Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №127/21416/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/21416/26

Провадження № 3/127/4321/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 червня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гриневич В.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області від Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №691254 від 12.06.2026 вбачається, що 12.06.2026 о 13:12:00 у місті Вінниці по вулиці Замостянській, 20, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом, а саме електромопедом «Corso Hurricane», потужністю 2,58 кВт, без державного номерного знака, при цьому не мав посвідчення водія категорії А1, оскільки ніколи не отримував посвідчення відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР та вчиним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, просив застосувати до нього мінімальне стягнення, про що подав відповідну заяву.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з частиною другою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами статті 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорій.

Згідно з пунктом 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій: А1 мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Так, диспозицією статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

При цьому, відповідальність за частиною другою статті 126 КУпАП наступає внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху України, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проте, на підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин особою, уповноваженою на складання протоколу, окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №691254 від 12.06.2026, не надано жодного доказу.

Зокрема, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження потужності електромопеда «Corso Hurricane», яким керував ОСОБА_1 , при цьому у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено потужність електромопеда 2,5 кВт.

Проте, із системного аналізу норм Правил дорожнього руху України вбачається, що обов`язок мати при собі посвідчення водія прямо пов`язаний виключно з керуванням механічним транспортним засобом.

Так, відповідно до пункту 2.1 підпункту «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Отже, сама норма встановлює обов`язок щодо наявності посвідчення водія лише у випадку керування саме механічним транспортним засобом.

Як уже зазначалося, згідно з пунктом 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. При цьому вказаний термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, законодавець прямо встановив порогове значення потужності електродвигуна, перевищення якого є обов`язковою умовою для віднесення транспортного засобу до механічних.

Водночас із наведеного визначення випливає, що транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 3 кВт включно не підпадають під поняття механічного транспортного засобу у розумінні ПДР України.

Пунктом 2.13 ПДР України визначено класифікацію транспортних засобів за категоріями, зокрема категорію А1, до якої належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, що мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Однак саме по собі віднесення транспортного засобу до певної категорії не створює автоматичного обов`язку мати посвідчення водія, якщо такий транспортний засіб не є механічним у розумінні пункту 1.10 ПДР України.

Таким чином, Правила дорожнього руху України чітко розмежовують поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб», а різниця між ними, зокрема у випадку електротранспорту, визначається потужністю електродвигуна.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У протилежному випадку, транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №278/3362/15-к від 01 березня 2018 року.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном потужністю 2,5 кВт є транспортним засобом у загальному розумінні ПДР України, однак не є механічним транспортним засобом, оскільки потужність його електродвигуна не перевищує встановлену пунктом 1.10 ПДР України межу в 3 кВт, у зв`язку з цим, на керування таким мопедом/електромопедом не поширюється вимога пункту 2.1 «а» ПДР України, щодо обов`язкової наявності посвідчення водія.

Таким чином, з урахуванням системного тлумачення норм ПДР України, слідує висновок, що керування мопедом з електродвигуном потужністю 2,5 кВт не потребує наявності посвідчення водія, оскільки такий транспортний засіб не відноситься до механічних.

Оскільки ОСОБА_1 керував мопедом з електродвигуном потужністю 2,5 кВт, який відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України не є механічним транспортним засобом, на нього не поширюється вимога пункту 2.1 підпункту «а» ПДР України, щодо обов`язкової наявності посвідчення водія.

Таким чином, складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 126 КУпАП є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною другою 126 КУПАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення.

В свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява №25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви, щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Таким чином суд, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, недоведеними подію і склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП підлягає закриттю, оскільки в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 8, 126, 247, 251, 283, 284, КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: