Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №697/459/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 697/459/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ст. 49, 51, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 49, 51, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2023 року адміністративну справу № 697/459/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про спонукання до перерахунку пенсії потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у неприйнятті мотивованого рішення за заявою ОСОБА_1 від 04.01.2023 року (реєстрація 06.01.2023 року вх. 175/Х-2300-23).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 року (реєстрація 06.01.2023 року вх. 175/Х-2300-23) з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення, оскільки, на переконання позивача, суд «легалізував юридично нікчемне рішення нелегітимного органу», а зміст рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.02.2024 року №971030130916 не відповідають ні рішенню суду у справі №697/459/23, ні заяві від 04.01.2023 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №697/459/23.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі №697/459/23.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №697/459/23, що набрало законної сили 08.02.2024 року.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, яка прийнята судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Із клопотаннями про розгляд справи за їх участю учасників справи не звертались, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, відповідно до положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм висновується, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

До того ж, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, в тому числі наявності суттєвих перешкод у реалізації виконання судового рішення.

08.07.2025 року вх.№ 34694/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у додаткових поясненнях вказує, що відділом примусового виконання винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2024 року №75512714 у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.10.2024 року вх.№46434/24, перевірки доводів та оцінки наданих доказів не наведено підстав для встановлення судового контролю у справі №697/459/23 у порядку статті 382 КАС України щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року, яке виконане суб`єктом владних повноважень шляхом ухвалення індивідуального акта у формі рішення від 13.02.2024 року №971030130916 за результатом повторного розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.