Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №522/4772/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1170/26

Номер справи місцевого суду: 522/4772/26

Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на постанов у Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 13.03.2026 о 17 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Вадима Корженка, 19 у м. Одесі, перед початком руху не переконався в тому, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Sentra», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п. 10.1, п. 2.3.б Правил дорожнього руху, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що інший учасник ДТП ОСОБА_2 пояснював, що 13.03.2026, рухаючись по вул. Вадима Корженка, зупинився перед перехрестя з вул. Успенська в м. Одесі, у цей час з правої сторони узбіччя автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 , який стояв вздовж узбіччя, почав частково виїжджати та зайняв положення під кутом, створюючи перешкоду для учасників руху, тобто ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_1 від`їхав від узбіччя і вже створював йому перешкоду, адже перебував в межах полоси його руху. Окрім того, ОСОБА_2 пояснив, що почав рух в своєму напрямку, оскільки ОСОБА_1 не розпочав рух на зелений сигнал світлофору, а також ввімкнув правий покажчик повороту, що створило невизначеність щодо його подальших дій.

З відеоматеріалів, доданих до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 на зелений сигнал світлофору одразу не почав рух, оскільки оцінював дорожню обстановку та вже перебував в межах полоси руху ОСОБА_2 , а тому останній не міг продовжити рух прямо. З матеріалів справи очевидно, що ОСОБА_2 почав рух на полосі зустрічного руху, що підтверджується відеоматеріалами, а також схемою ДТП, з якої вбачається, що автомобіль ОСОБА_2 зафіксовано на зустрічній полосі руху. Навіть якщо відсутня чітка розмітка на дорозі, видно на відеозаписі, що на цій полосі рухався транспорт у зустрічному напрямку.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що не змінював напрямку руху, а вирівнював автомобіль в межах лівої полоси попутного напрямку руху, яку він вже займав, оскільки ОСОБА_2 надав йому таку можливість, зупинившись на значній відстані від автомобіля, що стояв попереду, очікуючи зелений сигнал світлофору. Після того, як увімкнувся зелений сигнал світлофору, ОСОБА_1 , оцінивши дорожню обстановку, почав вирівнювати свій автомобіль в межах полоси руху. На схемі ДТП зазначено, що місце дотику автомобілів на межі із полосою руху зустрічного транспорту, на якій був автомобіль ОСОБА_2 .

Вказує, що ОСОБА_1 безпідставно інкриміновано правопорушення, оскільки не вчиняв перестроювання в іншу полосу руху та не змінював напрямок руху, при цьому саме ОСОБА_2 мав дотримуватися п. 2.3.б. ПДР.

Як на стадії складання адмінпротоколу, так і в суді першої інстанції ОСОБА_1 послідовно пояснював та згідно з схеми місця ДТП, відеозапису події, які є в матеріалах справи вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 був припаркований. Для початку руху йому необхідно об`їхати контейнер для сміття, який стояв на його - правій полосі руху. Для цього ОСОБА_1 включив лівий поворот та пропускав транспортні засоби, які рухались в попутному напрямку. На червоний сигнал світлофору автомобілі зупинились, в тому числі автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився на достатній відстані, надав можливість ОСОБА_1 виїхати на ліву полосу руху, тобто пропустив перед собою.

Коли автомобілі почали рух на зелене світло, ОСОБА_1 , перебуваючи в лівій полосі руху, впевнившись в безпечності руху, відсутності перешкод, в тому числі на зустрічній смузі, почав вирівнювати автомобіль в межах своєї колії та включив правий поворот, оскільки мав намір на перехресті повернути праворуч. В цей момент ОСОБА_2 , чий автомобіль був позаду автомобіля ОСОБА_1 , почав рух в попутному напрямку по зустрічній смузі, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення.

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Теребухи К.І. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, не містять жодних законних підстав для скасування постанови суду першої інстанції. Вказує, що незалежно від того, як саме ОСОБА_1 називає свої дії – «вирівнюванням», «об`їздом перешкоди» чи іншим терміном, він був зобов`язаний переконатися в безпечності своїх дій. З одного боку, апелянт стверджує, що його транспортний засіб був припаркований та для продовження руху необхідно було здійснити виїзд від правого краю проїзної частини, з іншого боку, наполягає, що жодного маневру або зміни напрямку руху не здійснював, проте такі твердження є взаємовиключними. Звертає увагу, що заявник стверджує, що ОСОБА_2 нібито «пропустив його вперед» та дозволив зайняти смугу руху, разом з тим у своїй же скарзі зазначає, що після увімкнення зеленого сигналу світлофора, він ще оцінював дорожню обстановку та лише після цього почав рух, отже, навіть із його власних пояснень убачається, що маневр на той момент не був завершений. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 фактично не заперечує самого факту зіткнення під час виконання ним маневру після стоянки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити та скасувати постанову суду.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, характеризується діями, спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 2.3.б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 614174 від 13.03.2026, схемою місця ДТП від 13.03.2026, поясненнями ОСОБА_2 , відеоматеріалами.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 614174 від 13.03.2026, зафіксовано, що 13.03.2026 о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Вадима Корженка, 19 у м. Одесі, перед початком руху не переконався в тому, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Sentra», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п. 10.1, п. 2.3.б Правил дорожнього руху, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. (а.с. 1)

В письмових поясненнях від 13.03.2026 ОСОБА_2 зазначав, що рухався на авто марки «Nissan Sentra», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Осиповій в сторону перехрестя з вул. Успенська. Під`їжджаючи до перехрестя з вул. Успенська, зупинився на червоний колір світлофору. З права, вздовж узбіччя дороги стояв припаркований автомобіль «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , з увімкненим покажчиком лівого повороту, ОСОБА_2 стояв, щоб його попустити, але коли увімкнулося зелене світло на світлофорі, водій не почав рух, а увімкнув вже правий покажчик повороту, у зв`язку з чим ОСОБА_2 продовжив рух прямо, але у цей момент водій авто «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , розпочав рух ліворуч, тим самим в`їхав у праву частину автомобіля, чим спричинив пошкодження авто «Nissan Sentra», д.н.з. НОМЕР_2 . (а.с. 3)

ОСОБА_1 в письмових пояснення від 13.03.2026 вказав, що зупинився по вул. Вадима Корженка, біля будинку № 19, щоб забрати та підвезти знайомого, через 1-2 хв подивився в ліве бокове дзеркало, та впевнившись, що може почати безпечно рух, почав під`їжджати, в той час водій авто «Nissan Sentra», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився позаду нього, пішов на обгін, та виїхав на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів. (а.с. 4)

Зі схеми місця ДТП від 13.03.2026 вбачається напрямок руху - по вул. Вадима Корженка, розташування автомобілів: «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , Nissan Sentra», д.н.з. НОМЕР_2 , місце зіткнення. (а.с. 2)

Також наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП, а саме: у автомобіля Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 – пошкодження ЛФП, тріщини переднього бамперу, подряпини передньої лівої фари, деформація та пошкодження ЛФП переднього лівого крила; у авта Nissan Sentra», д.н.з. НОМЕР_2 - деформація та пошкодження ЛФП правої передньої двері, задньої правої двері, переднього правого крила (а.с. 2зв.).

Наведений перелік пошкоджень, їх локалізація узгоджується як зі схемою, так і з поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, які підписали схему без зауважень.

Вказана схема містить в тому числі й підпис учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо ознайомлення з даною схемою, тобто ОСОБА_1 ознайомився зі схемою ДТП, після її складення працівниками поліції та не був позбавлений можливості вносити певні зауваження та заперечення відносно складеної схеми, або ж зафіксувати їх в письмових поясненнях, в тому числі й щодо зображеного на схемі напрямку руху транспортних засобів.

З відеозапису, наявного в матеріалах справи, чітко вбачається, що автомобіль «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований праворуч, здійснював виїзд із місця паркування та розпочав маневр перестроювання у попутну смугу руху. При цьому, всі автівки зупинилися (17:37:00), і розпочали рух о 17:37:42, автомобіль «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_3 , о 17:37.:40 включив правий поворот, проте близько 8 секунд – з 17:37:40 до початку руху о 17:37:48 водій зазначеного транспортного засобу певний час продовжував перебувати у займаному положенні, не розпочинаючи завершення маневру.

У цей час водій автомобіля «Nissan Sentra», державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв, - згідно пояснень потерпілого та відео - через ввімкнений червоний сигнал світлофору, продовжив рух прямо, об`їхавши автомобіль «Nissan Tiida», який впродовж майже 7 секунд після ввімкнення зеленого сигналу світлофору не перестроювався та не розпочинав рух.

В момент подальшого початку маневру перестоювання автомобілем «Nissan Tiida» - о 16:37:53 - відбулося зіткнення транспортних засобів.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів, а саме: відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, даних схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, характеру механічних пошкоджень транспортних засобів – у автомобіля «Nissan Sentra», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодження зосереджені з правого боку (задня та передня двері), у той час, коли у «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_3 – з лівої передньої частин (ліва фара та передній бампер), а також відеозапису, який міститься в матеріалах справи і оцінка якого не потребує спеціальних знань, свідчить про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_3 , вимог пункту 10.1. Правил дорожнього руху України.

Саме зазначене порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Доводи скарги, що ОСОБА_1 не змінював напрямку руху, а вирівнював автомобіль в межах лівої полоси попутного напрямку руху, яку він вже займав, оскільки ОСОБА_2 надав йому таку можливість, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З відеозапису, наявного в матеріалах справи, чітко вбачається, що автомобіль «Nissan Tiida» здійснював виїзд із місця паркування, при цьому перед початком руху не переконався у безпечності такого маневру та в тому, що він не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Sentra».

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень про порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, водночас такі доводи виходять за межі предмета розгляду у цій справі, оскільки апеляційний суд здійснює перевірку законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції виключно в частині наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Отже, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення саме у діях зазначеної особи.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

10.06.2026 від представника ОСОБА_2 – адвоката Теребухи К.І. надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, розглянувши яку, апеляційний суд вказує таке.

Положення ст. 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд при вирішенні питання про стягнення витрат зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень, визначених законом. Оскільки КУпАП не встановлює підстав для покладення на особу відповідальності за витрати потерпілого на адвоката, задоволення такої вимоги призвело б до порушення принципу законності та виходу за межі повноважень суду.

Повноваження суду апеляційної інстанції та порядок перегляду постанов встановлений в статті 294 КУпАП, згідно з положень якої апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Заява потерпілого виходить за межі повноважень суду у справах про адміністративні правопорушення, визначених законодавством України про адміністративні правопорушення, оскільки чинний КУпАП не містить визначення поняття «судові витрати» при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, порядок їх підрахунку, доведення, розподілу.

П. 1 ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 124 КПК України, на які посилається адвокат, дійсно передбачають порядок стягнення витрат на правничу допомогу, проте, суддя вважає неможливим застосування в даному випадку положення наведених статей, оскільки статті Кримінального процесуального кодексу України регулюють виключно кримінальні злочини.

З урахуванням викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначається в апеляційній скарзі.

Оскільки КУпАП не передбачає стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення, вказана заява про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає розгляду в порядку теперішнього провадження у справі про адміністративне правопорушення. Питання такого як збитків також не вирішується наразі.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова