Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №619/3746/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3746/26

провадження № 1-кп/619/431/26

ВИРОК

іменем України

30 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дергачі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026221230000295 від 17.03.2026, щодо обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Пересічне Харківського району Харківської області, одруженого, із середньо спеціальною освітою, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Солдата ОСОБА_5 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2025 № 297, зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та в подальшому призначено на посаду майстра ремонтної майстерні безпілотних наземних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем ремонтної роботи безпілотних систем ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно ст. 68 Конституції України, ОСОБА_5 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_5 діючи з прямим корисливим умислом, з метою незаконного збагачення, в умовах дії правового режиму воєнного стану на території України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності, за наступних обставин.

За змістом статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади.

Наказом начальника Головного управління національної поліції в Харківській області № 72 о/с від 01 лютого 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції (надалі за текстом також – СРПП) відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області.

Разом з тим, наказом начальника Головного управління національної поліції в Харківській області № 10 о/с від 11 січня 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено на посаду інспектора СРПП відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області.

У відповідності до посадових інструкцій інспекторів СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їхніми завданнями, обов`язками та повноваженнями, серед інших, є: стеження за безпекою дорожнього руху; виявлення адміністративних правопорушень, складання у межах компетенції протоколів про адміністративні правопорушення; здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у разі отримання інформації про вчинення кримінальних, адміністративних правопорушень та інших подій, невідкладна організація оперативного реагування СРПП на них; у разі виявлення СРПП ознак кримінального правопорушення доповідати заступникові начальника СРПП (старшому інспектору черговому) про необхідність направлення слідчо-оперативної групи на місце його вчинення.

Відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Отже, інспектори СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є представниками влади та службовими особами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до графіку несення служби особовим складом СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області для посилення контролю за дотриманням комендантської години на території обслуговування ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області з 09:00 год. 16.03.2026 по 09:00 год. 17.03.2026 зони обслуговування ЛОПАНЬ-41 заступили в спільний автопатруль на службовому автомобілі марки Renault Duster» д.н.з. « НОМЕР_2 », екіпаж СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області у складі інспектора СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , інспектора СРПП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_7 .

Під час перебування в зоні обслуговування ЛОПАНЬ-41, а саме по

вул. Семена Ковпака, поблизу будинку № 41 у с-ще Солоницівка Харківського району Харківської області, поліцейські зупинили транспортний засобів, а саме мопед «DELTA», д.н.з. відсутні під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що водій керував транспортним засобом у нестандартній манері, з`їжджав з проїзної частини, що могло свідчити про ймовірну причетність водія до вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення.

У ході перевірки документів, що посвідчують особу та її право на керування відповідним транспортним засобом, встановлено, що водій, ОСОБА_5 , керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема, запахом алкоголю з порожнини рота, невпевненою ходою, незв`язним мовленням, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

ОСОБА_5 запропоновано пройти медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер 6820», однак останній відмовився.

Орім того, стосовно ОСОБА_5 складено протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з тим, що останній керував мопедом без посвідчення водія відповідної категорії.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

16.03.2026, о 12:30 годині, ОСОБА_5 , під час винесення постанови про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, маючи на меті надання неправомірної вигоди службовим особам: інспектору СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_8 та інспектору СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпечність та кримінально-протиправні наслідки своїх дій, свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою впливу на прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, уникнення від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, будучи достовірно обізнаним про те, що вказані вище службові особи являються співробітниками правоохоронного органу, неодноразово вербально висловив пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та підтвердив фактичні обставини справи.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, а саме пропозиція службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у ставні алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує повне визнання ним своєї вини; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином; дані про особу винного, який раніше не судимий; не перебуває на обліку у лікаря нарколога, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем роботи характеризується позитивно.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з цього приводу, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у межах санкції статті.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити згідно з положеннями ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 348, 349, 368, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази: матеріальний носій інформації СD-диск із відеозаписами з нагрудних відеокамер інспекторів СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1