Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №463/10839/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/10839/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Яцишин В.А.

представника позивача Пастернак О.О.

представника відповідача Васіва Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Пастернак Оксана Олегівна (79007, м Львів, вул. Вакарчука, 5/1) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості. Позов обґрунтовує тим, що 01 квітня 2025 року між сторонами укладено договір № 1-01/25 про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості, відповідно до умов якого позивачка зобов`язалася надати відповідачу послуги, спрямовані на продаж об`єкта нерухомості, а відповідач — у разі укладення основного договору сплатити винагороду у розмірі 4 % від ціни продажу об`єкта. Зазначає, що на виконання умов договору нею здійснено комплекс заходів, спрямованих на пошук потенційного покупця, проведення переговорів, рекламно-маркетингових заходів, організацію оглядів об`єкта нерухомості та інші дії, необхідні для його відчуження. Проте після укладення відповідачем договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості з особою, яку було знайдено за сприяння позивачки, відповідач передбачену договором винагороду не сплатив, у зв`язку з чим просила стягнути з нього 71 034,30 грн основного боргу, 567,06 грн інфляційних втрат, 869,93 грн трьох відсотків річних, а всього 72 471,29 грн, а також судові витрати. У подальшому позивачка подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на те, що після витребування судом договору купівлі-продажу їй стала відома фактична ціна продажу об`єкта нерухомості, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача 152 000,00 грн основного боргу, 1 213,41 грн інфляційних втрат, 1 861,48 грн трьох відсотків річних, а всього 155 074,89 грн, а також судові витрати. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення коштів передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2025 року для розгляду справи визначено суддю Радченка В.Є. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 07 січня 2026 року від представника позивача Пастернак О.О. надійшла заява про виклик свідків. 10 лютого 2026 року від представника відповідача адвоката Левченко О.В. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 11 березня 2026 року від представника відповідача адвоката Левченко О.В. надійшли відзив на позовну заяву та заява про поновлення процесуального строку на його подання. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Настасяк О.В. належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. 16 березня 2026 року від представника позивача Пастернак О.О. надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду. 06 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 11 березня 2026 року від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Настасяк О.В. надійшла належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. 07 квітня 2026 року від представника третьої особи адвоката Шестакевич Ю.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. 07 травня 2026 року від представника третьої особи адвоката Шестакевич Ю.В. надійшли письмові пояснення щодо позову. 13 травня 2026 року від представника позивача Пастернак О.О. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Представник позивача Пастернак О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Представник відповідача Васів Ю.М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом скерування судової повістки за адресою проживання, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній». Представник третьої особи Шестакевич Ю.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що 01 квітня 2025 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Виконавцем, та ОСОБА_2 , як Замовником, укладено договір № 1-01/25 про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу комплекс послуг, спрямованих на продаж належного останньому об`єкта нерухомого майна, а відповідач, у разі виконання умов договору та настання визначених ним підстав, зобов`язувався сплатити винагороду за надані послуги. Зі змісту зазначеного договору вбачається, що предметом домовленостей сторін було надання позивачем рієлторських послуг щодо продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 . Договором визначено права та обов`язки сторін, порядок здійснення пошуку потенційних покупців, організації переглядів об`єкта нерухомості, проведення переговорів, супроводу укладення правочину, а також випадки та умови виплати відповідачем винагороди Виконавцю. Також умовами договору сторони передбачили порядок його зміни та припинення, права і обов`язки кожної зі сторін, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Крім того, договором визначено випадки, за яких договір може бути припинений або розірваний, а також порядок оформлення такого припинення. З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору позивач приступила до виконання взятих на себе договірних зобов`язань, здійснюючи заходи щодо пошуку потенційних покупців спірного об`єкта нерухомості, організації його показів та проведення переговорів із зацікавленими особами. Матеріалами справи підтверджується, що у квітні 2025 року потенційним покупцем зазначеного нерухомого майна стала ОСОБА_3 , яка в подальшому була залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Під час організації перегляду нерухомого майна та проведення переговорів між учасниками виникли розбіжності щодо умов можливого укладення договору купівлі-продажу, а також щодо порядку відчуження спірного об`єкта нерухомості, який на той момент перебував під обтяженням. Судом досліджено долучене до матеріалів справи листування у месенджері «Viber», відповідно до якого 22 травня 2025 року позивач повідомила відповідача про припинення ексклюзивної співпраці щодо продажу об`єкта нерухомості. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що позивач зазначила про неможливість подальшої співпраці у зв`язку із конфліктними ситуаціями, які виникали під час підготовки продажу об`єкта нерухомості, та повідомила відповідача про припинення такої співпраці. У подальшому сторони не досягли згоди щодо подальшого виконання умов укладеного договору, у зв`язку із чим між ними виник спір стосовно наявності у позивача права на отримання винагороди за договором про надання рієлторських послуг. Як убачається із матеріалів справи, 13 червня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Настасяк О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 601. Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що його предметом є відчуження нежитлових приміщень, розташованих у будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 114,4 кв.м., а покупцем зазначеного майна виступила ОСОБА_3 . У ході розгляду справи позивач скористалася наданим процесуальним законом правом на зміну позовних вимог та подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначила про зміну розміру заявленої до стягнення суми, посилаючись на обставини, які, на її думку, підтверджують виникнення у відповідача обов`язку зі сплати винагороди за надані рієлторські послуги. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що саме внаслідок здійснених нею заходів щодо пошуку потенційного покупця, організації переглядів об`єкта нерухомості, проведення переговорів між сторонами та супроводу продажу було знайдено особу покупця — ОСОБА_3 , з якою у подальшому відповідач уклав договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання послуг № 1-01/25 від 01 квітня 2025 року, листування сторін, розрахунок заявленої до стягнення суми, а також інші письмові докази, які, на думку позивача, підтверджують належне виконання нею взятих на себе договірних зобов`язань. Крім того, судом досліджено письмові докази, що стосуються перебігу договірних відносин між сторонами, а також документи, які були подані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень. Ухвалою суду за клопотанням сторони позивача було витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Настасяк О.В. копію договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На виконання зазначеної ухвали приватним нотаріусом до суду скеровано належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу від 13 червня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 601. Зі змісту зазначеного договору вбачається, що продавцем виступив ОСОБА_2 , а покупцем — ОСОБА_3 . Предметом договору є нежитлові приміщення, розташовані у будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 114,4 кв.м. Із зазначеного договору встановлено, що право власності на відчужуване нерухоме майно належало ОСОБА_2 , а договір посвідчено приватним нотаріусом після перевірки правоздатності сторін, належності майна продавцю та відсутності встановлених законом перешкод для його відчуження. Окрім цього, судом досліджено надані сторонами письмові документи щодо обставин виконання договору про надання послуг, у тому числі повідомлення сторін, листування, а також інші документи, які стосуються виникнення, зміни та припинення правовідносин між сторонами. Також матеріали справи містять письмове повідомлення позивача, направлене відповідачу за допомогою месенджера «Viber», зміст якого судом досліджено під час судового розгляду. Із зазначеного повідомлення вбачається, що позивач повідомила відповідача про припинення ексклюзивної співпраці щодо продажу спірного об`єкта нерухомості, посилаючись на виникнення конфліктних ситуацій під час здійснення такої діяльності. Відповідачем через свого представника подано відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Із змісту відзиву вбачається, що відповідач зазначав про відсутність підстав для стягнення на користь позивача винагороди за договором про надання рієлторських послуг, оскільки, на його думку, позивачем не було належним чином виконано взяті на себе договірні зобов`язання, а укладення договору купівлі-продажу між відповідачем та покупцем відбулося без участі позивача. Крім того, відповідач зазначав, що ще 22 травня 2025 року позивач повідомила його про припинення ексклюзивної співпраці щодо продажу спірного об`єкта нерухомості, про що свідчить листування сторін у месенджері «Viber». На думку відповідача, саме після цього будь-які договірні відносини між сторонами фактично були припинені, а подальші переговори щодо відчуження нерухомого майна проводилися без участі позивача. Також у відзиві відповідач посилався на положення договору № 1-01/25 від 01 квітня 2025 року, відповідно до яких договір міг бути припинений або розірваний за ініціативою будь-якої зі сторін у випадках, визначених його умовами, та зазначав, що після повідомлення позивача про припинення співпраці остання фактично припинила здійснення будь-яких дій, спрямованих на продаж об`єкта нерухомості. Також відповідач зазначав, що усі подальші заходи щодо підготовки нерухомого майна до продажу, усунення обставин, які перешкоджали укладенню договору купівлі-продажу, проведення переговорів із покупцем та укладення самого договору купівлі-продажу здійснювалися ним самостійно, без участі позивача. Крім цього, відповідач звертав увагу суду на те, що договір купівлі-продажу був укладений лише після усунення причин, які, за твердженням сторін, раніше унеможливлювали продаж спірного майна, зокрема після врегулювання питання щодо обтяжень нерухомості та проведення відповідних переговорів із покупцем. У відзиві також містяться заперечення щодо заявлених позивачем судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідач вважав необґрунтованим, завищеним та таким, що не підтверджений належними доказами. Разом із відзивом відповідачем до матеріалів справи долучено копії письмових документів, зокрема копію листування сторін, інші документи, а також наведено посилання на умови укладеного між сторонами договору. Разом з тим судом встановлено, що представником позивача подано заяву про залишення поданого відповідачем відзиву без розгляду. У зазначеній заяві представник позивача посилався на те, що відзив подано після закінчення встановленого судом процесуального строку, а наведені відповідачем причини його пропуску не є поважними. Крім того, заявник зазначав, що відповідачем не було подано належних доказів неможливості своєчасного подання відзиву та не вчинено процесуальних дій щодо продовження або поновлення відповідного строку. Крім того, судом досліджено письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 . Із поданих пояснень вбачається, що третя особа просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для стягнення з відповідача винагороди за договором про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості. У своїх поясненнях третя особа зазначала, що вперше оглянула спірний об`єкт нерухомості за участю позивача, однак після такого огляду не дійшла згоди щодо його придбання у зв`язку із наявністю обставин, які, на її думку, перешкоджали укладенню договору купівлі-продажу, а також через неприйнятні для неї умови продажу об`єкта. Також третя особа зазначала, що після припинення співпраці між позивачем та відповідачем подальші переговори щодо можливого придбання об`єкта нерухомості проводилися без участі позивача, безпосередньо між нею та відповідачем. Із письмових пояснень третьої особи вбачається, що після врегулювання питань, які раніше унеможливлювали укладення договору купівлі-продажу, сторони відновили переговори щодо відчуження нерухомого майна, внаслідок чого 13 червня 2025 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу. Третя особа також зазначала, що позивач не брала участі у проведенні остаточних переговорів, погодженні істотних умов договору купівлі-продажу, підготовці документів для його нотаріального посвідчення та укладенні зазначеного правочину. Крім того, у письмових поясненнях третя особа посилалася на те, що рішення про придбання спірного нерухомого майна було прийнято нею після усунення обставин, які існували на момент первинного огляду об`єкта, а також після досягнення безпосередніх домовленостей із відповідачем щодо умов його продажу. На підтвердження викладених обставин третьою особою до матеріалів справи долучено письмові докази, які були досліджені судом під час судового розгляду. Також судом досліджено відповідь приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Настасяк Олени Віталіївни, подану на виконання ухвали суду про витребування доказів, до якої долучено належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13 червня 2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також документи, які стали підставою для посвідчення зазначеного правочину. Окрім наведеного, судом досліджено всі письмові докази, подані сторонами та третьою особою, зокрема договір про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості, заяву про збільшення позовних вимог, відзив на позовну заяву, письмові пояснення третьої особи, листування сторін, документи, отримані на виконання ухвали суду про витребування доказів, а також інші матеріали цивільної справи, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду. Крім письмових доказів, судом під час розгляду справи допитано позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як свідка. Під час допиту ОСОБА_1 пояснила, що після укладення договору № 1-01/25 від 01 квітня 2025 року нею здійснювався комплекс заходів, спрямованих на виконання умов договору, а саме: пошук потенційних покупців спірного об`єкта нерухомості, проведення рекламно-маркетингових заходів, організація оглядів об`єкта нерухомості, проведення переговорів із зацікавленими особами, надання інформації щодо об`єкта нерухомості та супровід його продажу. Також пояснила, що саме нею було знайдено потенційного покупця — ОСОБА_3 , якій було організовано огляд спірного об`єкта нерухомості та надано необхідну інформацію щодо нього. Крім того, зазначила, що на момент звернення до суду їй не була відома фактична ціна продажу об`єкта нерухомості, оскільки вона не була стороною договору купівлі-продажу, а тому після отримання витребуваного судом договору купівлі-продажу подала заяву про збільшення розміру позовних вимог. Також у судовому засіданні судом допитано свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що їй відомі обставини виконання позивачем договору про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості. Свідок підтвердила, що позивач здійснювала пошук потенційного покупця спірного об`єкта нерухомості, організовувала його покази, проводила переговори із зацікавленими особами, а також підтвердила обставини, повідомлені позивачем під час її допиту. Оцінивши подані сторонами докази, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі статтями 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та в порядку, встановлених договором. Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 81 та 89 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності покладає на сторони обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилаються, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Цей правовий висновок підлягає врахуванню і при вирішенні даного спору. Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для застосування пункту 4.4 договору № 1-01/25 про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості від 01 квітня 2025 року з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, позивач посилається на пункт 4.4 вказаного договору, відповідно до якого у випадку, якщо протягом шести місяців з моменту розірвання чи закінчення дії даного договору Замовник укладе основний договір з третіми особами, інформацію про яких було надано йому Виконавцем, Замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю повну суму винагороди, визначену пунктом 3.2 договору. Разом з тим, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме позивачем відповідачу була надана інформація про третю особу — ОСОБА_3 як потенційного покупця у розумінні пункту 4.4 договору, матеріали справи не містять. Сам по собі факт проведення переговорів, організації огляду об`єкта нерухомості чи здійснення інших підготовчих дій не є безумовним підтвердженням виконання умов пункту 4.4 договору та не свідчить про виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати винагороди. Крім цього, судом встановлено, що відповідно до пункту 5.1 договору № 1-01/25 про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості від 01 квітня 2025 року строк його дії закінчився 01 червня 2025 року, тоді як договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна був укладений 13 червня 2025 року, тобто після закінчення строку дії зазначеного договору. Також суд бере до уваги, що матеріали справи містять повідомлення позивача, направлене відповідачу 22 травня 2025 року за допомогою месенджера «Viber», зі змісту якого вбачається, що позивач повідомив відповідача про припинення будь-якої співпраці, зазначивши, зокрема: « ОСОБА_5 , вимушені зупинити ексклюзивну співпрацю з вами по об`єкту…». Відповідно до пункту 5.3.2 договору № 1-01/25 від 01 квітня 2025 року договір може бути розірваний за ініціативою будь-якої сторони у випадках невиконання однією із сторін умов договору у порядку, визначеному чинним законодавством України. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, направивши відповідачу повідомлення про припинення ексклюзивної співпраці, фактично ініціював дострокове припинення договірних відносин між сторонами за договором № 1-01/25 про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості від 01 квітня 2025 року. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів того, що після направлення зазначеного повідомлення позивач продовжував виконувати умови договору чи здійснював дії, спрямовані на його виконання, матеріали справи не містять. За таких обставин суд вважає, що позивач не довів наявності передбачених пунктом 4.4 договору умов, з якими сторони пов`язали виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати винагороди після припинення дії договору, а тому посилання позивача на зазначений пункт договору є безпідставним та не може бути покладене судом в основу задоволення позовних вимог. Оцінивши всі подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності передбачених договором та законом підстав для стягнення з відповідача винагороди за договором №1-01/25 про надання послуг з продажу об`єкта нерухомості від 01 квітня 2025 року, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. ст. 141, 259, 263–265, 268 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Пастернак Оксана Олегівна (79007, м Львів, вул. Вакарчука, 5/1) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів. Судові витрати позивача залишити за позивачем. Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 30 червня 2026 року.

Суддя В.Є. Радченко