Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №380/24236/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24236/25 пров. № А/857/2367/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кушнір В.О., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про повернення позовної заяви (суддя – Кравців О.Р., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №380/24236/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року позивач Головне управління ДПС у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача податковий борг до бюджету в розмірі 13437,03 грн..

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 позовну заяву повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї документами. Роз`яснено позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог на спростування висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду апелянт покликається на те, що судом першої інстанції надано перевагу Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку оскарження податкової вимоги, а не Податкового кодексу України. Судом не враховано, що податкова вимога не може вважатися рішенням контролюючого органу в розумінні Податкового кодексу, яке породжує в платника податків податкове зобов`язання, а є письмовою вимогою до платника податків сплатити вже наявні узгоджені податкові зобов`язання, що набули статусу - податкового боргу. Формування та направлення податкової вимоги є одним із послідовних необхідних досудових дій, які повинні бути вчинені контролюючим органом. Згідно судової практики, обов`язок дотримання спливу шестимісячного терміну пов`язується з терміном на оскарження податкових повідомлень-рішень, а не податкової вимоги.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 12.12.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Згідно матеріалів адміністративного позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом станом на 23.10.2025 р., яка становить 13437,03 грн., а саме по: єдиному податку – 11037,03 грн.; військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування – 2400,00 грн..

Вищезазначену заборгованість по єдиному податку становлять нараховані відповідачем суми коштів, які зазначені у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме, 20% доходу за місяць –1338,27 грн. за 1 місяць 2025 р., 1600,00 грн. за 6 місяців 2025 р.

Пеня – 98,76 грн. Заборгованість по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування становлять нараховані авансові внески за 3 місяці 2025 р. по 800,00 грн..

У зв`язку із наявністю у платника податків боргу Головним управлінням ДПС у Львівській області виставлено податкову вимогу від 28.08.2025 року №0017543-1303-1301, яку надіслано платнику податків та вручено 01.09.2025 (а.с.8).

Позивач ГУ ДПС у Львівській області в порядку пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України 11 грудня 2025 року звернувся з цим позовом до суду про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 13437,03 грн в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській області, з урахуванням наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до припису норми п.п.14.1.137 п.14.1. ст.14 ПК України, орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу, в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.87.11 ст.87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Норми статей 95 - 99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.

Процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Таким чином, позов з вимогою про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, суб`єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується відповідне рішення, на підставі якого виник податковий борг.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення до суду з позовом у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло і позовну заяву з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення визначеного частиною другою статті 122 КАС України строку, тобто передчасно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з урахуванням такого.

Згідно п.п.14.1.151 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Як уже наводив вище суд, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із пунктом 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналіз положень статті 59 ПК України дає підстави для висновку, що податкова вимога не є рішенням контролюючого органу в розумінні Податкового кодексу України, яке породжує в платника податків податкове зобов`язання, а є письмовою вимогою до платника податків сплатити вже наявні узгоджені податкові зобов`язання, що набули статусу - податкового боргу. Формування та направлення податкової вимоги є одним із послідовних необхідних досудових дій, які повинні бути вчинені контролюючим органом.

Апеляційний суд зауважує, що пункти 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України не визначають кінцевого строку, з яким пов`язують право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а лише містить вимогу, що таке стягнення відбувається не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено - у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом (в даному випадку зобов`язання нараховане платником самостійно) до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

Визначений п.102.4. ст. 102 ПК України строк давності тривалістю 1095 календарних днів, що обчислюється з дня виникнення податкового боргу (сума якого перевищує 3060 грн.), є строком, впродовж якого контролюючий орган повинен вжити усіх передбачених Главою 9 «Погашення податкового боргу платників податків» Розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» ПК України заходів для погашення податкового боргу платника, в т.ч. скерування податкової вимоги, обтяження майна платника та його опис податковим керуючим в податкову заставу, звернення до суду з позовами про стягнення коштів для погашення податкового боргу, застосування та підтвердження в судовому порядку обґрунтованості застосування адміністративного арешту активів платника, вилучення готівки з каси, отримання дозволу суду на продаж майна платника податків та здійснення такого продажу тощо. Ці та інші передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу здійснюються контролюючим органом в межах строку давності у визначеній законом послідовності - від менш необтяжливих (надіслання вимоги погасити борг) до серйозного втручання в сферу розпорядження активами боржника (стягнення коштів з банківських рахунків, а за умови їх недостатності - продаж майна, що описане в податкову заставу тощо). Стягнення відбувається не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, та жодною нормою права та практикою застосування норм права не передбачено обов`язку контролюючого органу чекати спливу строку для оскарження податкової вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (ч.2 ст.122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (ч.4 ст.122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (п.56.19 ст.56 ПК України).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язок дотримання спливу шестимісячного терміну пов`язується з терміном на оскарження податкових повідомлень-рішень, а не податкової вимоги, оскільки податкова вимога не породжує податкових зобов`язань та не може вважатися рішенням контролюючого органу в розумінні Податкового кодексу України, яке породжує в платника податків податкове зобов`язання, а є письмовою вимогою до платника податків сплатити вже наявні узгоджені податкові зобов`язання, що набули статусу податкового боргу.

Наведене вище дає підстави вважати, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та допущено порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про повернення позовної заяви ГУ ДПС у Львівські області.

При цьому, застосована судом першої інстанції практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2025, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області – задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №380/24236/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді В. О. Кушнір

З. М. Матковська