Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №211/9978/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/9978/25

Провадження № 2/211/1378/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, якій просила суд змінити порядок та розмір стягнення аліментів за судовим наказом № 229/7999/23 Дружківського міського суду Донецької області від 23.11.2023 року, відповідно до якого з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повнолітня.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з ОСОБА_2 (далі за текстом – відповідач) перебувала у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у сторін народилася дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03.09.2018 року шлюб між сторонами було розірвано. На підставі судового наказу, виданого Дружківським міським судом Донецької області з відповідача на її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. На теперішній час вона отримує аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1598, 00 грн. У зв`язку із зростанням економічної кризи в державі її матеріальне становище змінюється, ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дитини значні кошти на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття в гуртках. Сума, яку перераховує відповідач для дитини недостатня, тому дочка потребує більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька. Крім того, значно змінився і розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, який складає 3196, 00 грн. (2833, 00 грн. в 2022 році). Зазначає, що у відповідача більше не має дітей, на утримання яких проводились би стягнення за виконавчими документами. Відповідач працює та має можливість допомагати дитині матеріально. У зв`язку з вищевикладеним звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.11.2025 року року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 10).

Не погоджуючись з пред`явленими позовними вимогами адвокат Соколов В.В., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не відмовляється від обов`язку утримувати свою неповнолітню дочку ОСОБА_3 . Однак, у зв`язку із ситуацією, яка склалася у державі через війну, він не зважаючи на свій працездатний вік та задовільний стан здоров`я, не має можливості знайти постійне місце роботи та заробляти значні кошти. Засоби для існування заробляє випадковими заробітками, його дохід іноді становить навіть нижче мінімальної заробітної плати. Матеріальний та сімейний стан відповідача у кращу сторону не змінився. Навпаки, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач змушений був переселитись з м. Дружківки Донецької області до м. Ірпінь Київської області, де має статус внутрішньо переміщеної особи. Його дружині – ОСОБА_4 , яка перебуває на обліку у травматолога та терапевта, отримує два рази на рік стаціонарне (реабілітаційне) лікування, майже постійно отримує амбулаторну медикаментозну терапію, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №167/25/494/В від 06.10.2025 року, з 06.10.2025 року встановлено другу групу інвалідності. На момент проведення комісії у хворої ОСОБА_4 визначено стійке виражене порушення життєдіяльності: до пересування, самолікування, трудової діяльності. Вона потребує постійного амбулаторного спостереження та лікування. Крім того зазначає, що навіть з погіршенням свого матеріального становища платника аліментів відповідач сумлінно виконує судовий наказ Дружківського міського суду Донецької області від 23.11.2023 року, оскільки заборгованості зі сплати аліментів не має. У зв`язку з вищевикладеним, просить у задоволенні позову відмовити.

Правом на участь в судовому засіданні сторони не скористались, подавши заяви, кожен окремо, про розгляд справи за їх відсутності.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.03.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03.09.2018 року шдюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №274 (а.с. 6).

За заявою ОСОБА_1 23.11.2023 року Дружківським міським судом Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5).

Дочка сторін проживає разом з позивачем.

Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини із твердої суми, позивач вказувала, що наразі раніше присуджений судом розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини є низьким та знеціненим, не є достатнім для забезпечення мінімальних та першочергових потреб дитини. Відтак, позивач вважає, що у даному випадку наявні законні та обґрунтовані підстави для приведення аліментних платежів на дитину до встановленого законом рівня 1/4 частки від доходу платника аліментів замість раніше визначеної судовим наказом твердої суми.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст.141, 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, тобто такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Розмір аліментів, з урахуванням ст.48 Конституції України, має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Як визначено ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.

Одним із способів захисту прав дітей щодо належного матеріального забезпечення є законодавчо передбачена можливість зміни раніше визначеного судовим рішенням розміру аліментів залежно від зміни певних життєвих обставин шляхом способу стягнення за позовом одержувача аліментів. При цьому, саме одержувач аліментів має перевагу в обранні того чи іншого способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі або частці від доходу), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням. Вказане право одержувача аліментів регламентоване ч.3 ст.181, ст.192 СК України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів), а тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Разом із тим, право вимагати зміни розміру аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст.ст.182-184СК України, та відсутність імперативного припису на неможливість зміни їх розміру, не може обмежуватися разовим здійсненням визначення їх розміру. Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14.11.2018 у справі № 372/2393/17-ц.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. При цього, з аналізу ст.192 СК України вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу розміру аліментів, тому при визначенні їх розміру та доцільності зміну попередньо визначеного розміру та способу стягнення відповідно до ст.182 СК України суд обов`язково враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших аліментних зобов`язань; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як визначено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований.

Відповідач у відзиві зазначає, що його дружині 06.10.2025 року було встановлено 2 групу інвалідності, що негативно вплинуло на його матеріальне становище.

Суд звертає увагу, що інвалідність 2 групи є робочою. Людина має законне право працювати, а держава надає соціальні пільги та трудові гарантії. Жодних доказів того, що дружина відповідача за станом здоров`я не може бути працевлаштована суду не надано.

Відтак, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, суд оцінює критично, оскільки вони не є достатньою підставою для звільнення відповідача від обов`язку по належному утриманню його спільної з позивачем неповнолітньої дитини. Поміж іншим, відповідач, будучи працездатним та здоровим за відсутності доказів зворотного, повинен піклуватися про матеріальне забезпечення дитини від попереднього шлюбу, не перекладаючи тягар утримання дитини лише на її матір. Позаяк, ні відсутність офіційного працевлаштування, ні стабільного заробітку, обов`язок сплати аліментів та забезпечення достатнього життєвого рівня дитини за відповідачем залишається.

Щодо наявності у відповідача статусу ВПО та неможливості знайти постійне місце роботи, то, на переконання суду, це жодним чином не впливає на його обов`язок сплачувати аліменти на дитину у розмірі, необхідному та достатньому для забезпечення необхідного гармонійного розвитку дитини.

Відтак, усі вищевказані посилання відповідача суд не приймає до уваги, оскільки вони не є доведеними відповідними доказами, а ґрунтуються виключно на його поясненнях, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено що у 2025 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років становить - 3196 грн., який залишився незмінним у порівнянні з минулим роком.

Розмір аліментів, присуджений судом із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх неповнолітньої дитини, становить 1598, 00 грн. Відомостей про те, що з 2023 року позивач ставила питання про зміну раніше визначеного розміру аліментів, матеріали справи не містять.

За таких умов, зважаючи на скрутну економічну ситуацію в Україні, постійне зростання цін, а також збільшення вікових потреб дитини з часу присудження аліментів у 2023 році, їх розмір, визначений судовим наказом від 23.11.2023 року безсумнівно не може задовольнити необхідні першочергові потреби дитини сторін та не повністю відповідає вимогам ст.141 СК України стосовно рівності обов`язків обох батьків щодо дитини. До того ж суд враховує, що виховання дитини одним із батьків (у даному випадку ОСОБА_1 ), коли інший проживає окремо ( ОСОБА_2 ), створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16.09.2020. Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог, які підлягають задоволенню, оскільки зміна розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини сторін шляхом зміни способу їх стягнення з ОСОБА_2 є доцільною, обґрунтованою та необхідною в інтересах дитини. На переконання суду, заявлений позивачем змінений розмір аліментів не ставитиме платника аліментів у скрутне для нього становище та не є завищеним в нинішніх умовах проживання. Підстав, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність наразі стягувати аліменти в іншому розмірі чи взагалі відмовити в їх стягненні, в ході судового розгляду не встановлено, а доказів щодо їх наявності відповідачем не надано.

З урахуванням п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремим норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти продовжуватимуть стягуватись з вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити розмір аліментів, стягнутих на підставі судового наказу №229/7999/23 від 23.11.2023 року, виданого Дружківським міським судом Донецької області, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зміни способу їх стягнення із твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Аліменти у зміненому розмірі та способі підлягають стягненню з ОСОБА_2 з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В.О. Лебеженко