Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №474/472/26 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/472/26

Провадження № 3/474/111/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.06.26 с-ще Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., заучастю секретаря судового засідання Багрін Н.А., особи, яка притягується до адмінстартивної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув матеріали, які надійшли від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка має на утриманні неповнолітню дитину, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

встановив:

08.06.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876369 від 04.06.2026, згідно з яким ОСОБА_2 ухилялася від виконання передбачених законодавством вимог, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 26.05.2026, близько 13 год. 30 хв. Перебуваючи на перерві після шостого уроку, виражалася нецензурною лайкою до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила її гідність. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та зазначила, що добре виховує свою доньку, до якої ніколи у школі не було претензій від класного керівника. Конфлікт розпочала ОСОБА_5 , а її донька - ОСОБА_3 лише захищалася.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення ОСОБА_1 , вважаю встановленим наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Інспекторкою ЮП СП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшою лейтенанткою Іщенко Г.С. формально викладена суть адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей та тягнуть за собою попередження, або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи приписи ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, який зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876369 від 04.06.2026, який остання підписала без будь-яких зауважень щодо його змісту, надано: рапорт ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 28.05.2026; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.05.2026; письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 26.05.2026, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 від 28.05.2026, ОСОБА_3 від 04.06.2026; протокол № 1 засідання комісії з розгляду конфліктної ситуації у Покровській гімназії про розгляд заяви щодо проявів випадку булінгу у гімназії від 27.05.2026; пояснювальну записку класного керівника ОСОБА_9 від 27.05.2026; характеристику Покровської гімназії на ученицю 8 класу ОСОБА_4 від 27.05.2026; характеристику Покровської гімназії на ученицю 6 класу ОСОБА_10 ; свідоцтво про народження Сметани-Гончаренко серії НОМЕР_1 .

Водночас вищевказані докази ні окремо, ні в сукупності не свідчать про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, чи що саме з вини ОСОБА_1 стався конфлікт між її донькою та іншою ученицею гімназії. Вищевказані докази підтверджують лите факт існування конфлікту.

Встановивши вказані обставини, приходжу до такого висновку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-пр/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008р. у справі “Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 184, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити у зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ф.Г. Сокол