Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №332/6881/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/6881/25 Головуючий в 1 інст. Сапунцов В.Д.

Провадження №33/807/682/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда ІІ групи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір»,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення 18 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 544280, 18 грудня 2025 року о 13:50 год. в м. Запоріжжі по вул. Морфлотська, 52А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, перед поворотом ліворуч не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмовані відсутні. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 та п.10.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржуване постанова є необґрунтованою, незаконною, оскільки судом не перевірені обставини ДТП та всі дані, які мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що судом не надано належної оцінки його пояснення, показанням свідка ОСОБА_3 , письмовим поясненням ОСОБА_4 , а також пошкодженням отриманим автомобілями і відображених на фотознімках. Крім того, судом не взято до увагу, що ДТП сталася на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: вул. Морфлотська, 52.

Так, додана до протоколу схема місця ДТП від 18.12.2025 р. інспектором ОСОБА_5 не відповідає п. 4 Інструкції розділу 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2025 року № 1395, оскільки складена схема ДТП взагалі не відповідає дійсній обстановки дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на території АЗС «ОККО».

На складеній схемі ДТП взагалі не зазначено розташування головного об`єкту АЗС «ОККО», не зазначені сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів; їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів. Тобто, при огляді ДТП поліцейські бачили, що ДТП сталася на АЗС, однак такий об`єкт, дорожні знаки та наявність бордюрів на зазначеній території відсутні в схемі ДТП. Окрім того, на схемі ДТП зазначені координати двох місць зіткнення, що фактично не відповідає дійсності. З вказаної схеми не можливо встановити, які саме пошкодження і яких елементів транспортних засобів виникли внаслідок ДТП.

Наголошує, що на АЗС розташовані камери відео спостереження, які зафіксували ДТП, однак поліцейські не вважали за потрібне вилучити відповідні відеозаписи. Ним було заявлене клопотання про витребування відеозаписів щодо ДТП, однак вказані відеозаписи відсутні і суд жодних заходів з даного приводу не прийняв. Відеозаписи місця ДТП, які долучені до протоколу а також надані ним, судом не оглядалися та не досліджувалися. Крім того, працівники поліції не залучили експерта, а тільки консультувалися з невідомою особою за допомогою телефону. Тобто, його винуватість у вчиненні ДТП фактично встановила невідома особа по телефону, яка не була присутня на місці ДТП і не бачила місця ДТП.

Зауважив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в своїх первинних письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначає про те, що він на своєму автомобілі рухався попереду його автомобіля, а він перестроювався з правого ряду ліворуч. При цьому, апелянт і при складанні схеми ДТП, і при поясненнях суду, вказував, що він рухався саме ліворуч у крайньому положенні на проїзній частині, оскільки йому було потрібно повернути саме на АЗС «ОККО» і весь його рух до повороту на АЗС це підтверджує, а тому напрямок руху він не змінював.

Стверджує, що суд не взяв до уваги, що автомобіль Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 рухався по проїзній частині дорозі, саме позаду його автомобіля, а після того, як він повернув на АЗС, здійснив рух зліва від його автомобіля у бік АЗС, чим скоїв зіткнення з його автомобілем. Рухаючись по своїй полосі руху, він не перестроювався, оскільки потреби в цьому не було, а отже ПДР він не порушував.

З урахуванням наведеного, просить скасувати постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року, провадження в справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Враховуючи належне повідомлення іншого учасника дорожньої – транспортної пригоди ОСОБА_2 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. №28), відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

У судовому засідання апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання судді апеляційного суду, вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Відповідно до ст. 124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цим законом, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суд оцінивши зібрані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, за наведених у протоколі обставин, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньої-транспортної пригоди.

Правильність такого висновку підтверджується дослідженими у судовому засіданні даними:

- схемою місця ДТП від 18 грудня 2025 року, на якій зафіксовано місце зіткнення та положення транспортних засобів після дорожньої-транспортної пригоди, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів, напрямок руху транспортних засобів, пошкодження транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП (а.с. 4);

Зі схеми місця ДТП, яка була підписана без зауважень учасниками ДТП, вбачається, що:

- у автомобіля «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 пошкоджено передню праву частину кузова;

- у автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_4 пошкоджено передню ліву частину кузова;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18 грудня 2025 року з яких убачається, що він 18 грудня приблизно о 14-00 годині, він здійснював поворот вліво на заправку «ОККО» під час виконання якого, його автомобіль з лівого боку зачепив автомобіль Renault Megane (а.с.5)

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18 грудня 2025 року, в яких він вказав, що приблизно о 13 год. 50 хв. здійснював рух по вул. Лижній, попереду нього здійснював рух автомобіль Toyota Camry у правому ряду. Він почав перестроюватися до лівого ряду для подальшого здійснення руху в сторону вул. Діагональної. В цей момент Toyota Camry з правого ряду почала здійснювати маневр вліво на автозаправну станцію «ОККО». Коли він побачив таку ситуацію почав уходити на лівий бордюр та зачепив Toyota Camry двома лівими колесами. Маневр Toyota Camry почала здійснювати, коли вони були на одному рівні руху. Пошкодження транспортних засобів свідчать про те, що Toyota Camry здійснювала рух в правом ряду та почала здійснювати маневр повороту вліво, у цей час він на автомобілі Renault Megane здійснював рух прямо (а.с. 6);

- фотознімками події, на яких зафіксовано пошкодження Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_4 внаслідок дорожньої – транспортної пригоди (а.с.8).

- відеозаписом події, на якому зафіксовані обставини приїзду співробітників поліції на місце дорожньої – транспортної пригоди, де під час спілкування свідок події - пасажир автомобіля Toyota Camry погоджується, що водій Toyota Camry порушив ПДР, здійснюючи поворот вліво з правої проїзної частини дороги (а.с. 9).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій транспортного засобу повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п. 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи свідчить про те, що вищезазначені норми ОСОБА_1 не були дотримані.

Так, з огляду на матеріали справи, письмові пояснення водіїв, схему місця ДТП з означенням місця зіткнення транспортних засобів, розташування транспортних засобів після події ДТП, локалізацію та характер пошкоджень транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.10.1, 10.4 ПДР України та про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З огляду на отримані механічні пошкодження транспортних засобів, зафіксованих схемою ДТП випливає, що дорожня – транспортна пригода відбулась внаслідок допущених водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п.п. 10.1, 10.4 ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом Toyota Camry, водій ОСОБА_1 перед поворотом ліворуч не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмовані відсутні. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 та п.10.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Викладені обставини свідчать про те, що водій автомобіля ОСОБА_1 розпочав здійснювати поворот ліворуч всупереч п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, тобто водій не впевнилася в безпеці свого маневру та виконав його із невідповідного крайнього положення, внаслідок чого і відбулось ДТП.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання апелянта на те, що ним було заявлене клопотання про витребування відеозаписів щодо ДТП, однак вказані відеозаписи відсутні і суд жодних заходів з даного приводу не прийняв не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 порушень п.п. п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того вирішення клопотань відноситься до дискреційних повноважень суду та є правом суду, а не його обов`язком.

Доводи апеляційної скарги, що схема ДТП складена з порушенням Інструкції № 1395 від 07.11.2015 року, суддя апеляційного суду вважає безпідставними.

Так відповідно до визначення, яке наведене в наказі МВС від 07.11.2015 р. № 1395, схема місця дорожньо-транспортної пригоди це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цього наказу на місці пригоди і підписується її учасниками.

У схемі дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, поліцейським зафіксовано розташування транспортних засобів та прив`язку до місцевості, дані про пошкодження транспортних засобів, стан покриття проїзної частини дороги, вид пригоди. Схема складена компетентною особою та підписана всіма учасниками дорожньої-транспортної пригоди, а викладені в схемі відомості повністю узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Інші аргументи апелянта носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим суддя апеляційного суду доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суддя апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, фактів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України та визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 332/6881/25