Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №214/12006/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7553/26 Справа № 214/12006/25 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони:

позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє як законний представник ОСОБА_3 ,

відповідач – ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах яого діє законний представник ОСОБА_2 , на ухвалу Саксаганскього районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року, постановлену суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складення повного судового рішення не зазначена),

ВСТАНОВИВ

16 грудня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє як законний представник ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловою площею та вселення в житловий будинок.

17 лютого 2026 року від представника відповідачки адвоката Касьяна М.С. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду пов`язаної цивільної справи №214/2097/25за позовом за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про встановлення батьківства та визнання недійсним свідоцтва про спадщину.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє як законний представник ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловою площею та вселення в житловий будинок, зупинено до набрання законної сили рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/2097/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про встановлення батьківства та визнання недійсним свідоцтва про спадщину.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позовних заяв в певній мірі витікають з одних обставин, пов`язаних з правом власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та рішення по справі за позовом ОСОБА_4 про встановлення батьківства та визнання недійсним свідоцтва про спадщину може прямо вплинути на розгляд даної справи щодо усунення перешкод у користуванні домоволоінням та вселення до нього позивачів, дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють продовження розгляду справи, оскільки вирішення предмету спору, яка розглядається в іншому суді безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, законний представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, послався на пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, однак не врахував, що відповідно до цієї норми зупинення є недопустимим, якщо наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини без очікування вирішення іншої справи. Звертає увагу, що в межах цивільної справи №214/12006/25 правовідносини, о склалися між сторонами стосуються права користування житлом відповідачкою ОСОБА_4 , а не права власності, родинних зв`язків чи спадкових прав. Предметом позову у даній справі є усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення відповідачки. Навіть у разі встановлення батьківських прав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини ОСОБА_5 , зміни кола спадкоємців та перерозподілу спадщини, це вплине на спадкові та майнові права неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не змінить статусу відповідачки ОСОБА_4 з користувача житла на його власника.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що подана апеляційна скарга на ухвалу про зупинення провадження у справі, у відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов:

1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;

2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

У цій справі, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження, належним чином не обґрунтував, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи та чому зібрані у цій справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Предметом позову у даній справі є забезпечення права позивачів на користування належним їм спадковим майном шляхом вселення та права користування житлом відповідачкою ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги, що задоволення позову ОСОБА_4 та зміна кола спадкоємців не вплине на правовідносини сторін у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції має достатні правові підстави для самостійної оцінки зазначених доказів відповідно статті 89 ЦПК України, без необхідності очікування результатів розгляду іншої цивільної справи.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить належного та достатнього мотивування необхідності такого зупинення.

За таких обставин висновок суду про необхідність зупинення провадження у справі є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні процесуального питання щодо зупинення провадження у справі до вирішення справи №2142/2097/25, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах яого діє законний представник ОСОБА_2 ,задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий

Судді