,63 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами 2770,63 грн

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 5770,63 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами 2770,63 грн

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів не виконує.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості позовних вимог, наявності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 770,63 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами 2 770,63 грн.

Відповідачкою рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розміру стягнутих процентів, тому в іншій частині, відповідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду апеляційним судом не перевіряється.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1045 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі встановлено, що 30.22.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №291404385/175760 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписуючи договір, позичальник ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися їх.

Таким чином, факт укладення договору про надання фінансового кредиту №291404385/175760 від 30.11.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ГОУФІНГОУ» є доведеним та відповідачкою не заперечується.

31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31 травня 2021 року, укладеного між клієнтом ТОВ «ГОУФІНГОУ» та фактором ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1

03 червня 2021 року між кредитором ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та новим кредитором ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/21 від 03 червня 2021 року, укладеного між кредитором ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», останнє набуло права вимоги до ОСОБА_3 .

Як вбачається з умов договору про надання фінансового кредиту №291404385/175760 від 30.11.2019 року, зокрема пункту 1.4 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з розділом 7 договору відповідач зазначив наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № 4149-49хх-хххх-1358.

Факт отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечується.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту №291404385/175760 від 30.11.2019 року у сумі 3 000,00 грн, однак вона належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула кредитні кошти у передбачений договором строк.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору про надання фінансового кредиту).

Стягуючи проценти в сумі 2 770,63 грн за договором про надання фінансового кредиту №291404385/175760 від 30.11.2019 року, суд першої інстанції погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості, який надано позивачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, 30.11.2019 року між первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2919404385/175760 .

Відповідно п.1.1 - 1.6 кредитного договору кредит надано в розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків з користування кредитом в розмірі 1,85 % на добу строком на 20 днів, тобто до 19.12.2019 року, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Згідно п. 3.3.3 Договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Доказів того, що відповідачка ініціювала продовження строку надання кредиту матеріали справи не містять.

Разом з тим, у п.2.3 кредитного договору сторони передбачили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до повного погашення заборгованості за кредитом включно.

З огляду на вказане, встановивши, що відповідачем докази оплати на рахунок позивача заборгованості за кредитним договором в повному обсязі не надано, вона продовжує користуватися грошовими коштами, отриманими відповідно Договору №2919404385/175760 від 30.11.2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов укладеного сторонами договору та вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів відмічає, що відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору, натомість, не погоджується з погодженням сторонами договору його істотних умов, зокрема, порядку нарахування процентів. Однак вказані твердження відповідача спростовуються вищезазначеним.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН", яка складається із фактично отриманих та не повернутих грошових коштів та погоджених сторонами відсотків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстав для нового розподілу витрат по сплаті судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Курдюмов Михайло Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: