Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №212/15111/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5858/26 Справа № 212/15111/25 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Чорний Олексій Віталійович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення -19.03.2026),

В С Т А Н О В И В

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Лященко А.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та, із урахуванням зменшених позовних вимог, просила стягнути із відповідача аліменти на період навчання у вищому навчальному закладі або до досягнення 23-х років, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є сином відповідача і на теперішній час навчається на денній формі навчання в Університеті ОСОБА_3 за спеціальністю – логістика, навчання платне. Потреби позивача складаються з оплати навчання, проживання, харчування, підручники, що вимагає додаткових витрат, а відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги. Враховуючи, що позивач навчається на стаціонарній формі навчання у навчальному закладі, не має ніякого джерела доходу, знаходяться на утриманні матері, він потребує матеріальної допомоги, а відповідач не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, він зобов`язаний та має можливість утримувати свою повнолітню дитину.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2026 рокупозовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходів) на його утримання до завершення ним навчання в Університеті Марії Склодовської-Кюрі міста Люблін, але не довше ніж до досягнення віку 23-х років, починаючи стягнення з 25 грудня 2025 року.

Рішення суду допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд вважав встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, у тому числі і відповідач.

Суд першої інстанції, врахувавши рівень доходів платника аліментів, обґрунтованість витрат позивача, вважав за доцільне позов задовольнити частково, стягнувши аліменти в розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, починаючи з 25.12.2025 і до закінчення навчання або до досягнення стягувачем 23-річного віку, вважаючи, що такий розмір найбільше відповідає принципам справедливості, пропорційності та розумності.

Поряд з цим, суд не погодився із запереченнями відповідача, що є підстави для звільнення його від обов`язку допомагати повнолітній дитині, яка навчається, через необхідність самому нести витрати на оплату оренди житла та комунальних послуг, а також щодо відмінності визначень заробітку та грошового утримання військовослужбовця.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Чорний Олексій Віталійович, через систему «Електронний суд», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дане рішення та ухвалити нове про відмову у стягненні аліментів.

Також просив вирішити питання розподілу витрат.

Вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, принципу рівності обох батьків в утриманні повнолітньої дитини, а також принципу розумності, справедливості та співмірності аліментного обов`язку.

Звертає увагу суду на те, що судом не враховано отримання позивачем та його матір`ю соціальної допомоги від країни перебування, вартість навчання в університеті тощо.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що видане 25 грудня 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1458 від 25 грудня 2007 року (а.с.5).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано 29 липня 2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, що видане 29 липня 2010 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 329 від 29 липня 2010 року (а.с.8).

Згідно довідки про прийняття іноземця на денне навчання, виданої Університетом Марії Склодовської-Кюрі місті Люблін від 27 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий на навчання у період з 01 жовтня 2025 року по 30 вересня 2028 року на денну форму навчання за спеціальністю – логістика. Навчання платне (а.с.11-15).

Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 № 22/44 від 19 січня 2026 року, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки про доходи в/ч НОМЕР_2 № 2/155 від 20 січня 2026 року, ОСОБА_2 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 на посаді помічника начальника служби та за період з червня 2025 року по листопад 2025 року йому нараховане грошове забезпечення, у т.ч. у натуральній формі у розмірі 328520,80 грн., з яких: утримано податок на фізичних осіб у розмірі 59133,74 грн., утримано військовій збір у розмірі 4927,81 грн. та сплачені аліменти у розмірі 80898,75 грн.

Згідно договору оренди нерухомості від 01 грудня 2025 року, ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_2 і члени його сім`ї, які мешкають спільно з ним прийняли у тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_1 .

Договір оренди укладений на термін з 01 грудня 2025 року по 01 квітня 2026 року (п.1.2 договору оренди).

Також, відповідачем надано копії квитанції, з яких вбачається, що за період з липня 2025 року по грудень 2025 року відповідачем були здійснені перекази грошових коштів на картку позивача у загальному розмірі 42400 грн.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові від 16.02.2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи, при цьому Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Враховуючи усі вищевикладені обставини та той факт, що син ОСОБА_1 є повнолітнім, продовжує навчання на денній формі, не має власного заробітку, та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, що ним у спосіб визначений законодавством не спростовано, колегія суддів вважає, що аліменти, визначенні судом першої інстанції у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, забезпечать йому необхідну матеріальну підтримку на період навчання, відповідатимуть реаліям сьогодення та забезпечать баланс інтересів одержувача та платника аліментів.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_2 відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Чорний Олексій Віталійович, залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий

Судді