Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №199/1764/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/1764/26

(1-кп/199/565/26)

ВИРОК

іменем України

30.06.2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025052210003848 від 20.11.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виграїв Корсунь – Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, одруженого, начальника обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , шпк «майор», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 409, КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший лейтенант», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, впорушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби, отримавши 31.07.2023 року поранення та пройшовши лікування з 01.08.2023 до 08.11.2023, за результатами медичного огляду 05.12.2023 року, проведеного в ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , відповідно до висновку військово-лікарської комісії № 7082 був визнаний придатним до проходження військової служби та останньому 06.12.2023 необхідно з`явитися до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби. Однак, 06.12.2023 старший лейтенант ОСОБА_5 до місця розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув. Натомість, старший лейтенант ОСОБА_5 , не маючи на те підстав розпочав оформлення документів для проходження медико – соціальної лікарської комісії з метою визначення інвалідності, у зв`язку з чим перебування на медичних обстеженнях супроводжувалося значними інтервалами між епізодами лікування, що не підтверджує безперервний медичний процес. Завдяки систематичному введенню в оману старший лейтенант ОСОБА_5 створював уявлення про наявність поважних причин неявки, хоча фактично перебував більшість часу за місцем проживання у місті Корсунь-Шевченківський Черкаського району Черкаської області та ухилявся від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 27.06.2025, доки самостійно не з`явився до району зосередження військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший лейтенант», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, впорушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, у період з 06.12.2023 до 27.06.2025 року шляхом свідомого обману повідомив командування 5 механізованої НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що він проходить медико-соціальну експертну комісії з метою встановлення інвалідності,нібито продовжує лікування у медичних закладах. Натомість, перебування на медичних обстеженнях супроводжувалося значними інтервалами між епізодами лікування, що не підтверджує безперервний медичний процес. Завдяки систематичному введенню в оману старший лейтенант ОСОБА_5 створював уявлення про наявність поважних причин неявки, хоча фактично перебував більшість часу за місцем проживання у місті Корсунь-Шевченківський Черкаського району Черкаської області. Таким чином, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що не виконує обов`язків військової служби без наявності поважних причин, та не маючи фактичних і правових підстав для нарахування і отримання грошового забезпечення, діючи з прямим умислом, шляхом обману, заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 в розмірі 476 861 грн (чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят одна гривня), чим державі в особі військової частини НОМЕР_1 завдано матеріальну шкоду на вказану суму.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, а також за ч.4 ст. 409 КК України, як ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненого в умовах воєнного стану.

При цьому, у кримінальному провадженні 23 травня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 зі згоди представника потерпілого в особі військової частини НОМЕР_1 – ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Зі змісту угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення і кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 190, ч.4 ст.409 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч. 3 ст. 190 КК України у виді трьох років позбавлення волі, за ч.4 ст. 409 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, сторони підтвердили, що розуміють і усвідомлюють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, в тому числі і умисного, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства, просив вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.

Представник потерпілого в особі військової частини НОМЕР_1 – ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надавши прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.4 ст.409 КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання, з видом та мірою якого він згоден.

Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає вимогам закону та інтересам його підзахисного, укладена ним добровільно.

Суд заслухавши учасників кримінального провадження та переконався, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 190, ч.4 ст.409 КК України є правильною. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами. При цьому, представником потерпілого надано згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб. Взяті обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, добровільно відшкодував шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому покарання, яке узгоджене сторонами.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

При цьому, в судовому засіданні прокурор просив залишити пред`явлений ним в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки завдана вчиненням кримінального правопорушення шкода добровільно ним відшкодована.

Частинами 2, 3 ст.61КПК України передбачено, що права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 3 ст.13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 475, ч.15 ст. 615 КПК України, -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 травня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 зі згоди представника потерпілого в особі військової частини НОМЕР_1 – ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч.4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Нагляд за виконанням обов`язків під час іспитового строку покласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому ОСОБА_5 проходить військову службу.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - залишити без розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1