Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №560/13364/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13364/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

30 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.07.2025 №968210194159 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату з 07.05.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та провести її обчислення із розрахунку 60 відсотків суми заробітної платні, зазначеної у довідках від 02.05.2025 №22- 08/1194, №22-08/1195.

В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу". Рішенням від 09.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило позивачці в перерахунку пенсії, так як посади працівників центрів зайнятості з 02.03.2015 не відносяться до категорій посад держслужбовців. Вважає спірне рішення протиправним, оскільки станом на 02.03.2015 стаж державної служби становить понад 22 роки, що слугує підставою для призначення пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.07.2025 в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу" з дня звернення - 07.05.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.03.2015 стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, складав понад 20 років. Відповідно до пунктів 10 та 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, за особами, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Суд наголосив, що право на таку пенсію після 01.05.2016 обумовлене дотриманням сукупності вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 та постанові у справі № 500/5183/17.

Оскільки оскаржуване рішення про відмову у переведенні на пенсію було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності, суд дійшов висновку, що саме цей орган зобов`язаний усунути порушення та здійснити переведення позивачки на інший вид пенсії.

Водночас, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо врахування конкретних довідок про складові заробітної плати, суд виходив з того, що вони видані Хмельницьким обласним центром зайнятості, який на момент видачі документів вже не мав статусу державного органу, що суперечить вимогам Порядку № 750

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.

Скаржник наголошує, що з 02.03.2015 посади працівників центрів зайнятості не належать до категорій посад державних службовців, а тому позивачка втратила відповідний статус.

Крім того, апелянт стверджує, що оскільки призначення та виплата пенсії здійснюються за місцем проживання пенсіонера, Головне управління в Закарпатській області було уповноважене лише на розгляд заяви за принципом екстериторіальності, а тому покладання на нього обов`язку щодо переведення на пенсію є безпідставним.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою від 07.05.2025 про перерахунок пенсії - перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу". До заяви долучила довідки Хмельницького обласного центру зайнятості від 02.05.2025 №22-08/1194, №22-08/1195.

Рішенням від 09.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило в перерахунку пенсії, оскільки надані оновлені довідки про складові заробітної плати від 02.05.2025 № 22-08/1194, № 22-08/1195 видані Хмельницьким обласним центром зайнятості, який на дату звернення за переведенням на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" не відноситься до органів державної служби.

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 09.07.2025, позивачка звернулася з позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З огляду на частину 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі за текстом Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №622, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік які народилися по 31.12.1954; 61 рік 6 місяців які народилися з 01.01.1955 по 31.12.1955; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, за умови наявності в особи станом на 01.05.2016 стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі за текстом Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У справі, що розглядається для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначене Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого позивачці відмовлено у перерахунку пенсії за віком.

Тому, дії щодо перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у перерахунку такої пенсії, яким, у цьому випадку, є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи довід апелянта про втрату позивачкою статусу державного службовця з 02.03.2015, суд зазначає, що визначальним для збереження права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII є саме наявність необхідного стажу державної служби на момент набрання чинності новим Законом № 889-VIII. Судом встановлено, що позивачка вже станом на березень 2015 року мала понад 20 років стажу на посадах, які на той час беззаперечно відносилися до державної служби. Таким чином, подальша зміна статусу посад у центрі зайнятості не впливає на вже набуте позивачкою право, оскільки вона відповідає вимогам щодо стажу та віку, визначеним частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII. Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18.

Щодо аргументів скаржника про порушення принципу екстериторіальності та неможливість виконання рішення Головним управлінням у Закарпатській області, колегія суддів наголошує, що згідно з Порядком № 22-1, саме структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності, формує атрибути сканованих документів та приймає рішення за заявою. Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 роз`яснив, що у разі визнання протиправним рішення про відмову у перерахунку пенсії, прийнятого за принципом екстериторіальності, обов`язок щодо вчинення дій має бути покладений саме на той орган, який прийняв це необґрунтоване рішення. Отже, суд першої інстанції правильно визначив суб`єкта, на якого покладено зобов`язання.

Доводи апелянта про втручання у дискреційні повноваження є безпідставними, оскільки за наявності всіх передбачених законом умов для переведення на інший вид пенсії, у пенсійного органу виникає імперативний обов`язок вчинити таку дію, а не право діяти на власний розсуд. Суд першої інстанції також надав належну оцінку довідкам про заробітну плату, обґрунтовано відмовивши у їх врахуванні, оскільки вони були видані органом зайнятості, який на момент видачі втратив статус державного органу, тоді як за Порядком № 750 такі довідки мали видаватися органами соціального захисту. Оскільки позивачка рішення в цій частині не оскаржувала, воно не є предметом апеляційного перегляду. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним, відповідає встановленим обставинам справи та сталій судовій практиці.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.