Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №211/12528/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6523/26 Справа № 211/12528/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони

позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року, ухвалене суддею Ткаченко С.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового не вказана),

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі АТ «ТАСКОМБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.10.2023 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №0/22543486-VR, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію за кредитним лімітом 50 000,00 грн., строком кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк.

Внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору позичальник перед банком має заборгованість станом на 15.10.2025 року у сумі 86 770,43 грн., з яких: 45 959,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 40 811,31 грн. – заборгованість за відсотками.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальній сумі 86 770,43 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Заявою-договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №0/22543486-VR від 06.10.2023 станом на 15.10.2025 у загальній сумі 86 770,43 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) – 45 959,12 гривень, заборгованості за процентами (в т.ч. прострочена) – 40 811,31 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422,40 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підписана відповідачем заява-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №0/22543486-VR від 06 жовтня 2023 року не містить розміру процентної ставки за використання наданих кредитних коштів, отже не можна вважати погодженими сторонами умови щодо розміру відсотків за користування відповідачем коштами, отриманими в банку за вищевказаним договором. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банком ОСОБА_1 при погашенні заборгованості за вищевказаним договором було зараховано як оплата процентів за користування коштами 19 321,56 грн. Тому, з урахуванням встановлених обставин щодо відсутності доказів про погодження між сторонами відсоткової ставки за користування кредитними коштами, вважає, що судом не було враховано незаконне списання з відповідача відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 19 321,56 грн за рахунок кредитних коштів, які мали бути зараховані як фактичне погашення отриманих відповідачем коштів. Вважає, що розмір заборгованості за кредитом слід зменшити до 26 637,56 грн. віднявши від заборгованості по тілу кредиту 45 959,12 грн, визначеної позивачем, безпідставно зараховані банком кошти на погашення процентів 19 321,56 грн.

У зв`язку з наведеним стверджує, що позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 40 811,31 грн. не підлягають задоволенню та позивачем неправильно визначено поточну заборгованість.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.10.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №0/22543486-VR. Факт укладання підтверджується копією договору, до якого долучено Додатковий договір, згідно з якими АТ «ТАСКОМБАНК» відкрило позивачу кредитну лінію з кредитним лімітом 50 000,00 грн., строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації, процентна ставка фіксована за користування кредитом за операціями зняття готівкових коштів – 83,0%, за іншими операціями – 65,0%. (а.с. 8-9, 10).

Отже, АТ «ТАСКОМБАНК» ознайомив відповідача з умовами кредитування шляхом підписання Додаткового договору до Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №0/22543486-VR та Паспорту споживчого кредиту за Пакетом послуг «Кредитка» (для продукту «Карта «Very Card») (а.с. 11,12).

Доказів на спростування факту укладення Заяви-договору, Додаткового договору, довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб відповідачем, Паспорту споживчого кредиту не надано. Підписавши Заяву-договір та супутні до нього документи, які разом складають Кредитний договір, відповідач погодився з його умовами та правилами надання банківських послуг від АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідно з умовами кредитування.

Кредитні кошти були надані відповідачу у спосіб, визначений кредитним договором. Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Боржник належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів та відсотків не виконав, у результаті чого виникла заборгованість за Заявою-договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №0/22543486-VR від 06.10.2023 року. Загальна сума заборгованості відповідача перед АТ «ТАСКОМБАНК» станом на 15.10.2025 року, згідно наданого позивачем розрахунку, становить 86 770,43 грн., з яких: 45 959,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 40 811,31 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 19-25).

Задовольняючи позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено судом, 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписав заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 0/22543486-VR.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту за Пакетом послуг «Кредитка» (для продукту «Картка «Very Card») та Додатковий договір до підписав заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 0/22543486-VR.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України невиконання або прострочення виконання зобов`язання є його порушенням, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та порядку, визначених договором. Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, відповідач підписав заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» та власноручно підписав паспорт споживчого кредиту та Додатковий договір, в яких визначено істотні умови кредитування, зокрема, розмір процентної ставки та порядок її застосування. Наявність підписів відповідача на зазначених документах свідчить про його волевиявлення на укладення договору та прийняття запропонованих банком умов кредитування.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази погодження сторонами істотних умов договору, а тому підстав для сумнівів у факті укладення кредитного договору та погодження його умов суд не встановив. Із наданої банком виписки по рахунку вбачається активне користування відповідачем кредитними коштами, що підтверджує належне виконання банком своїх зобов`язань та фактичне прийняття відповідачем умов кредитування.

Розмір процентної ставки, визначений у підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту та Додатковому договорі, що відповідає вимогам статті 536 ЦК України та положенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено право сторін визначати фіксовану процентну ставку за договором за умови її чіткого погодження та належного розкриття споживачу. Доказів зміни процентної ставки в односторонньому порядку або неналежного ознайомлення відповідача з умовами кредитування матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов укладеного сторонами договору та вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів відмічає, що відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору, натомість, не погоджується з погодженням сторонами договору його істотних умов, розміру процентної ставки та порядку її нарахування. Однак вказані твердження відповідача спростовуються вищезазначеним.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь АТ «ТАСКОМБАНК», яка складається із фактично отриманих та не повернутих грошових коштів та погоджених сторонами відсотків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстав для нового розподілу витрат по сплаті судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: