Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №2-А-4017/11 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-А-4017/11 Суддя (судді) першої інстанції: Шубочкіна Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2026 року з питання зміни способу і порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі про зобов`язання здійснити перерахунок та виплати основної та додаткової пенсії та доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання постанови Вишгородського районного суду Київської області у справі № 2 «А» 4017/11 шляхом стягнення з відповідача коштів в сумі 13212, 92 грн. на його користь , як стягувача.

Заява обґрунтована тим, що 13.05.2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 2 «А»- 4017/11 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 пенсії не у відповідності з вимогами ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2011 року по 22.07.2011 року неправомірними; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням вже виплачених сум.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.12.2017 року замінити стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні щодо виконання постанови суду у справі № 2-»А»-4017/11 його правонаступником ОСОБА_1 .

Стягувачем неодноразово, з січня 2016 року подавалися заяви з питання контролю за виконання судового рішення, в тому числі і щодо зміни порядку і способу виконання з «нарахування та виплати» на «стягнення» відповідних сум заборгованості, в задоволенні яких судовими рішеннями було відмовлено відповідно до діючого на час їх подання законодавств.

Оскільки рішення суду в повній мірі не виконано, вважає, що відповідно до вимог абз.2 ч.3 ст. 378 КАС України є підстави для зміни способу виконання на стягнення заборгованих коштів з боржника.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про зміну способу виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача конкретних сум заборгованості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно досліджено обставини справи та не надано оцінку тому, що рішення суду в частині виплати перерахованих сум не виконано до цього часу без поважних причин.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу , продовжено строк розгляду адміністративної справи та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів неможливості виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Відповідно до змісту частин 1, 3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 приписи статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива, шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати» за перерахованими соціальними виплатами на «стягнення коштів» із державного органу - боржника.

Як вбачається з матерів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі № 2-а-4017/11 (у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов`язання перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсії та доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) визнано протиправними дії УПФУ у Вишгородському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 пенсії не у відповідності з вимогами ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2011 року по 22.07.2011 року; зобов`язано УПФУ у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 в розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням вже виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.12.2017 року стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні щодо виконання постанови суду у справі № 2-а-4017/11 замінено на його правонаступника ОСОБА_1 .

Отже, скаржник за заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 та його спадкоємцем.

Стягувач неодноразово після 28.12.2017 року звертався із заявами про зміну способу і порядку виконання судового рішення , наразі в задоволенні його заява було відмовлено.

Так, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.09.2019 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено частково та змінено застосований судом спосіб і порядок виконання вказаного судового рішення на стягнення з УПФУ у Вишгородському районі коштів в сумі 2 602,78 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у в задоволенні його заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Верховного суду від 26.12.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про заміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов`язання перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсії та доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про заміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов`язання перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсії та доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Як убачається із матеріалів судової справи ОСОБА_1 неодноразово звертався до Вишгородського районного суду Київської області із заявами щодо виконання рішення суду, а саме про зміну способу і порядку виконання судового рішення, проте у задоволенні заяв було відмовлено.

Вкотре, звертаючись до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2-а-4017/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі про зобов`язання здійснити перерахунок та виплати основної та додаткової пенсії та доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду тривалий час не виконується. З власного розрахунку вказує, що недоотримана сума пенсії ОСОБА_2 становить 13212 грн. 92 коп.

За викладених обставин, колегія суддів констатую, що відповідачем рішення суду у справі № 2-а-4017/11не виконано понад двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, що є підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Наразі, матеріали справи не містять конкретного розрахунку сум пенсії на виконання судового рішення та інформацію про виплачені та заборговані суми.

При цьому, питання стягнення конкретної суми пенсії, нарахованої на виконання рішення суду, правильність обрахунку та визначення розміру заборгованості не були предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заява стягувача про зміну способу виконання рішення, без отримання довідки від відповідача щодо нарахованих та виплачених сум на виконання судового рішення, є передчасною і в її задоволенні слід відмовити, але з інших підстав і мотивів, які навів суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Отже, оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині мотивування.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2026 року змінити в частині мотивування.

В іншій частині ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 30.06.2026)