Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №135/1001/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1001/26

Провадження № 2-а/135/12/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови №298 від 10.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що за станом здоров`я не зміг прибути в дату зазначену у повістці, оскільки перебував в лікарні. 13.02.2025 року засобами телефонного зв`язку на телефон чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 він повідомив дану обставину, у відповідь йому було повідомлено з`явитися після одужання. 24.02.2025 року позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав медичний висновок, який підтверджує його тимчасову непрацездатність в період з 13.02.2025 по 17.02.2025 року. Проте, відносно нього було складено протоколо про адміністративне правопорушення від 24.02.2025 року, за порушення ним вимоги абз.3 ч.10 ст.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 17 Закону України «Про оборону України», та зазначено, що він вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.

Крім того, позивачем було надано пояснення до протоколу, що він не зміг з`явитись по повістці, оскільки знаходився 13.02.2025 року на лікарняному, про що зазначено в постанові і надав копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність. В усній формі службовцем, який складав протокол позивачу було повідомлено, що йому не буде штрафу, оскільки він підтвердив неможливість прибути по повістці, а саме, надав лист непрацездатності. Отже, він навіть не міг подумати, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач вказав, що з грудня 2024 року він тривалий час перебував на лікуванні, на підтвердження чого надає медичні висновки про тимчасову непрацездатність, зокрема, з 06.01.2025 по 08.01.2025 та з 18.02.2025 по 21.02.2025, з 21.02.2025 по 25.02.2025. Також вказує, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 в період своєї непрацездатності, що свідчить про його відповідальність до своїх обов`язків.

Вказав, що при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, відповідачем не було дотримано його прав, в порушення ст. 245 не дотримано вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема причин його відутності, які є поважними. Тому просив поновити строк оскарження постанови та скасувати постанову, якою його було притягнуто до відповідальності.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позовну заяву залишити без задоволення. У відзиві зазначив, що згідно розписки про отримання повістки 07.02.2025 року позивач отримував повістку №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9:00 год. 13.02.2025 року для визначення призначення на особливий період. ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибу за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх.№5113 від 16.02.2025 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№5799 від 20.02.2025 року.

24.02.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де інспектором відділення було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, роз`яснено права, повідомлено, про час і місце розгляду справи – 10.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 надав свої пояснення у відповідній графі протоколу, отримав другий примірник протоколу, про що свідчить його підпис. 10.03.2025 ОСОБА_1 не з`явився на розгляду справи, відтак, розгляд справи та винесення постанови відбулось без його участі.

Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 зазначив, що не прибув за повісткою на 9 год. 13.02.2025 в зв`язку із перебуванням на лікуванні. ОСОБА_1 надав лист тимчасової непрацездатності №4ААТ-ЕТ4А-Е59Н-69ВЕ, що підтверджує поважність причин неприбуття військовозобов`язаного ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9:00 год. 13.02.2025 року, оскільки з 13.02.2025 року по 17.02.2025 року перебував на лікуванні. Проте, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок в частині у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб, оскільки лист тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 надав при складанні протоколу від 24.02.2025 року. Крім того, ОСОБА_1 шляхом свідомого ігнорування свого обов`язку військовозобов`язаного, в порушення вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у 7-денний строк з дати прибуття визначеної у повістці самостійно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копію постанови від 10.03.2025 року було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 за трекінгом №2370000103712.

Вважають, що відповідачем з дотриманням вимог закону було правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення правил про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме : вимог ч. 1, 3 ст. 22 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тому просили відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якому вказала на те, що факт надіслання копії постанови від 10.03.2025 року засобами поштового зв`язку на адресу позивача за трекінгом №2370000103712 не відповідає дійсності. Відстеживши трекінг №2370000103712 з застосунку «Укрпошта» дані про відправлення за номером 2370000103712 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Також позивач зазначив, що в квитанції про надсилання відправлення ОСОБА_1 , яка долучена до постанови №298 від 10.03.2025 відсутня сума оплати, що свідчить про невідправлення даної постанови ОСОБА_1 , взагалі. Також відповідачем не було спростовано факту неприбуття ОСОБА_1 , у найкоротший термін (3 дні) після закриття лікарняного, який тривав з 13.02.2025 по 17.02.2025. А неприбуття ОСОБА_1 у найкоротший строк пов`язане з перебуванням на лікуванні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом досліджено матеріали позовної заяви та справи про адміністративне правопорушення, за якими було винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд враховує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії постанови від 10.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відсутні також докази щодо повернення направленої позивачу копії постанови із зазначенням причин невручення. Позивач стверджує, що не заперечено відповідачем, що дізнався про оскаржувану постанову після відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по її виконанню та отримав її копію 10.06.2026. З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем з поважних причин пропущено процесуальний строк звернення до суду, тому такий строк доцільно поновити.

Встановлено, що за даними облікової картки серії НОМЕР_1 , видно, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24.02.2025 інспектором відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол №298 про те, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10. ст. 1 Закону України «Про військовй обов`язок і військову службу», ч.1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 07.02.2025 року отримав повістку №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9:00 год. 13.02.2025 року для визначення призначення на особливий період, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх.4767 від 13.02.2025 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх.№5113 від 16.02.2025 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№5799 від 20.02.2025 року, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.

В протоколі ОСОБА_1 зазначено клопотання про розгляд справи в його відсутність. Проставлено підпис в відповідній графі про отримання копії протоколу.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином обізнаний про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, суд вважає твердження позивача про те, що він навіть на міг подумати про те, що його буде притягнуто до відповідальності, його суб`єктивним ставленням до розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке не впливає на розгляд справи.

У долучених до протоколу письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не з`явився по повістці у зв`язку з тим, що перебував на лікарняному. Також, у протоколі зазначено, що до нього додається копія паспорту, РНОКПП, пояснення ОСОБА_1 , рапорт, копія повістки, акти фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці.

Згідно розписки від 07.02.2025 про отримання повістки №1667/0702/в на ім`я ОСОБА_1 , видно, що останній отримав повістку про виклик на 13.02.2025 о 9:00 год. для уточнення облікових даних та визначення призначення на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці від 13.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 від 7 лютого 2025 року було вручено повістку про виклик №1667/0702/в до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год. 13 лютого 2025 року, для визначення призначення на особливий період, проте ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та по повістці 13.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився.

Згідно Акту фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці від 16.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 від 7 лютого 2025 року було вручено повістку про виклик №1667/0702/в до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год. 13 лютого 2025 року, для визначення призначення на особливий період, проте ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та по повістці 13.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, та у 3-денний термін після неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано актом неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 №4767 від 13.02.2025 року ОСОБА_1 станом на 16.02.2025 року шляхом безпосереднього звернення чи у будь-який інший спосіб не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини свого неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год. 13.02.2025 року.

Згідно Акту фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці від 20.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 від 7 лютого 2025 року було вручено повістку про виклик №1667/0702/в до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год. 13 лютого 2025 року, для визначення призначення на особливий період, проте ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та по повістці 13.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, та у 7-денний термін після неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано актом неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год. 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 також безпосереднього не звертався особисто чи в будь-який інший спосіб, станом на 20.02.2025 року не надав, яка підтверджує поважність причин свого неприбуття за викликом 13.02.2025 року.

Згідно Рапорту від 24.02.2025 працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_1 07.02.2025 року отримав повістку про виклик 13.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для визначення призначення на особливий період, проте не прибув за викликом, що зафіксовано актами фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці за вхідними №4767 від 13.02.2025 року, №5113 від 16.02.2025 року та №5799 від 20.02.2025 року.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №298 від 10.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Стягнення накладено за те, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10. ст. 1 Закону України «Про військовй обов`язок і військову службу», ч.1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 07.02.2025 року отримав повістку №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9:00 год. 13.02.2025 року для визначення призначення на особливий період, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх.4767 від 13.02.2025 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх.№5113 від 16.02.2025 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№5799 від 20.02.2025 року.

Судом встановлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я з якої видно, що пацієнт КП «Ладижинська міська лікарня Ладижинської міської ради Вінницької області» мав період непрацездатності з 13.02.2025 по 17.02.2025 року, за медичним висновком №4ААТ-ЕТ4А-Е59Н-69ВЕ.

При цьому, в самій інформаційній довідці зазначено, що вона не є документом. Запис про медичний висновок зберігається в центральній базі даних Електронної системи охорони здоров`я як електронний документ.

Вказана інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я, яка не є документом, не містить прізвища, ім`я, по батькові пацієнта, оскільки містить лише набір цифр та букв в графі ідентифікації пацієнта.

Відтак, встановлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні докази того, що медичний висновок №4ААТ-ЕТ4А-Е59Н-69ВЕ за період непрацездатності 13.02.2025 – 17.02.2025, видано саме позивачу. В суду відсутній доступ до даних електронної системи охорони здоров`я, для перевірки даного твердження позивача щодо його непрацездатності.

Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів щодо непрацездатності позивача після 17.02.2026 року. Відтак, доказів на підтвердження того, що позивач повідомляв 24.02.2025 уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про свою непрацездатність після 17.02.2026 позивачем не надано.

Окрім того, позивачем також не доведено, що медичні висновки про тимчасову непрацездатність, які надано разом із позовом, дійсно стосуються позивача і підтверджують його захворювання.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними законами, та діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 298 КУпАП).

Крім того, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Згідно ч. 3, абз. 2, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно оскаржуваної постанови №298 від 10.03.2025 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що він порушив вимоги абз.3 ч.10. ст. 1 Закону України «Про військовй обов`язок і військову службу», ч.1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 07.02.2025 року отримав повістку №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9:00 год. 13.02.2025 року для визначення призначення на особливий період, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх.4767 від 13.02.2025 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх.№5113 від 16.02.2025 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№5799 від 20.02.2025 року.

Так, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Отже аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що відлік строку для повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки обраховується від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а враховуючи те, що позивач згідно з даними повістки повинен був з`явитися до відповідача 13.02.2025 року, то цей семиденний строк закінчився 20 лютого 2025 року.

Отже прийняття відповідачем оскарженої постанови після його закінчення, а саме 10.03.2025 року не є передчасним.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 13.02.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та у найкоротший строк (не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття) не повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини своєї неявки. В подальшому не прибув у семиденний строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому не надав доказів неможливості прибуття в семиденний строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що громадянин який викликається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки має можливість звернутися особисто, через пошту або законного представника до ТЦК та СП, із клопотанням про перенесення його явки на іншу дату, із зазначенням та наданням доказів причини неможливості з`явитись у визначену у повістці дату і час.

При цьому слід відмітити, що надання позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_2 інформаційної довідки про формування в електронній системі охорони здоров`я медичного висновку №4ААТ-ЕТ4А-Е59Н-69ВЕ, саме по собі не підтверджує захворювання ОСОБА_1 та відповідно поважність причини неявки на виклик за повісткою на 13.02.2025.

Вказана інформаційна довідка є попереднім інформаційним посиланням на видачу медичного висновку певній особі, сама містить покликання на те, що вона не є документом, а відповідно і не є достатнім доказом на підтвердження захворювання ОСОБА_1 та поважності причин неявки за викликом.

Окрім того, надавши відповідну інформаційну довідку 24.02.2025, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості в призначений час і дату розгляду справи про адміністративне правопорушення – 10.03.2025, надати особі, уповноваженій на розгляд, належні докази поважності причин своєї неявки на виклик та/або докази поважності причин невчасного повідомлення про неможливість явки на виклик за повісткою.

Також, згідно копії протоколу від 24.02.2025 року ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду його справи, однак 10.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, не висловив свою позицію щодо даного протоколу, у зв`язку з чим, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №298 від 10.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Однак, ОСОБА_1 взагалі не повідомив у триденний строк про причини своєї неявки 13.02.2026, не прибув протягом семи діб, тобто до 20.02.2026, до ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто до 10.03.2025, не надав докази поважності причин своєї неявки за викликом, невчасного повідомлення про поважність причин неявки та докази неявки протягом семи діб.

Долучення позивачем до позову інформаційних довідок про захворювання та втрату працездатності певної особи, не є достатніми доказами хвороби саме позивача, оскільки надані ним інформаційні довідки не містять прямої прив`язки до особи позивача.

Крім того, позивач не надав доказів того, що мав таке захворювання, характер якого позбавляв його можливості повідомити відповідача про поважність причин неявки за викликом.

При цьому, посилання позивача у позовній заяві на те, що він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 в період своєї непрацездатності, що свідчить про серйозне ставлення до своїх обов`язків, є припущенням сторони позивача. Оскільки дана обставина також може і свідчити про незначне захворювання, що не пов`язане із неможливістю пересування чи виконання обов`язку по явці за викликом.

Так як за змістом ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» однією з поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці є не будь-яка хвороба, а хвороба громадянина, яка позбавила його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.

При цьому очевидно, що ряд захворювань є такими, що позбавляють особу можливості працювати, однак, явка за викликом по повістці не потребує здатності до фізичної праці.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, на підставі наявних матеріалів справи, яке відповідає вимогам Закону, тому суд вважає постанову №298 від 10.03.2025 законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 9, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст. 2, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №298 від 10.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя