Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №620/15700/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/15700/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , з дня його зникнення безвісти, а саме з 30.04.2024 року, на підставі заяви, поданої позивачем 30.07.2024 року в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі заяви, поданої 30.07.2024 року ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , перерахувати та виплатити ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_5 , який зник безвісти на території бойових дій на території Донецької області, у розмірі 1/3 частки від неотриманого грошового забезпечення на кожну дитину, з 30.04.2024 включно, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 з 06.05.2014 року по 14.11.2019 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.11.2019 у справі №750/10780/19 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.9).

Від шлюбу позивач має двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтв про народження (а.с.10-11), батьком яких є зниклий безвісти ОСОБА_5 .

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_5 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.06.2024 року №3294-АГ, вважається безвісти зниклим під час виконання бойового завдання на ділянці НОМЕР_2 прикордонного загону (а.с.24).

У зазначеному наказі вказано, що за результатами службового розслідування, факт відсутності з 30.04.2024 року, зокрема, ОСОБА_5 підтвердився та пов`язаний із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби при веденні бойових дій.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 13.07.2024 року, ОСОБА_5 , 06.05.2024 року зник на території бойових дій та з 28.06.2024 року рахується як особа, яка зникла безвісті за особливих обставин (а.с.16).

Позивач 30.07.2024 року звернулася до відповідача з заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти на користь неповнолітніх дітей (а.с.17).

Листом від 31.08.2024 року відповідач відмовив позивачу у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти та повідомив, що виплата грошового забезпечення за безвісно відсутнього старшого солдата ОСОБА_8 здійснюється його дружині (а.с.18, 116-119).

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач в інтересах неповнолітніх дітей звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно ст.1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, зокрема, дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно п. 6 глави V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.05.2018 року № 558 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення здійснюється із дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також зникнення безвісти членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я начальника прикордонного загону. До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я, по батькові і реєстрацію місця проживання; довідка про реєстрацію місця проживання членів сім`ї копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копії свідоцтв про народження дітей (за наявності); копія свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати грошового забезпечення батькам; рішення районної, районної у місті Києві держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної в місті, сільської, селищної рад або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.3 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07.06.2018 року, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

На виконання вимог ч.6 ст.9 Закону №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - Порядок №884), який визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) (п.1 Порядку №884).

Згідно п.3 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Стаття 4 Порядку № 884 встановлює, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до п.7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Аналізуючи вищевказане, за військовослужбовцями, зниклими безвісти, зберігаються виплати грошового забезпечення, яке включає посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру. Таке грошове забезпечення щомісячно виплачується членам сімей військовослужбовців, зокрема, законним представникам їх неповнолітніх дітей.

Як було вірно зауважено судом першої інстанції, позивач є матір`ю спільних з ОСОБА_5 неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи зазначене, позивачу, як законному представнику неповнолітніх дітей (батьком яких є військовослужбовець, зниклий безвісти), згідно приписів вказаних норм законодавства має виплачуватись грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти.

За п.4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Пунктом 4 також встановлений вичерпний перелік документів, які необхідно надати на розгляд на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) разом із відповідною заявою.

Відповідно до п.5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Згідно п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

За п.7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Тобто, аналізуючи вищевказані приписи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, має виплачуватись, у випадку спірних правовідносин, законним представникам неповнолітніх дітей рівними частками, поділяючи таке грошове забезпечення рівноцінними частками на кожну неповнолітню дитину. При цьому, виплата такого грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення безвісти.

Главою 17 Цивільного кодексу України врегульовано поняття представництва. Зокрема, ст.242 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача, як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, який є батьком їх спільних неповнолітніх дітей.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.