Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №760/25044/20 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25044/20 2-др/760/116/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

30 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши заяву представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання особи добросовісним набувачем, визнання права власності на нерухоме майно, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2026 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання особи добросовісним набувачем, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

До суду надійшла заява від представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу та ухвалення додаткового рішення.

У заяві представник третьої особи ОСОБА_1 зазначає, що судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу на користь ОСОБА_1 , оскільки не було надано всіх доказів щодо розміру витрат на правову допомогу.

Водночас, представник ОСОБА_1 під час розгляду справи наголошував на тому, що протягом п`яти днів з дати винесення рішення відповідні докази будуть надані, про що було зазначено в першій заяві по суті спору.

Заява мотивована тим, що за умовами договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 01.04.2019 вартість послуг за надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 в суді першої інстанції становить 25 000,00 грн. Така вартість встановлена сторонами договору, що підтверджується протоколом узгодження договірної ціни від 01.04.2019 до договору.

ОСОБА_1 фактично поніс витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 25 000,00 грн, що повністю відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат та доказам, що надані до заяви.

Просить задовольнити заяву та винести додаткове рішення.

01.04.2026 до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, де зазначено, що третьою особою не надано обґрунтування поважних причин неможливості підписання та подання до суду документів, які підтверджують розмір понесених витрат, також не було надано деталізованого опису наданих під час розгляду справи послуг, включення витрат, які не є професійною правничою допомогою, розмір заявлених витрат не відповідають розумності та невідворотності. Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_1 , як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не має права на відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки не є стороною у справі.

У зв`язку з цим позивач просить залишити без розгляду заяву третьої особи про ухвалення додаткового рішення. А у разі, якщо суд не вбачатиме підстав для залишення без розгляду, просить відмовити в задоволенні такої заяви.

29.06.2026 до суду від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначав, що заява про стягнення судових витрат та докази їх понесення подані у встановлений процесуальним законом строк, наданий опис виконаних адвокатом робіт є достатнім, заявлені до відшкодування витрати підтверджені належними доказами, є розумними, співмірними зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги, а також підлягають відшкодуванню відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, оскільки третя особа заперечувала проти позову, у задоволенні якого судом відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2026 в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання особи добросовісним набувачем, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

До закінчення судових дебатів представник третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив про намір подання доказів понесених судових витрат третьою особою на правничу допомогу протягом п`яти днів з дати винесення судового рішення.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України розподіл судових витрат зазначається у резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в т.ч. належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір таких витрат має бути співмірним з складністю справи, складністю та обсягом наданих послуг, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, а також ціною позову.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, заяву, подану представником третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2, суд приходить до наступного висновку.

01.04.2019 між Адвокатським бюро «Ярослава Шпортило» в особі керуючого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни від 01.04.2019, ціна послуг з правової (правничої) допомоги за договором про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро від 01.04.2019 становить: представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, що включає, але не обмежується, проведенням аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів; підготовкою, подачею позову; підготовкою та подачею документів по суті спору та з процесуальних питань, необхідних для належного захисту інтересів клієнта у відповідній справі - 25 000, 00 грн.

Відповідно до опису послуг, що надаються Адвокатським бюро, були надані наступні послуги:

проведено аналіз, наданих документів Клієнтом, аналіз практики Верховного Суду щодо спірних відносин, складання заяв по суті; ксерокопіювання пакету документів, що включає наявні пояснення в необхідній кількості копій для учасника справи, їх відправка їх всім учасникам справи поштовою кореспонденцію подання даних документів до суду; складання (підготовку) заяви щодо суми витрат на правову (правничу) допомогу, яка підлягає стягненню, попередній розрахунок судових витрат, опис послуг; ксерокопіювання заяви з процесуальних питань щодо суми витрат на правову (правничу) допомогу, яка підлягає стягненню разом з додатками в необхідній кількості копій, направлення її учасникам у справі поштовою кореспонденцію, подання даних документів до суду; забезпечено участь у судових засіданнях; надано пояснення, доводи та заперечення по суті справи у судових засіданнях; забезпечено ознайомлення з матеріалами справи; отримано короткий текст рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2026 у справі № 760/25044/20.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У поясненні третьої особи щодо позову третя особа зробила заяву, що докази фактичної оплати послуг з правової допомоги в сумі 25 000,00 грн будуть надані протягом п`яти днів з дня винесення судового рішення.

Відповідно до п. 4.8. Договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро від 01.04.2019 сплата гонорару за надані послуги з правової (правничої) допомоги здійснюється протягом 5 робочих днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги на банківські реквізити, зазначені в Договорі.

Акт приймання-передачі послуг № 29 підписано АБ «Ярослава Шпортило» та ОСОБА_1 09.03.2026, відповідно до якого Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги, загальна вартість яких становить 25 000,00 грн.

У пункті 4 акта приймання-передачі послуг від 09.03.2026 № 29 вказано, що зазначені в п. 1 даного Акта приймання-передачі послуг № 29 послуги надані Адвокатським бюро належним чином у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України. Клієнт не має жодних претензій, як майнового, так і немайнового характеру, до наданих Адвокатським бюро Послуг.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 09.03.2026 № 1.564599973.1 ОСОБА_1 сплатив за послуги про надання правничої допомоги на рахунок АБ «Ярослава Шпортило» 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцію вважається дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та слугують підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Акт приймання-передачі наданих послуг є первинним документом в розумінніст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зважаючи, що акт приймання-передачі послуг з правової (правничої) допомоги та оплата таких послуг здійснена безпосередньо після винесення судового рішення у справі та були надані протягом 5 днів з дати його винесення, суд приходить до висновку про дотримання третьою особою строків подання доказів на підтвердження обставин фактичного понесення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У постанові від 28.12.2020 за результатами касаційного розгляду справи № 640/18402/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі, коли сторони договору про надання правової допомоги встановлюють фіксований розмір гонорару адвокату, то розмір такого гонорару не залежить від обсягу наданих послуг та часу витраченого представником, оскільки є фіксованим.

Суд встановив, що вартість послуг, визначених протоколом узгодження договірної ціни від 01.04.2019 за договором про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро від 01.04.2019 є фіксованою та не залежить від обсягу наданих послуг та часу витраченого представником.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до яких враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що в протоколі узгодження договірної ціни від 01.04.2019 визначено вид, об`єм правової (правничої) допомоги та встановлений фіксований розмір їх вартості, це забезпечує досягнення його функціонального призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Норми частин першої та другої статті 141 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 де передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено правовий висновок, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду справи № 369/3817/19 Верховний Суд в постанові від 10.08.2022.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Зважаючи на вищевикладене, та умови договору, що укладений між АБ «Ярослава Шпортило» та ОСОБА_1 , дії описані в описі послуг не є окремими видами послуг з визначеною ціною, Однак комплекс таких дій підтверджують факт надання послуги з правової (правничої) допомоги, яка забезпечує захист прав та інтересів третьої особи.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать до судових витрат.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що третя особа ОСОБА_1 заперечувала заявлені позовні вимоги та рішенням суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено, то витрати такої третьої особи підлягають стягненню з позивача.

Суд також враховує, що позивач не подав обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на те, що представник третьої особи довів обґрунтовані підстави для стягнення компенсації витрат на правничу допомогу, суд вважає, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому третьою особою розмірі.

Отже дослідивши надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в розмірі 25 000,00 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, які покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено, а третя особа заперечувала заявлені позовні вимоги.

Вимоги ч. 1 ст. 134 ЦПК України не поширюються на третіх осіб, оскільки вони не є стороною цивільного процесу.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова