Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №211/6081/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7505/26 Справа № 211/6081/25 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А.Л. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року, яке постановлене суддею Гонтар А.Л. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення -28.04.2026),

В С Т А Н О В И В

В травні 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №513494767 07.04.2024 року в розмірі 45832,3 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за зазначеним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №513494767, у формі електронного документа, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 9700,00 грн.

В подальшому, 05 листопада 2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги за Договором кредитної лінії №513494767 від 07.04.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» за Договором факторингу №МВ-ТП/7.

Отже, загальна сума заборгованості за Кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 45832,30 грн., з яких: заборгованість по кредиту – 9699,80 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 36132,50 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» суму заборгованості за Договором кредитної лінії №513494767 від 07 квітня 2024 року у розмірі 45832 (сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 30 копійок, судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду, представником відповідача Кірюшиним А.А. подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права представник просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повідомив відповідача про дату та час слухання справи, проігнорував клопотання представника відповідача про участь останнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції, протиправно розглянув справу без участі сторони відповідача. По суті позовних вимог представник зазначив, що відповідач заперечив, що він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», створив в такій системі особистий кабінет, отримав Пропозицію та ознайомився із нею, отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, використав його для підписання кредитного договору. Але суд не дав жодної оцінки таким запереченням. Відповідач ставить під сумнів відповідність поданих електронних копій їх оригіналам. Суд не витребував з власної ініціативи оригінал письмових доказів. Позивач не вжив заходів досудового врегулювання даного спору шляхом надсилання на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору та необхідність оплати всієї суми заборгованості, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач вважає, що обов`язок з повернення суми кредиту та відсотків виникає у нього 07.05.2029 року, оскільки ця дата передбачена в договорі як кінцева дата повернення (виплати) кредиту. Заперечив представник відповідача і проти суми відсотків, заявлених до стягнення, вважаючи їх занадто завищеними, неспівмірними з сумою тіла кредиту. Зазначив, що у суду є всі підстави для зменшення відсотків, та визначення їх у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 1044,73 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що первинний кредитор при укладенні кредитного договору провів належну ідентифікацію відповідача за допомогою системи BankID НБУ, лише власник персональних даних може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг, використовуючи в цій процедурі логіни та паролі, отже ніхто крім відповідача не міг ініціювати цей процес. Позичальник самостійно вказавши особисті персональні дані, зокрема фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду- без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Вивчивши матеріали даної цивільної справи колегією суддів встановлено, що провадження в ній відкрито ухвалою від 11 червня 2025 року, цією ж ухвалою призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Довгинцівського районного суд м. Кривого Рогу на 29 липня 2025 року 0 09.30 год, про що повідомити сторони.

Відомостей, що сторони отримали дану ухвалу матеріали справи не містять. Проте 20.06.2025 року від представника відповідача Кірюшина А.А. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.69-76) та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду (а.с.8-83). Аналогічне клопотання надійшло від представника позивача (а.с.91-92). Ухвал суду про задоволення чи відмову у задоволенні цих клопотань матеріали справи не містять.

Жодного журналу судового засідання ані на перше судове засідання, яке було призначене на 29 липня 2025 року, ані в день ухвалення оскарженого судового рішення 28 квітня 2026 року матеріали справи не містять, як і доказів виклику та належного повідомлення зокрема відповідача про час та місце слухання справи, тому колегія суддів погоджується із доводами апелянта про неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, що є підставою для скасування оскарженого судового рішення відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України.

Переглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог колегія суддів встановила, що 07 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №513494767 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, при цьому ідентифікацію позичальника проведено за допомогою системи BankID Національного банку України.

Відповідач та його представник не надали доказів заволодіння третіми особами фінансовим номером телефону та персональними даними відповідача, за допомогою яких його особу було ідентифіковано при укладенні даного електронного договору.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору відповідач отримав кошти у сумі 9700,00 грн шляхом переказу коштів на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , емітовану в АТ "Універсал банк", яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 07.05.2029 року , нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (а.с.21-32-копія договору).

Відповідач не спростував належність йому банківської карти № НОМЕР_1 , емітованої в АТ "Універсал банк", чи заволодіння цієї карти сторонніми особами поза його волею.

Крім того, відповідач 07.04.2024 року о 15:04:57 підписав з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора 9989 Паспорт споживчого кредиту (а.с.19 зворот-20).

Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у сумі 9700,00 грн шляхом переказу коштів на банківську карту останнього № НОМЕР_1 , яку зазначив відповідач у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 07.04.2024, що також підтверджують відомості, які витребувані в АТ "Універсал банк".

Отже, відповідач підписав зазначений кредитний договір електронним підписом, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до ч.ч. 3, 6, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідач 07 квітня 2024 року отримав грошові кошти у розмірі 9700,00 грн. на свій картковий рахунок (а.с.37).

15 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/7, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 08.10.2024 року, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №513494767 від 07.04.2024 (а.с.13)

З розрахунку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» убачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором №513494767 від 07.04.2024 року за період з 07 квітня 2024 року по 05 листопада 2024 року становить 9700,00– заборгованість за тілом кредиту; 27198,80 – заборгованість за процентами.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість відповідача за Кредитним договором №513494767 від 07.04.2024 року за період з 05 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року становить 9699,80 – заборгованість за тілом кредиту; 36132,50 грн.– заборгованість за процентами.

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» повідомляло відповідача про відступлення прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс», у свою чергу, повідомляло відповідача про дострокове розірвання Договору.

Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.3.2, 3.3 Договору для його укладення в порядку встановленими Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на вебсайті кредитодавцю усіх граф відповідної форми. При поданні такої інформації позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника на вебсайті кредитодавця та створюється позичальнику його особистий кабінет, доступ до якого здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, вказаний позичальником.

Кредитний договір, Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач порушив умови договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Отже, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги про стягнення заборгованості з тіла кредиту в сумі 9699,80 грн. після його часткового погашення 07.05.2024 (а.с.15 зворот.)

Разом з тим, позивач ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом за ставкою 2,5 % – 912,50 % річних (п. 8.3 кредитного договору).

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір кредитної лінії №513494767 укладений відповідачем з першим кредитором 07.04.2024 року, тобто, після внесення та набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Отримано кредит відповідачем в сумі 9700,00 грн., після часткового погашення 07.05.2024 року -залишилося 9699,80 грн.

За періоди, зазначені в розрахунках до позовної заяви з 07.04.2024 по 07.05.2024 кількість днів користування кредитом становить 30.

Ставка процентна за законом не може перевищувати 1%, тому розмір процентів за цей складає 9700*30*1,0%= 2910,00 грн.

За період 8.05.2024 по 31.01.2025 кількість днів 269, тому розмір процентів за цей період складає 9699,80*269*1,0%= 26092.46 грн.

Що разом за весь період складає 29 002,46 грн. (2910,00 грн. +26092.46 грн.)

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 29 002,46 грн.

Отже апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та витрат на правову допомогу в сумі 6 234,81грн.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, на користь відповідача з позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно частині, в якій позивачу відмовлено в задоволенні його позовних вимог -581,38 грн., а отже сума судових втрат, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню на цю суму, і всього становить 5653,43 грн. (6 234,81-581,38).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника відповідача Кірюшина Артема Андрійовича задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №513494767 від 07.04.2024 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Договором кредитної лінії №513494767 від 07.04.2024 року в сумі 9699,80 грн. тіла кредиту, 29 002,46 грн.- відсотків за користування кредитом, а всього 38702,26 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» на відшкодування судових витрат 5653,43 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий

Судді