Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №320/33706/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/33706/25 Судді першої інстанції: головуючий суддя Шевченко А.В., судді Дудін С.О., Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

суддів - Осіпової О.О., Златіна С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Андренко Д.В.,

представника позивачів - Галана М.О.,

представників відповідача - Харіної Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду через свого представника адвоката Лавкова Олександра Сергійовича звернулися Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із позовом до Національного банку України, в якому позивачі просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління НБУ № 459-рш «Про застосування до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування» (далі - Рішення № 459);

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління НБУ № 460-рш «Про призначення тимчасової адміністрації у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та відсторонення органів управління Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» від управління (далі - Рішення № 460-рш).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено повністю.

Від представника позивача - адвоката Галана Максима Олександровича 10.04.2026 (зареєстрована судом 13.04.2026) до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якому той просить ухвалити додаткове судове рішення, у якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги позивачам, зокрема:

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час провадження в Київському окружному адміністративному суді в межах справи №320/33706/25 у розмірі 68 322,24 грн;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час провадження в Київському окружному адміністративному суді в межах справи №320/33706/25 у розмірі 68 322,24 грн;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь ОСОБА_1 (уточ.суду - ОСОБА_2 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час провадження в Київському окружному адміністративному суді в межах справи №320/33706/25 у розмірі 68 322,24 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року заяву представника позивачів адвоката Галана Максима Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» (ЄДРПОУ: 43277929; адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (ЄДРПОУ: 00032106; адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25744 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 61 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (ЄДРПОУ: 00032106; адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25744 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 61 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (ЄДРПОУ: 00032106; адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25744 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 61 коп.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, Національний Банк України подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій відповідач просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року в частині задоволеної заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивачів адвоката Галана Максима Олександрович про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що висновки суду першої інстанції у частині стягнення на користь кожного з позивачів по 25744,61 грн. не відповідають критерію співмірності, розумності та пропорційності і не відповідають дійсним обставинам даної справи. Відповідач стверджував, що між ОСОБА_1 та АО «ЕКВІТІ» укладено Договір № 21/07/25-1 про надання правової допомоги; між ОСОБА_2 та АО «ЕКВІТІ» укладено Договір № 21/07/25-1 лише 21.07.2025, тобто після складення відповідних процесуальних документів. Відтак, перекладення на Регулятора необґрунтованих витрат за підготовку позовної заяви, що виникли до укладення Договорів про надання правової допомоги, порушує приписи статей 134, 139 КАС України. Крім того, апелянт зазначив, що формування висновку судом першої інстанції про необхідність стягнення судових витрат на користь трьох учасників Страховика, за позовною заявою, яка не містила жодної індивідуальної позовної вимоги на користь таких учасників, виключно штучно збільшило такі витрати у три рази. Крім того, формування таких документів, як пояснення щодо клопотання про застосування практики Верховного Суду, про які зазначено в Актах 13.10.2025 у 6,5 год. та заперечень на клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку із набранням законної сили судового рішення 05.12.2025 у 2,5 год. не є заявами по суті, визначеними положеннями КАС України та не є часом, що неминуче мав бути витрачений на дану судову справу. Крім того, апелянт наголосив на тому, що до правничої допомоги було включено 3 год витрат, що не були необхідні для розгляду судової справи, зокрема участь у судовому засіданні 09.09.2025 (1 год.), де представником позивача заявлялося клопотання про відкладення у зв`язку з неможливістю відкриті надані Національним Банком диски) та у судовому засіданні від 24.09.2025 (2 год), аналіз правових підстав для витребування документів для службового користування в НБУ, які у кінцевому результаті були витребувані у позивачів. Також відповідач зазначив про те, що до правничої допомоги заявником включено 16 годин, пов`язаних із підготовкою та розглядом клопотань, у задоволенні яких судом було відмовлено як таких, що подані із пропуском строку, встановленого Кас України та без обґрунтування обставин для повернення на попередню стадію та необхідності долучення нових доказів у справі. З наданих заявником Актів приймання-передачі послуг від 09.04.2026 вбачається, що в склад витрат на правничу допомогу включено послуги з відправки документів, що не є правничою допомогою: 23.07.2025: 1 год формування пакету документів та направлення копії позову з додатками третій особі, подання доказів до суду; 08.10.2025: 0,5 год подання додаткових документів до суду через підсистему «Електронний Суд»; 14.10.2025: 0,5 год направлення пояснень на адреси учасників справи, подання до суду; Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19 зазначив, що направлення документів не є видом правничої допомоги: «виїзд адвоката до Касаційного адміністративного суду для подання позову до канцелярії суду та подання позову безпосередньо до канцелярії Касаційного адміністративного суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI. А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Національного Банку України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Від представника позивачів до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Національного Банку України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026, у якому заявник просив апеляційну скаргу Національного Банку України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 320/33706/25 залишити без задоволення. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/33706/25 в оскаржуваній Національним Банком України частині залишити без змін.

В обґрунтування заперечень щодо апеляційної скарги Національного банку України, представник позивачів зазначив, що відповідачем було подано до суду заперечення на заяву позивачів, в яких Національний банк просив відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 320/33706/25. Відповідач не просив суд зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, він не визнавав, що такі витрати взагалі підлягають стягненню з відповідача. Таким чином, жоден із доводів апеляційної скарги Національного банку України не спростовує факту обґрунтованого понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу, їх належного документального підтвердження у зв`язку із розглядом справи №320/33706/25, а також необхідності та обґрунтованості відповідних витрат

Крім того, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року у справі № 320/33706/25, у якій заявники просили додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року у справі № 320/33706/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити повністю. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час провадження в Київському окружному адміністративному суді в межах справи №320/33706/25 у розмірі 68 322,24 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час провадження в Київському окружному адміністративному суді в межах справи №320/33706/25 у розмірі 68 322,24 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час провадження в Київському окружному адміністративному суді в межах справи №320/33706/25 у розмірі 68 322,24 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник позивачів зазначив, що проєкт позовної заяви, поданої в межах справи №320/33706/25 було розроблено в межах надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 25.03.2025, укладеним із ТОВ «Смарт Іншуранс Інвестмент». В подальшому, враховуючи необхідність представництва усіх трьох позивачів, були також укладені відповідні договори про надання правової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Представник позивачів наголосив, що суд першої інстанції за власною ініціативою зменшив розмір понесених позивачем фактичних витрат на правничу допомогу, чим необґрунтовано втрутився у договірні відносини між клієнтом та адвокатом, оцінивши обсяг наданої допомоги на власне суб`єктивне переконання. Наголосив на тому, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 134 КАС України суд вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за клопотанням іншої сторони.

Крім того, представник позивачів стверджував, що деталізація наданих послуг в актах приймання-передачі не свідчить про подвоєння чи множинний облік одного й того самого часу. При цьому, суд першої інстанції фактично підмінив оцінку співмірності витрат аналізом окремих видів правничої допомоги та кількості годин, витрачених адвокатом на їх надання, що прямо суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, щодо правової природи фіксованого гонорару. При цьому, суд повинен оцінювати, чи були витрати фактично понесені та необхідні для розгляду справи, а не те, чи призвела кожна окрема процесуальна дія до позитивного результату.

Підсумовуючи, представник позивачів зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки фактично оцінив не співмірність заявлених до відшкодування витрат критеріям, визначеним ч.5 ст. 134 КАС України, а доцільність окремих процесуальних дій адвоката, тривалість часу затраченого на вчинення дій, спрямованих на представництво позивачів, успішність процесуального результату окремих наданих представником клопотань.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 суд задовольнив клопотання представника Національного Банку України про розгляд справи за його участю. Призначено справу за апеляційною скаргою до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.06.2026 о 12: 00 год.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 суд призначив справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.06.2026 о 12:00 год.

У судове засідання, призначене у справі на 23.06.2026 з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача. Третя особа у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечила.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Присутній у судовому засіданні, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у стягненні на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивачів просив задовольнити апеляційну скаргу позивачів та скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким задовольнити заяви позивачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі. Щодо доводів апеляційної скарги Національного Банку України заперечував та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши правову позицію представників позивача та відповідача під час судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року - без змін, мотивуючи це наступним.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, із урахуванням наведених вимог процесуального закону, підставою для ухвалення додаткового судового рішення є, зокрема, не вирішення судом питання про судові витрати.

У силу вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України унормовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною другою статті 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Згідно із пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як унормовано приписами частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачами з Адвокатським Об`єднанням «ЕКВІТІ» були укладені наступні договори, зокрема: з Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» укладено Договір про надання правової допомоги від 25.03.2025; з ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 21/07/25-1 від 21.07.2025; з ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги №21/07/25-2 від 21.07.2025.

Так, статтею 3 кожного з договорів визначений порядок оплати послуг та порядок розрахунків. Зокрема, визначено, що Замовник здійснює оплату винагороди за правову допомогу у розмірі, який визначається Сторонами в укладених додаткових угодах до даного Договору та у відповідних актах приймання-передачі послуг. Замовник приймає Послуги, надані за цим Договором, за Актом прийому-передачі.

Окрім цього, між позивачами та АО «ЕКВІТІ» було укладено відповідні додаткові угоди, зокрема Додаткову угоду №1 від 21.07.2025 до Договору про надання правової допомоги від 25.03.2025, Додаткову угоду №1 від 21.07.2025 до Договору про надання правової допомоги №21/07/25-1 від 21.07.2025, Додаткову угоду №1 від 21.07.2025 до Договору про надання правової допомоги №21/07/25-2 від 21.07.2025.

За змістом додаткових угод з кожним із позивачів досягнуто згоди про те, що АО «ЕКВІТІ» надає їм як замовникам правову допомогу пов`язану із супроводженням спору в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді. Сторони погодили перелік правової допомоги, що надаватиметься Виконавцем Замовнику в межах супроводження спору у справі №320/33706/25, який включає, зокрема, але не виключно: аналіз документів та фактичних обставин справи №320/33706/25; надання усних та письмових консультацій з питань, пов`язаних із розглядом справи №320/33706/25; підготовку процесуальних та інших правових документів; формування правової позиції; підготовку та подання заяв, клопотань, пояснень, заперечень, інших документів по суті спору та з процесуальних питань; представництво інтересів Замовника у судових засіданнях; вчинення будь-яких інших дій правового характеру, необхідних для належного представництва Замовника у відповідній судовій справі.

Кожною із додаткових угод від 21.07.2025 визначено, що вартість правової допомоги (Винагорода), яка надається Виконавцем щодо представництва інтересів у справі № 320/33706/25 у суді першої інстанції, становить суму в гривнях, еквівалентну 4 725,00 доларів США (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять доларів 00 центів).

Конкретний перелік та обсяг наданих послуг фіксуються у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг, які підписуються Сторонами після завершення провадження у суді першої інстанції.

Розмір Винагороди, визначений Сторонами у пункті 5 цієї Додаткової угоди є актуальним за умови не перевищення загального обсягу наданих Замовником послуг у суді першої інстанції у розмірі 70 (сімдесят) годин. У випадку перевищення цього обсягу, а також щодо надання правової допомоги у суді апеляційної та касаційної інстанцій, Сторони укладають окрему додаткову угоду, в якій визначають розмір Винагороди за відповідний обсяг наданих послуг.

Сторони домовилися, що з урахуванням супроводження Виконавцем участі у спорі трьох учасників-позивачів, вартість правової допомоги (Винагорода), наданої Виконавцем у межах справи №320/33706/25, буде розподілятися між такими особами у рівних частках на підставі договорів, укладених з кожним таким учасником-позивачем.

Частка у вартості правової допомоги (Винагороди), визначеної цією Додатковою угодою, яку Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцеві становитиме 1/3 (одну третю) від загальної вартості послуг (за пунктом 5 цієї Додаткової угоди), наданих Виконавцем у межах супроводження спору у справі № 320/33706/25.

Оплата вартості послуг за цією Додатковою угодою здійснюється Замовником у національній валюті України - гривні, за офіційним курсом Національного банку України до долара США, встановленим на дату підписання відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.

09.04.2026 за наслідками розгляду справи між АО «ЕКВІТІ» та позивачами були підписані акти прийому - передачі (ідентичні за змістом), відповідно до яких виконавець здійснив надання необхідної правової допомоги в межах справи № 320/33706/25 у суді першої інстанції, які полягають у наступному:

вивчення наданих матеріалів та документів з метою формування проекту позовної заяви - 7 годин;

підготовка проєкту спільної позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Правління Національного банку України - 12 годин;

участь в підготовчому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (22.07.2025) -1 година;

формування пакету документів та направлення копії позову з додатками третій особі, подання доказів до суду - 1 година;

правовий аналіз відзиву НБУ та написання відповіді на відзив - 7 годин;

опрацювання коментарів Замовника щодо подальшої стратегії в межах справи №320/33706/25, комунікація з Замовником щодо внесення правок у відповідь на відзив НБУ та узгодження кінцевої редакції документу - 1 година;

ознайомлення із запереченнями НБУ - 1 година;

участь в підготовчому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді.(09.09.2025) - 1 година;

аналіз правових підстав та аналіз правозастосовчої практики для витребування документів для службового користування в НБУ - 2 години;

участь в підготовчому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (30.09.2025) -1,5 години;

подання додаткових документів до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» - 0,5 години;

правовий аналіз аргументів, викладених у заперечення НБУ, клопотанні про врахування висновків ВС, дослідження правозастосовчих орієнтирів, написання пояснень на основі проведеного аналізу - 6,5 годин;

направлення пояснень на адреси учасників справи, подання до суду - 0,5 години;

участь в судовому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (15.10.2025) -1,5 години;

участь в судовому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (28.10.2025) -1 година;

написання клопотання про відкладення розгляду справи №320/33706/25 на іншу дату та час - 0,5 години;

аналіз клопотання НБУ про закриття провадження, написання заперечень на це клопотання -2,5 години;

аналіз практики щодо повернення до стадії підготовчого провадження, підготовка клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та долучення висновку експертизи - 3,5 години;

участь в судовому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (10.12.2025) - 2 години;

написання та подання до суду клопотання про долучення 2-го висновку експертизи -1,5 години;

вивчення процесуальних документів НБУ: заперечень на повернення до стадії підготовчого провадження, клопотання про відхилення висновків експерта як доказів у справі, заперечення щодо висновків, викладений у висновках судового експерта -1,5 години;

написання пояснень стосовно процесуальних документів НБУ, узгодження з Замовником остаточної редакції, подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» - 5 годин;

участь в судовому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (14.01.2026) - 2 години;

участь в судовому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (явка двох представників адвокатів) (04.02.2026) -2 години;

проведення аналізу даних для цілей та підготовка до судового засідання по суті спору -1,5 години;

участь в судовому засіданні в межах справи №320/33706/25 в Київському окружному адміністративному суді (явка двох представників адвокатів) (09.03.2026) - 2,5 години.

Усього: 69 годин.

З урахуванням положень Договору, вартість правової допомоги (Винагорода), яку Замовник сплачує Виконавцеві на підставі цього акта становить 68 322,24 (шістдесят вісім тисяч триста двадцять дві гривні 24 копійки) гривень, що на день підписання цього акта еквівалентно 1 575,00 (одній тисячі п`ятсот сімдесят п`ять доларів 00 центів) доларів США.

Також стороною позивача надані рахунки на оплату послуг на суму по 68322,24 грн кожен № 09-04/1 від 09.04.2026, №09-04/2 від 09.04.2026 та №09-04/2 від 09.04.2026, а також відповідні квитанції про оплату.

Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача стосовно того, що суд першої інстанції необгрунтовано зменшив за власною ініціативою розмір понесених витрат , оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм ч.ч. 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів взята до уваги позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.01.2023 у справі № 345/136/18, у якій з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, розумність гонорару та витрачений адвокатом час, Суд, за відсутності клопотання іншої сторони, самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу внаслідок їх непропорційності.

Також, Судом наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

А відтак, суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, вказував на їх недоведеність, неспівмірність та необґрунтованість, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення заяву, подану представником позивачів про ухвалення додаткового рішення по справі № 320/33706/25 про стягнення з Національного Банку України витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 68 322,24 грн. кожному із позивачів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні ч.5 ст. 134 КАС України.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачами витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів враховує висновки, викладені зокрема у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, в якій зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), що прямо обумовлене приписами Кодексу адміністративного судочинства України та спростовує доводи представника позивачів про необґрунтованість оцінки обсягу наданої правової допомоги на власне суб`єктивне переконання суду.

Отже, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно із висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеними у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Також, згідно правових висновків, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 «… правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.».

Колегія суддів, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, суд бере до уваги, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе аналіз документів клієнта, які мають відношення до обсягу надання правової допомоги, вироблення правової позиції, підготовку позовної заяви, направлення позовної заяви до суду, підготовка та подання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у цьому випадку на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

При цьому колегія суддів враховує, що Національним Банком України до суду першої інстанції було подано заяву від 16.04.2016, у прохальній частині якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні клопотання адвоката Галана М.О. про ухвалення додатково рішення у справі № 320/33706/25 про стягнення на користь позивачі понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 68 322,24 грн. кожному з позивачів. Водночас, з аналізу тексту вказаної заяви слідує, що відповідачем також по тексту клопотання було наведено доводи про неспівмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачами із складністю справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що зазначена заява Національного Банку України фактично за своє формою є заявою про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а за своєю суттю є заявою про доведення неспівмірності розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, відтак суд першої інстанції обґрунтовано врахував останню при зменшенні розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивачів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25744,61 грн колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, вивчення матеріалів та документів, підготовка проєкту позовної заяви, формування пакету документів та направлення копії позову з додатками третій особі правовий аналіз відзиву, опрацювання коментарів замовника, комунікація із замовником щодо внесення правок, узгодження кінцевої редакції документу, ознайомлення із запереченнями, аналіз правозастосовчої практики, подання документів до суду через підсистему «Електронний суд», направлення пояснень на адреси учасників належить до такої діяльності адвоката, як складання процесуальних документів, до якої входить консультація, збір та аналіз документів щодо спірних правовідносин. У зв`язку з цим, окреме виділення їх від підготовки позовної заяви та заяв по суті справи є необґрунтованим, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими та необхідними в контексті .

При цьому, суд першої інстанції аргументовано вказав, що формування ж проєкту позовної заяви та підготовка проєкту позовної заяви є складовою підготовки одного процесуального документу, на підготовку якого 19 годин явно є надмірним і завищеним часом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що формування проєкту позовної заяви не підлягає окремому відшкодуванню, оскільки надання правової допомоги у цій частині є складовою процесу розробки та підготовки позовної заяви, а не самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги.

Також, слід врахувати, що пояснення щодо клопотання про застосування практики Верховного Суду, про які зазначено в актах у 6,5 годин та заперечень на клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог у зв`язку із набранням законної сили судового рішення 05.12.2025 у 2,5 години не є заявами по суті справи, визначеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та не є часом, що неминуче мав бути витрачений на дану судову справу.

Окрім цього колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19 про те, що направлення документів не є видом правничої допомоги: «виїзд адвоката до Касаційного адміністративного суду для подання позову до канцелярії суду та подання позову безпосередньо до канцелярії Касаційного адміністративного суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI. А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу».

При цьому, колегія враховує також те, що до правничої допомоги заявником включено 16 годин, пов`язаних із підготовкою та розглядом клопотань, які були подані заявником в порушення строків визначених КАС України, за відсутності обґрунтування їх необхідності подання з порушенням строків, та неминучості подання з метою розгляду справи, зокрема:

- 17.11.2025: 0,5 години написання клопотання про відкладення розгляду справи на інший час;

- 09.12.2025: 3,5 години аналіз практики щодо повернення до стадії підготовчого провадження та долучення висновку експертизи;

- 10.12.2025: 2 години участь в судовому засіданні, у якому розглядалося клопотання про повернення на попередню стадію;

- 05.01.2026: 1,5 години написання та подання до суду клопотання про долучення 2-го висновку експертизи;

- 13.01.2026: 1,5 години вивчення процесуальних документів НБУ: заперечень на повернення до стадії підготовчого провадження, клопотання про відхилення висновків експерта;

- 13.01.2026: 5 годин написання пояснень стосовно процесуальних документів НБУ, узгодження з Замовником остаточної редакції, подання до суду через підсистему «Електронний Суд».

Окрім цього, колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що загальний час, зазначений як час витрачений на судові засідання (13,5 годин), є значно більшим, ніж фактичний, який зафіксовано відповідними протоколами судових засідань (7 годин).

При цьому, посилання апелянта - Національного Банку України на необґрунтованість включення до витрат на професійну правничу допомогу клопотань, за результати яких судом було відмовлено у задоволенні останніх не приймаються судом до уваги, оскільки суд не досліджує судові витрати крізь призму задоволення чи відмову у задоволенні клопотань. А досліджує спірмірність понесених витрат та наявність доказів на підтвердження понесення таких.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта - Національного банку України про те, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку щодо необхідності стягнення судових витрат на користь трьох учасників Страховика, за позовною заявою, яка не містила жодної індивідуальної позовної вимоги на користь таких учасників, оскільки приписами чинного законодавства обумовлено стягнення витрат понесених на правничу допомогу за умови понесення такої. У даному випадку, звернення до суду було ініційовано трьома позивача, на думку яких права були порушені, відтак висновок суду щодо необхідності стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь трьох позивачів є аргументованим.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню у зменшеному розмірі пропорційно до наданих послуг у кількості 26 годин (12 годин підготовка позовної заяви, 7 годин підготовка відповіді на відзив та 7 годин - участь у судових засіданнях) у загальній сумі по 25744,61 грн (68322,24 грн * 26 год /69 год.) на користь кожного з позивачів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 308, 311, 317 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.06.2026.