Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №560/19299/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19299/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

30 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2025 №221650004904 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.11.2000 по 31.12.2000, до стажу за вислугу років період роботи з 11.10.2017 по 15.08.2025 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 24.09.2025;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. При оформленні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 надав необхідний пакет документів для призначення пенсії. При цьому, страховий стаж Позивача становить – 34 роки 04 місяці, 27 днів а стаж за вислугу років з необхідних 12 років 6 місяців, становить 15 років 5 місяців 15 днів. Однак, позивачу незаконно та протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи свої дії, що відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, зокрема, відповідач безпідставно не зарахував позивачу до стажу за вислугу років період роботи: період роботи з 11.10.2017 по 15.08.2025 водієм автотранспортного засобу із вивезення деревини лісу.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2025 №221650004904 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.11.2000 по 31.12.2000, до стажу за вислугу років період роботи з 11.10.2017 по 15.08.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 24.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2025 №221650004904 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років.

До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 11.10.2017 по 15.08.2025 водієм автотранспортного засобу із вивезення деревини лісу, оскільки в трудовій книжці в даті народження наявне виправлення, яке не завірене належним чином.

Вважаючи вищенаведене рішення (відмову) відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач у період з 11.10.2017 по 15.08.2025 виконував вивезення деревини з лісу за професією, посадою водій на вивезення лісу, водій автотранспортних засобів (на вивезення лісу), водій автотранспортних засобів із вивезення лісу деревини з лісу, що є тотожною – суміжною професією водія автомобіля по вивезенню лісу і передбачають виконання однакових робіт, що передбачена Списком № 583.

Робота на даній посаді дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону №1788-XII.

Записи про періоди роботи позивача виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд врахував, що за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону №1788-ХІI, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної пенсії.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначив, що ним необхідних критеріїв для призначення пенсії: наявність страхового стажу – 34 роки 04 місяці 27 днів; вік 55 років; наявність спеціального стажу – 15 років 5 місяців 15 днів, що є достатнім для призначення пенсії.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд І інстанції дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.11.1988 з 01.11.2000 по 31.12.2000, оскільки у трудовій книжці в даті народження наявне виправлення, яке не завірене належним чином, що є порушенням пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємстві, в установах і організація № 162 від 20.06.1974 року. Суд І інстанції дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 11.10.2017 по 15.08.2025, оскільки після 11.10.2017 зазначений період роботи не зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до імперативної норми Закону №1058-VI.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частин 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно норм статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1058-IV передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII (далі - Закон №2148) набрав чинності 11.10.2017.

Абзацами 1 та 2 пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, в редакції Закону №2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону №1788-ХІІ, періоду роботи позивача з 11.10.2017 по 15.08.2025, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2025 №221650004904 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

Підставою для неврахування спірного періоду роботи з 11.10.2017 по 15.08.2025 стало те, що у трудовій книжці позивача в даті народження наявне виправлення, яке, на думку відповідача, не завірене належним чином.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 11.10.2017 по 15.08.2025 виконував роботи з вивезення деревини з лісу за професіями: водій на вивезення лісу, водій автотранспортних засобів (на вивезення лісу), водій автотранспортних засобів із вивезення лісу деревини з лісу.

Зазначені записи у трудовій книжці підтверджують характер виконуваної позивачем роботи, а саме його безпосередню зайнятість на роботах з вивезення деревини з лісу.

При цьому, колегія суддів враховує, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону №1788-ХІІ законодавцем визначено необхідність підтвердження факту роботи на відповідних посадах та виробництвах, передбачених відповідним списком професій, посад і виробництв.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано трудову книжку, яка відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Колегія суддів звертає увагу, що записи у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи виконані послідовно, містять відомості про прийняття на роботу, переведення та характер виконуваної роботи, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.

Вказані записи не містять виправлень, підчисток чи інших недоліків саме щодо періодів роботи позивача, займаних ним посад або характеру виконуваних робіт, а тому наявність виправлення в окремому реквізиті трудової книжки - даті народження - не може сама по собі бути достатньою та безумовною підставою для неврахування підтвердженого трудового стажу.

Водночас, колегія суддів зауважує, обов`язок щодо ведення, обліку та належного оформлення трудових книжок покладено на роботодавця, а недоліки їх ведення не можуть покладатися у вину працівникові та позбавляти його права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу і реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Зазначений підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 02.02.2018 у справі №677/277/17, від 26.06.2019 у справі №423/3762/16-а, від 11.07.2019 у справі №683/737/17, відповідно до якої відповідальність за організацію ведення, облік, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, а недотримання правил їх ведення може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

З огляду на наведене, позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а його право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від якості виконання відповідних обов`язків посадовими особами роботодавця. На особу не може покладатися тягар доведення достовірності відомостей, внесених до її трудової книжки.

Орган Пенсійного фонду України, вирішуючи питання про призначення пенсії, має оцінювати подані особою документи у сукупності, з урахуванням усіх наявних відомостей, які підтверджують факт трудової діяльності, а не обмежуватися формальними недоліками оформлення документа, які не спростовують достовірність відомостей про роботу особи.

Колегія суддів також враховує, що відповідачем не надано доказів того, що записи у трудовій книжці позивача є недостовірними або такими, що не підтверджують фактичне виконання ним відповідної роботи.

Крім того, орган Пенсійного фонду не позбавлений права та можливості витребувати додаткові документи або перевірити обґрунтованість поданих документів у разі виникнення сумнівів щодо їх достовірності, однак відмова у зарахуванні стажу виключно з формальних підстав без вжиття таких заходів є протиправною.

Крім того, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що період роботи після 11.10.2017 не може бути зарахований до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону №1788-ХІІ, є необґрунтованими.

Так, положення пункту 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1058-IV передбачають, що особам, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Водночас, зазначені положення не можуть тлумачитися як такі, що позбавляють особу права на підтвердження стажу роботи, який фактично був набутий нею та підтверджений належними документами.

У даному випадку спірним є не факт набуття права на пенсію за вислугу років на певну дату, а правомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо неврахування документально підтвердженого періоду роботи позивача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, робота позивача у період з 11.10.2017 по 15.08.2025 за своїм характером відповідала роботі водія автомобіля по вивезенню лісу, яка передбачена Списком №583, а тому такий період підлягає врахуванню при визначенні стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного способу захисту порушеного права позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за приписами статті 24 Закону №1058-IV саме територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють обчислення страхового стажу, а тому за відсутності повної правової оцінки органом Пенсійного фонду України наявності всіх умов для призначення позивачу пенсії за вислугу років суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень та безпосередньо призначати пенсію.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 24.09.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону №1788-ХІІ з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про необхідність зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років, колегія суддів зазначає, що такі доводи також не можуть бути прийняті до уваги.

Суд першої інстанції правильно врахував, що вирішення питання про призначення пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, який має здійснити відповідний розрахунок стажу та перевірити наявність усіх передбачених законом умов для призначення пенсії.

Відтак, зобов`язання органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача є належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

Таким чином, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи та іншого тлумачення норм законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.