Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №177/4024/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6427/26 Справа № 177/4024/25 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення -08.04.2026),

УСТАНОВИВ

В грудні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі у розмірі 49944 грн. 30 коп., а також витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено кредитний електронний кредитний договір №5247209 від 14.01.2025 за яким позичальник отримала кредитні кошти у сумі 10200,00 грн.. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 14.01.2025 року по 09.01.2026 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, укладеним 31.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА». Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена і складає 49944,30 грн., з яких: 10200,00 грн. - тіло кредиту, 19670,70 грн. - нараховані первісним кредитором проценти, 13953,60 грн. - нараховані позивачем проценти за 144 календарних днів, 5100,00 грн. штрафні санкції, 1020,00 грн. комісії за надання кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №5247209 від 14.01.2025 в розмірі: 44844,30 грн., з яких: 10200,00 грн. - тіло кредиту, 19670,70 грн. - нараховані первісним кредитором проценти, 13953,60 грн. - нараховані позивачем проценти за 144 календарних днів, 1020,00 грн. комісії за надання кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2175,03 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконала, взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору не виконала тобто не сплатила своєчасно Кредитодавцю грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Разом з тим суд відмовив у стягненні неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання керуючись п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (через запровадження в Україні воєнного, стану).

В апеляційній скарзі, відповідачка просила або скасувати рішення та відмовити у позові, або змінити в частині нарахування відсотків та комісії, зменшивши загальну суму відсотків до справедливого рівня та скасувати комісію.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 14 січня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5247209 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10200,00 грн..

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 14.01.2025 року по 09.01.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Згідно п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10200,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідно до п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Як вбачається з п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Крім того, п. 1.4. Договору № 5247209 від 14.01.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Відповідачем передбачена Комісія за надання кредиту (або Комісія), розмір якої становить 1020 грн. Зазначена Комісія є разовою платою, що підлягає сплаті Клієнтом Товариству в повному обсязі.

Згідно з п. 3.6.6. Договору Комісія за надання кредиту сплачується Відповідачем не пізніше останнього дня першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Відповідно до п. 3.6.7. Договору сторони дійшли згоди, що дата, зазначена в Графіку платежів, є граничною датою сплати Комісії, тобто датою, до якої включно Комісія повинна бути сплачена.

Пунктом 3.7.2. Договору передбачено, що Комісія, яка нараховується в день надання кредиту, та Комісія, яка нараховується в день надання додаткової суми кредиту, є незалежними одна від одної.

Таким чином, наявність або відсутність Комісії за основним кредитом не впливає на можливість нарахування Комісії за надання додаткової суми кредиту, що прямо узгоджено сторонами у Договорі. Комісія встановлюється у процентному відношенні від суми кредиту або додаткової суми кредиту, якщо тарифами, розміщеними на Вебсайті Позивача, або умовами Програми лояльності не передбачено фіксований розмір Комісії в гривнях.

У даному випадку Комісія за надання кредиту визначена у фіксованому розмірі 1020 грн., що відповідає умовам Договору та доведено до відома Відповідача під час укладення договору.

31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5247209 від 14.01.2025 року загальна сума заборгованості склала 35990,7 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 10200 грн., заборгованості за процентами – 19670,7 грн., штрафні санкції 5100 грн., комісії за надання кредиту 1020,00 грн..

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З матеріалів справи вбачається, що укладений між відповідачкою та першим кредитором Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5247209 від 14 січня 2025 року відповідачем не оспорюється та не визнавався судом недійсним, а тому судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за умовами якого відповідач зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений Договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять.

Щодо законності рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка складає 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір № 5247209 із відповідачкою першим кредитором укладений 14 січня 2025 року, тобто, після внесення та набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Розмір процентної ставки в укладеному договорі не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» тому не є несправедливим чи завищеним, з огляду на власну волю відповідачки укласти договір саме на таких умовах.

Тому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що вимоги про стягнення процентів, нарахованих позивачем за договором не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно не задовольнив клопотання відповідачки про відкладення судового засідання та витребування доказів, колегією не можуть бути прийняті, адже щодо витребування доказів суд вказав, що докази відносно яких клопотала відповідачка наявні в матеріалах справи в електронному вигляді, а поважність причини відкладення не була підкріплена належними доказами, і апеляційна скарга таких доказів не містить.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий

Судді