Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №641/1228/24 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/234/2026 Справа № 641/1228/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової

служби за мобілізацією, навідника- оператора 2 штурмового відділення 3 штурмового

взводу 12 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 ЗСУ

у військовому званні солдат, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину –

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого

за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-03.06.2021 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт;

-07.12.2021 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 296, ст. 71 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. та 150 годин громадських робіт;

-28.11.2023 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 190, 71 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_12 28.10.2023 року близько 20 год, в період дії воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за злочини проти власності, перебував біля житлового будинку № 24-А по вул. Танкопія в м. Харкові з малознайомим йому ОСОБА_15 , в ході спілкування з яким ОСОБА_12 побачив у ОСОБА_15 в руках мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi 9A 2/32 Gb», ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в чохлі «ColorWay TPU Matt для Xiaomi Redmi 9A». Зі згоди ОСОБА_15 ОСОБА_12 взяв у нього з рук належний останньому мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi 9A» щоб скористатися ним для пошуку інформації в мережі інтернет та тимчасового користування мобільним телефоном. При цьому потерпілий ОСОБА_15 та ОСОБА_12 домовилися про зустріч через годину з метою повернення потерпілому належного йому мобільного телефону ТМ «Xiaomi Redmi 9A».

В подальшому зі згоди потерпілого, взявши з собою мобільний телефон для тимчасового користування ОСОБА_12 прослідував до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Так, ОСОБА_12 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за чужий рахунок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, розпорядився мобільним телефоном ТМ «Xiaomi Redmi 9A 2/32 Gb», ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в чохлі «ColorWay TPU Matt для Xiaomi Redmi 9A», який належав ОСОБА_15 та розпорядився майном ОСОБА_15 на власний розсуд, чим спричинив останньому майнову шкоду на загальну суму 1700,00 грн.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_12 , передбачена ч. 4 ст. 185 КК України

Також, солдат ОСОБА_12 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника - оператора 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 12 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без дозволу командування, за відсутності законних підстав та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 19.12.2025 (точного часу не встановлено) самовільно залишив місце несення служби, а саме місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_5 у АДРЕСА_2 та до 25.02.2026 року, тобто до моменту затримання правоохоронними органами, незаконно перебував поза службою, проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби.

Окрім того 24.02.2026 року приблизно о 14 годині, ОСОБА_12 , перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_3 , де у коридорі гуртожитку біля кв. № 225 зустрів малознайомого йому ОСОБА_17 , в ході спілкування з яким, на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин, обумовлених різними поглядами на життя, між останніми виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_12 , перебуваючи в стані наркотичного сп?яніння, діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_17 тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості, стоячи обличчям до останнього на відстані витягнутої руки, умисно наніс ОСОБА_17 не менше п?яти ударів кулаками обох рук в область обличчя та голови, від яких потерпілий впав на підлогу, опинившись в положенні лежачи на спині, після чого ОСОБА_12 , продовжуючи свої неправомірні дії, стоячи біля потерпілого, усвідомлюючи, що наносить удари в життєво важливі органи та від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров?я потерпілого, умисно наніс ОСОБА_17 не менш ніж два удари лівою ногою в область грудної клітини зліва, в результаті чого спричинив ОСОБА_17 тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми голови у вигляді підшкірної гематоми в тім?яно-скроневих ділянках із наявністю забитої рани в лівій тім?яній ділянці та тупої лицьової травми у вигляді закритого уламкового перелому внутрішньої (медіальної), нижньої (дна) та зовнішньої (латеральної) стінок лівої орбіти з поширенням на зовнішню (латеральну) стінку лівої гайморової пазухи без значного зміщення із наявністю забито-рваної рани в правій виличній ділянці, а також забито-рваної рани правої надбрівної ділянки та слизової оболонки нижньої губи з обох сторін, та тупої закритої травми грудної клітки у вигляді забою обох легень та закритого перелому 10 та 11 ребра зліва, що ускладнилося лівобічним гемопневмотораксом (скупчення вільного повітря та кровотеча у ліву плевральну порожнину), які є тяжкими тілесними ушкодженнями, за критерієм небезпеки для життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений щодо епізоду від 28.10.2023 року свою вину у вчинені злочину не визнав та пояснив, що 28.10.2023 року, близько 19 год. 30 хв., він йшов біля будинку № 167 В по пр. Героїв Сталінграда в м. Харкові, де зустрів ОСОБА_18 , з яким був знайомий впродовж 1,5 року, та іншого незнайомого йому чоловіка. Далі вони разом з ОСОБА_18 та його цивільною дружиною ОСОБА_19 прослідували до вул. Танкопія, 24. При цьому вони спілкувалися про борг ОСОБА_18 , який зазначив, що він на теперішній час повернути борг не має можливості. Також вказав, що ОСОБА_18 був винен йому борг в розмірі 3000 грн. Після того як вони зупинились, він попросив у ОСОБА_18 мобільний телефон, з метою отримання інформації з мережі Інтернет, однак він не зміг налаштувати телефон, та повернув його ОСОБА_18 , який налаштував мобільний телефон, та знов передав йому. Він використовував телефон деякий час, після чого вони домовились, що зустрінуться на тому ж місці через годину близько 21 год. та ОСОБА_18 поверне йому борг у вигляді грошових коштів, а він в свою чергу поверне йому телефон. Також, пояснив, що у заздалегідь обумовленому місці він чекав ОСОБА_18 до 21 год. 20 хв., однак останній не прийшов. Наступного дня його цивільна дружина запропонувала продати телефон, на що він погодився. Після чого вони разом прийшли до їх знайомої ОСОБА_20 та домовилися про продаж останній телефону, та залишили його ОСОБА_21 для перевірки його роботи на 1-2 дні. Через три дні цивільна дружина повідомила, що ОСОБА_21 віддала частину грошей та телефон.

Також пояснив, що ОСОБА_18 не виказував йому претензій щодо повернення телефону, та він будь-яких погроз або тиску на останнього не здійснював, мобільний телефон потерпілий передав йому добровільно, та продати він вирішив його наступного дня.

Винуватість ОСОБА_12 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення за епізодом від 28.10.2023 року за наведених вище обставин знайшла своє підтвердження наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_15 допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що ОСОБА_12 є його знайомим впродовж двох років. 28.10.2023 року близько 20 год він на пр-ту Байрона зустрів ОСОБА_12 разом із дружиною. Вони всі разом пішли по вул. Танкопія в бік станції метро «Армійська». У вказаний час у ОСОБА_12 розрядився мобільний телефон, після чого він попросив у нього в користування мобільний телефон до 21 год. Вони домовилися що зустрінуться близько 21 год біля станції метро «Армійська» щоб забрати телефон. Він добровільно передав ОСОБА_22 свій мобільний телефон та пішов додому. Також вказав, що пізніше близько 21 год. того ж дня, він зателефонував на свій телефон, однак він був вимкнений. У зв`язку із тим, що був пізній вечір він вирішив не йти за телефоном. Потерпілий вказав, що мобільний телефон належав його брату, який передав його потерпілому у використання. Вранці наступного дня він збирався йти додому до ОСОБА_12 , який мешкав біля станції метро «Армійська», однак приїхали працівники Слобідського райвідділку у зв`язку із зверненням його брата щодо крадіжки телефону. Крім того пояснив, що його брат ОСОБА_23 до приїзду поліції телефонував на мобільний телефон, та йому відповіла дружина ОСОБА_12 , яка повідомила адресу проживання. Коли приїхали працівники поліції, то він повідомив, що телефон його брата знаходиться у ОСОБА_12 . Він пояснив їм, що ОСОБА_22 взяв мобільний телефон у користування, та вони домовилися, що того ж дня о 21 год. про повернення телефону. Після чого працівники поліції поїхали додому до ОСОБА_12 , а коли повернулись, то повідомили, що він знаходиться у прокуратурі, а телефон розбитий. Потім він поїхав до поліції, де написав пояснення з приводу того, що надавав ОСОБА_22 телефон у користування зі власної волі, при цьому будь-якого примусу чи погрозна на його адресу від Новохацького не було. Вказані пояснення він надавав оперуповноваженому ОСОБА_24 . Окрім того пояснив, що пізніше ввечері слідчий ОСОБА_25 , ОСОБА_26 і ОСОБА_27 повідомили йому, що ОСОБА_12 вчинив з його телефоном шахрайські дії, на що він вказав, що такого не було. Також вказали, що потрібно поїхати на місце, де він передавав телефон Новохацькому. У вказаному місці була виконана відеозйомка, після чого він підписав протокол, однак з текстом не знайомився. Працівникам поліції він не зазначав про те, що телефон передав ОСОБА_22 під тиском, а вказував, що телефон передав добровільно;

- показами свідка ОСОБА_28 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_22 є його співмешканцем та вони разом мешкали близько чотирьох років. В жовтні 2023 року вона з Новохацьким йшли по пр-ту Героїв Сталінграда в напрямку пр-ту Героїв Харкова, 202/2, та зустріли потерпілого ОСОБА_29 , який був з невідомим їй чоловіком. Вони продовжили йти вже разом із ОСОБА_30 , при цьому ОСОБА_31 та ОСОБА_22 йшли позаду неї та розмовляли. Зміст їх розмови вона не чула. При цьому їй відомо, що потерплий повинен був винести ОСОБА_22 грошові кошти. Пізніше вони дійшли до вул. Танкопія, та вона почула, що ОСОБА_31 сказав ОСОБА_22 , що віддає йому телефон. Потерпілий передав ОСОБА_22 телефон, та вони домовились, що зустрінуться о 21 год. біля станції метро «Армійська» в районі «Зірки». Потерпілий повинен був у вказаний час принести борг у вигляді грошових коштів та забрати у Новохацького мобільний телефон. Також ОСОБА_22 запитав ОСОБА_29 , як бути якщо він не прийде забрати телефон на що останній повідомив, що точно прийде, оскільки йому потрібен мобільний телефон. Після чого вона та ОСОБА_22 направилися додому, та він пояснив їй, що потерпілий винен йому грошові кошти, і телефон був переданий йому в якості гарантії повернення боргу. Окрім того пояснила, що о десь 21 год. ОСОБА_22 взяв мобільний телефон та пішов до станції метро «Армійська», де була запланована зустріч із потерпілим, а вона залишилася вдома. Та пізніше ОСОБА_22 із мобільним телефоном повернувся додому та повідомив їй, що потерпілий не прийшов. Вони чекали, що можливо потерпілий прийде до них додому. Мобільний телефон потерпілого знаходився в кармані куртки Новохацького, а потім вдома на тумбі. Також пояснила, що мобільний телефон потерпілого, який знаходився в сірому чохлі, вони вирішили продати знайомій жінці ОСОБА_21 . Крім того вказала, що потерпілий самостійно запропонував передати телефон Новохацькому, тобто примусу збоку останнього не було;

- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 12.01.2024 року в ході якого встановлено, що в приміщенні ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, пров. Балашовський, 12, каб. № 79 СВ, де знаходиться свідок ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , яка видала мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi 9A» в корпусі темного кольору, ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який як вона пояснила їй дав в користування 28.10.2023 року її знайомий ОСОБА_33 . Фототаблицею до протоколу огляду місця події зафіксований мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi 9A»;

- фактичними обставинами, які містяться в протоколі огляду предмету від 12.01.2024 року, в приміщенні кабінету № 79 СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, з застосуванням технічних засобів комп`ютера ТМ «Samsung R528», проведеним оглядом встановлено: 1) мобільний телефон ТМ «Хіаоmi Redmi 9A 2/32Gb», в корпусі темно-сірого колбору, на верхній стороні якого мається напис англійськими буквами «Redmi 9A». На боковій стороні - Redmi 9A Granite Gray 2GB RAM 32 GB ROM. На момент огляду захисне скло має тріщини по всьому перимертру. В кутах – правому верхньому та правому нижньому мається пошкодження екрану. Телефон знаходиться в вимкненому стані. При включені та введені комбінації цифр – ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

- фактичними обставинами, які містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2024 року, яким встановлено, що потерпілий ОСОБА_15 заявив, що впізнає ОСОБА_12 як особу на фото № 2, який 28.10.2023 року заволодів його мобільним телефоном ТМ «Xiaomi Redmi 9A»;

- фактичними даними, які містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.01.2024 року яким встановлено, що свідок ОСОБА_34 впізнає ОСОБА_35 , як особу на фото № 3, а саме малознайомого на ім`я ОСОБА_36 , який 28.10.2023 року знаходився у неї вдома, а саме у кв. АДРЕСА_5 , дав їй в користування мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi 9A»;

- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду предмету від 04.01.2024 року яким з застосуванням технічних засобів комп`ютера ТМ «Samsung R528» оглянуто: 1) коробок білого кольору з-під мобільного телефону ТМ «Хіаоmi Redmi 9A 2/32Gb», ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; на верхній стороні якого мається напис ангілйськими буквами «Redmi 9A», на боковій стороні - Redmi 9A Granite Gray 2GB RAM 32GB ROM ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; 2) фіскальний чек від 27.01.2022 ТОВ «Алло» м. Харків, пр. Г. Сталінграду, 134-К на мобільний телефон ТМ «Xiaomi Redmi 9A 2/32Gb», сума - 2999,00 гривень; на чохол «ColorWay Xiaomi Redmi 9A FC FG», сума - 199,00 гривень; на захисне скло «Color Way Xiaomi Redmi 9ATPU, сума - 249,00 гривень; на стартовий пакет, сума 25,00 гривень; загальна сума - 3448,00 гривень;

- фактичними обставинами, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 21.02.2024 року, проведеного за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 24 А за участю підозрюваного ОСОБА_12 , який останній пояснив, що наприкінці жовтня 2023 року він знаходився по пр-ту Г.Сталінграда в м. Харкові, де зустрів малознайомого на ім`я ОСОБА_31 , з яким вирішив пройтись. Знаходячись біля буд. 24 А по вул. Танкопія в м. Харкові, ОСОБА_37 побачив у ОСОБА_38 телефон, який останній надав ОСОБА_12 . Також ОСОБА_12 сказав ОСОБА_15 , що віддасть йому телефон, коли він поверне гроші. Наступного дня ОСОБА_12 віддав телефон, який взяв у ОСОБА_38 , своїй знайомій на ім`я ОСОБА_21 ;

- висновком експерта № СЕ-19/121-24/315-ТВ від 08.01.2024 року, відповідно до якого ринкова вартість викраденого майна становить 1700,00 грн.;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_39 від 04.01.2024 року, якою визнано речовим доказом мобільний телефон ТМ ТМ «Хіаоmi Redmi 9A 2/32Gb», ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та фіскальний чек на придбання телефону від 27.01.2022 року;

Аналізуючи свідчення обвинуваченого та потерпілого, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх як правдиві, оскільки вони стабільні, фактично узгоджуються між собою.

Належність, допустимість та достовірність наведених вище доказів сторони обвинувачення у суду сумніву не викликає, адже вони отримані у порядку, встановленому КПК України, без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_12 органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 186 КК України ( за епізодом від 28.10.2023 року), як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненний повторно, в умовах воєнного стану, то суд не погоджується з вказаною кваліфікацією, виходячи із установлених на підставі досліджених доказів фактичних обставин справи.

Так, кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України, сторона обвинувачення виходила з того, що для заволодіння телефоном обвинувачений розуміючи, що потерпілий, побоюючись ОСОБА_12 , не буде чинити опір та вимагати повернення належного йому майн, діючи відкрито для потерпілого, поклав належний потерпілому мобільний телефон до кишені штанів та з місця злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд.

Виходячи з положень ст. 186 КК, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. Викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій.

З огляду на вказане, основною ознакою об`єктивної сторони грабежу є відкрите викрадення майна.

Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.

Однак під час судового розгляду не знайшов підтвердження факт відкритого заволодіння ОСОБА_12 мобільним телефоном належним потерпілому ОСОБА_15 , зокрема, ОСОБА_12 після добровільної передачі потерпілим йому телефону для тимчасового користування, знаходячись за місцем свого проживання, де у нього виник умисел на протиправне заволодіння майном, яким він розпорядився на власний розсуд наступного дня.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_12 саме за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

Виходячи із установлених фактичних обставин справи, способу заволодіння майном, відношення засудженого до вчиненого - спрямованості його умислу, суд вважає, що стороною обвинувачення не правильно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_12 , адже останнім було вчинено інше суспільно небезпечне діяння відносно потерпілого ОСОБА_15 , а саме кримінальне правопорушення проти власності, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тому його дії підлягають перекваліфікації.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд вважає доведеною.

Щодо епізодів від 19.12.2025 року та 24.02.2026 року допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчинені злочинів за ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України ( за епізодами від 19.12.2025 року та 24.02.2026 року відповідно) визнав повністю, у скоєному розкаявся, та пояснив, що він є військовослужбовцем за мобілізацією та перебував на посаді навідника – оператора 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 12 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 . Так 19.12.2025 року він самовільно залишив військову частину та до моменту його затримання працівниками поліції проводив час на власний розсуд.

Крім того вказав, що 24.02.2026 року він перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник конфлікт з малознайомим йому ОСОБА_17 , у зв`язку із чим він наніс потерпілому удари кулаками в обличчя та голову, після того, як потерпілий впав на підлогу він наніс удари ногами в грудну клітину. Після чого покинув місце події.

Потерпілий ОСОБА_17 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КК України не заперечував. Просив призначити ОСОБА_12 покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Показання ОСОБА_12 за епізодами від 19.12.2025 року та 24.02.2026 року є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_12 повністю визнав свою вину в інкримінованих йомукримінальних правопорушень за епізодами від 19.12.2025 року та 24.02.2026 року, його показання повністю відповідають фактичним обставинам справи, наслідки застосування ч.3 ст.349 КПК України обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду були роз`яснені та вони вважали недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, при цьому у суду нема сумнівів у добровільності їх позиції, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються за епізодами від 19.12.2025 року та 24.02.2026 року.

Окрім цього, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів) повністю доведена та його дії за епізодом від 19.12.2025 року вірно кваліфіковане за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, та за епізодом від 24.02.2026 року вірно кваліфіковане за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, ОСОБА_12 вчинив тяжкі злочини.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання судом визнається вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 кримінального правопорушення за епізодом від 24.02.2026 року у стані наркотичного сп`яніння.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він є військовослужбовцем за мобілізацією, перебував на посаді навідника - оператора 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 12 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 , має зареєстроване місце проживання, не одружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року за ч. 1 ст. 190, 71 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставину, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_12 суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При визначенні покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів є вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень - злочинів та конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, поведінку обвинуваченого, а також враховує вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_12 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді 6 років позбавлення волі.

Як передбачено ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Оскільки ОСОБА_12 вчинив кримінальні правопорушення після постановлення вироку Комінтернівським районним судом м. Харкова від 28.11.2023 року, яким обвинувачений був засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України та на підставі ст. 71 КК України призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт та штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у відповідності до положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного покарання покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року.

Приписами ч. 1 ст. 72 КК України встановлено, що при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, покарання у виді громадських робіт переводиться в позбавлення волі з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження (обраному у кримінальному провадженні № 12024221150000017 від 03.01.2024) у виді запобіжного заходу, суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Комінтернівсько районного суду м.Харкова від 21.02.2024 застосовано до підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням суми застави.

07.04.2025 року ОСОБА_12 було звільнено з-під варти з підстав внесення застави ОСОБА_40 .

З моменту внесення застави щодо ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 12024221150000017 від 03.01.2024 було застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 75700 грн., а також покладено обов`язок з`являтися за першим викликом до суду.

В подальшому ОСОБА_12 згідно до протоколу затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 25.02.2026 року у кримінальному провадженні № 62026170020004836 від 25.02.2026 року був затриманий та ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду м.Харкова від 26.02.2026 року було застосовано до підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою від 22.04.2026 року кримінальне провадження № 62026170020004836 від 25.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 121 КК України, об`єднано з кримінальним провадженням № 12024221150000017 від 03.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, присвоєно загальний номер № 641/1228/24, провадження 1-кп/641/234/2026.

Відповідно до ч. 11ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимогст. 368 КПК Українипитання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_12 умови запобіжного заходу не порушував, внесена застава в дохід держави не зверталась. Так, 25.09.2025 року ОСОБА_12 був призваний на військову службу під час мобілізвції до військової частини НОМЕР_2 . У зв`язку з викладеним причини неявки ОСОБА_12 до судових засідань суд вважає поважними та зумовленими перебуванням обвинуваченого на військовій службі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе, після вступу вироку в законну силу, повернути грошові кошти в розмірі 75500 грн заставодавцю ОСОБА_41 .

Запобіжний захід ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 21.02.2024 року до звільнення з під варти у зв`язку зі сплатою застави 07.04.2025року та з моменту фактичного затримання 25.02.2026 року по 30.06.2026 року.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про притягненню експерта. Згідно довідки про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/121-24/315-ТВ від 08.01.2024 року в розмірі 1893,20 грн., які повинні бути стягнуті з ОСОБА_12 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 (п`яти ) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

-за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 та ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного за даним вироком покарання, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року та призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у вигляді покарання у виді 6 (шести) років 30 (тридцяти) днів позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 30.06.2026 року.

В строк відбування покарання ОСОБА_12 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 21.02.2024 року по 07.04.2025 року та з 25.02.2026 року по 30.06.2026 року, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 1893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн. 20 коп.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Скасувати арешт накладений ухвалами Слобідського районного суду міста Харкова від 27.02.2026 року та 16.01.2024 року .

Речові докази: змив РБК на марлевий тампон з підлоги вхідних дверей, поміщений до паперового конверту; змив РБК на марлевий тампон з поверхні санвузла, поміщений до паперового конверту; дверний фрагмент рами зі слідами РБК, поміщений до паперового конверту – після набрання вироком законної сили знищити.

Речові докази: шкарпетки у кількості 2 шт, білого кольору зі слідами РБК, поміщені до паперового конверту; спортивні штани червоного кольору «Nike», поміщені до паперового конверту; чоловічу куртка чорного кольору «K.F.G.L», поміщену до полімерного пакету з биркою – після набрання вироком законної сили повернути обвинуваченому.

Речові докази: мобільний телефон ТМ «Хіаоmi Redmi 9A 2/32Gb», ІМЕЙ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та коробку з телефону, які були передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_15 – вважати повернутими потерпілому ОСОБА_15 .

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) гривень, яка внесена 07.04.2025 року ОСОБА_42 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, рахунок IBAN: НОМЕР_6 ), повернути заставодавцю ОСОБА_43 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Слобідський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку вручається прокурору та обвинуваченому.

Інші учасники мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя - ОСОБА_1