Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №522/8177/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1289/26

Номер справи місцевого суду: 522/8177/26

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника – адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

ПостановоюПриморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800,00 гривень в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 03.05.2026 о 13.30 год м. Одеса на узвізі Віталія Блажка 10, повторно протягом року керував автомобілем марки «Вольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Халупко С.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- у справі не доведено поза розумним сумнівом наявність чинного попереднього притягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, не встановлено дату набрання відповідною постановою законної сили, не перевірено, чи не була вона оскаржена, скасована або такою, що не набрала законної сили на момент події 03.05.2026, за таких умов кваліфікуюча ознака «повторно протягом року» не може вважатися доведеною, а без неї склад правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відсутній;

- суд не надав належної оцінки статусу ОСОБА_1 як діючого військовослужбовця та доводам про те, що подія була пов`язана з виконанням службових обов`язків, навіть якщо суд не вважав цю обставину такою, що виключає відповідальність, він був зобов`язаний її перевірити, мотивовано оцінити та врахувати при вирішенні питання про наявність складу правопорушення, ступінь вини, мету та пропорційність стягнення;

-довідка з інформаційного порталу Національної поліції, на яку послався суд першої інстанції, не є тотожною постанові у справі про адміністративне правопорушення, не підтверджує набрання такою постановою законної сили та не доводить, що станом на 03.05.2026 вона створювала юридичний наслідок у вигляді повторності;

- суд не перевірив законність зупинки та початку поліцейського контакту;

- наявність або відсутність формального закріплення транспортного засобу за військовою частиною не є єдиним можливим критерієм для оцінки того, чи діяла особа у службовому контексті, чи існувала нагальна службова необхідність, чи пов`язувались її дії з виконанням завдань військової служби, чи потребувала справа додаткової перевірки через витребування документів від військової частини або заслуховування відповідних пояснень, суд не витребував і не дослідив жодних документів, які могли б підтвердити або спростувати доводи ОСОБА_1 : довідку про проходження військової служби, накази, службові завдання, маршрут або інші відомості, що мають значення для оцінки суб`єктивної сторони та обставин вчинення події;

- суд не пояснив, чому в умовах неповної перевірки, призначення саме штрафу 40800 грн та позбавлення права керування строком на п`ять років відповідає меті адміністративного стягнення, відсутність мотивованої оцінки особи правопорушника, його службового статусу та реальних наслідків стягнення, свідчить про формальне застосування санкції без індивідуалізації відповідальності;

- порушено принцип презумпції невинуватості та стандарту доведення поза розумним сумнівом.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Халупко С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чи керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 656086 від 03.05.2026 року, довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 656086 від 03.05.2026, яким зафіксовано, що 03.05.2026 о 13.30 год м. Одеса на узвізі Віталія Блажка 10, ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем марки «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху (а.с. 1);

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7108700 від 29.04.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Transporter», н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 30.05.2024 по справі № 523/7790/24 строком на 5 років, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень (а.с. 3);

- довідкою, відповідно до якої станом 03.05.2026 ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія (а.с. 4);

- відеозаписом, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції, під час розмови поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 сів за кермо, тим самим вчиним правопорушення, оскільки його було позбавлено права керування (13:37:30), на що ОСОБА_1 зазначив, що у нього відсутнє посвідчення водія, та надав паспорт для встановлення особи, на питання поліцейського: «В СЗЧ…все нормально, служите?», відповів, що так (13:39:07), на підставі чого надалі поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення.

Доводи скарги, що суд не надав належної оцінки статусу ОСОБА_1 як діючого військовослужбовця та доводам про те, що подія була пов`язана з виконанням службових обов`язків, є неспроможними, оскільки наявність статусу військовослужбовця не звільняє особу від обов`язку дотримання вимог Правил дорожнього руху та не виключає відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Оцінюючи твердження скарги, що у справі не доведено поза розумним сумнівом наявність чинного попереднього притягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, не встановлено дату набрання відповідною постановою законної сили, не перевірено, чи не була вона оскаржена, скасована або такою, що не набрала законної сили на момент події 03.05.2026, апеляційний суд вказує таке.

Так, відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і що таке керування є повторним протягом року.

Така кваліфікуюча ознака як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка немає права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно із п. 3 Розділу І "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)».

Крім того, відповідно до п.п. 1, 4, 5 розділу VII Інструкції повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Аналіз наведеного у сукупності свідчить про обов`язок працівника поліції у разі виявлення відповідних відомостей під час зупинки водія відреагувати на таке шляхом складення протоколу із зазначенням такої кваліфікуючої ознаки як повторність, натомість, перевірка наведеного під час складення протоколу не входить до кола його обов`язків.

В судовому засіданні захисник Халупко С.В. пояснив, що наскільки йому відомо, то оскарження вказаної постанови було направлено до суду, проте ухвалених рішень ЄДРСР не містить.

З метою перевірки доводів сторони захисту, апеляційний суд звернувся до відомостей, розміщених на офіційному вебпорталі «Судова влада України» та в «Єдиному державному реєстрі судових рішень».

За результатами перевірки встановлено, що відомості про оскарження ОСОБА_1 у судовому порядку постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7108700 від 29.04.2026, відсутні.

Отже, вказана постанова набрала законної сили.

Враховуючи вищевикладене, повторність вчинення ОСОБА_1 протягом року аналогічного правопорушення підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7108700 від 29.04.2026, яка набрала законної сили, про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого тією ж статтею КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 вважається таким, що піддавався адміністративним стягненням, передбаченим ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 вказаної норми, а помилкові доводи апеляційної скарги в наведеній частині вказаного не спростовують.

Незгода водія із підставами зупинки транспортного засобу або його необізнаність щодо причин такої зупинки не позбавляє його обов`язку виконати вимоги Правил дорожнього руху щодо пред`явлення документів на право керування транспортним засобом. У разі незгоди із законністю дій поліцейського водій вправі оскаржити їх у встановленому законом порядку, однак така незгода сама по собі не звільняє його від виконання покладених на нього обов`язків та не виключає відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що на момент зупинки ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами, що свідчить про наявність у працівників поліції достатніх правових підстав для зупинки транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не витребував та не дослідив документи, які могли б підтвердити або спростувати доводи ОСОБА_1 щодо виконання ним службових обов`язків військовослужбовця під час керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

Сам по собі факт проходження особою військової служби або посилання на можливе виконання службового завдання не виключає обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху та не звільняє від відповідальності за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував службове завдання або діяв у зв`язку з нагальною службовою необхідністю. Відповідних клопотань про витребування доказів чи виклик представників військової частини стороною захисту під час розгляду справи не заявлялося, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для витребування таких доказів з власної ініціативи. До того ж, підставою для звільнення від відповідальності можуть бути певні обставини, зокрема, крайня необхідність, докази про наявність якої в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів мотивів, з яких призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років відповідає меті адміністративного стягнення, є безпідставними.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є імперативною та передбачає накладення адміністративного стягнення саме у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, суд першої інстанції, призначив мінімальний передбачений законом строк позбавлення права керування транспортними засобами — п`ять років, не застосувавши при цьому оплатне вилучення транспортного засобу.

Таким чином, призначене стягнення відповідає вимогам закону, є співмірним характеру вчиненого правопорушення та не свідчить про формальне застосування санкції.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

ПостановуПриморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова