Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №448/209/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/209/26

Провадження № 3/448/187/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Романченко І.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , та особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера,

за ч.2 ст.85 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

24.01.2026 року о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Групою реагування» від ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в межах прикордонної смуги на відстані 2500 метрів від лінії державного кордону на напрямку 504 прикордонного знаку, що на околиці населеного пункту Биків, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, за здійснення незаконного полювання, зокрема: здійснював полювання без належного на те дозволу, внаслідок чого було добуто три диких тварини породи «свиня дика». Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та його дії кваліфіковано за ч.2 ст.85 КУпАП.

ІІ. Позиція та пояснення особи, яка беру участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, показання свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснив, що він знаходився в компанії осіб, які здійснювали полювання в межах с.Новосілки Яворівського району Львівської області та не знав, що перебуває в прикордонній смузі. Зазначив, що був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України, після чого відносно нього було складено адміністративні матеріали. Покликався на те, що є членом мисливського колективу, прибув на святкування уродин одного із друзів та йому не було відомо про те, що полювання здійснюється в межах прикордонної смуги. Додав, що у час та в місці, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, перебував без зброї, оскільки строк дії дозволу на неї закінчився. Вказував, що відносно нього було винесено також постанову №000802Е від 24.01.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП (порушення прикордонного режиму) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. У зв`язку із вказаними обставинами, просить суд врахувати його стан здоров`я, матеріальний стан, зроблені ним висновки щодо тих подій та суворо не карати.

Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - старший інспектор прикордонної служби групи адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_2 , в судовому засіданні зазначив, що підтримує протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 . Пояснив, що 24.01.2026 року він виконував обов`язки щодо охорони державного кордону України. Близько 19:00 год. отримав інформацію від офіцера власної безпеки про полювання в межах прикордонної смуги, у зв`язку з чим було направлено групу реагування на чолі з начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) капітаном ОСОБА_3 , а також групу реагування на чолі зі старшим інспектором прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_4 . Зазначив, що серед осіб, яких було затримано, був і громадянин ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.85 КУпАП. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 було роз`яснено її права. Зауважень з боку останнього не надходило.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що 24.01.2026 року відбувалося полювання поблизу АДРЕСА_2 . Свої транспортні засоби група осіб, які здійснювали полювання залишила зі сторони населеного пункту АДРЕСА_2 . Покликався на те, що всі дозвільні документи, в тому числі і дозвіл від прикордонної служби на полювання в прикордонному районі, ними були отримані заздалегідь. Просить суд врахувати вказані пояснення при вирішенні справи.

Свідок ОСОБА_4 – старший інспектор прикордонної служби відділення моніторингу обстановки ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), в судовому засіданні зазначив, що 24.01.2026 року він виконував обов`язки щодо охорони державного кордону України. У вечірній час, близько 19:00 год., у зв`язку з надходженням інформації про полювання в межах прикордонної смуги він разом із «Групою реагування» прибули на місце події. Надалі, осіб, які здійснювали полювання, було затримано та доставлено до ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де в подальшому у зв`язку з вчиненням незаконних дій складено протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема складено протокол й відносно громадянина ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_3 – начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), в судовому засіданні зазначив, що 24.01.2026 року виконував наказ на охорону державного кордону в якості старшого п/н «Група реагування». Вказаного дня, у вечірній час «Групою реагування» було затримано декілька осіб за відсутність дозволів на право перебування в прикордонній смузі та за полювання без інформування підрозділу ДПСУ. У вказаній групі перебував, в тому числі громадянин ОСОБА_1 якого надалі було доставлено у ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для складання протоколу про адміністративне правопорушення за вищевказані протиправні дії.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази.

На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.85 КУпАП, надані наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №000743Е, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.85 КУпАП, зміст якого викладено вище;

- протокол про адміністративне затримання громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.01.2026 року;

- порядок дій щодо затримання громадянина ОСОБА_1 , на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_5 24.01.2026р. та фота-таблиця до вказаного порядку;

- рапорти військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 24.01.2026 року;

- відеозапис про обставини затримання громадянина ОСОБА_1 24.01.2026 року близько 19:30 год., з якого вбачається наступне: вказаного вище дня, близько 19:30 год. працівники ДПСУ прибули на місце перебування групи осіб, які здійснювали полювання та роз`яснюють таким про заборону на здійснення полювання в прикордонній смузі. В подальшому працівники ДПС України з`ясовують місцезнаходження зброї, за допомогою якої здійснювалося полювання та перевіряють її наявність у транспортному засобі. Також, працівники ДПСУ запустили дрон (безпілотний літальний апарат), для виявлення знаходження добутих диких тварин, котрі надалі були виявлені неподалік.

ІV. Застосоване судом законодавство та оцінка суду щодо фактичних обставин справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення посадова особа зобов`язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №000743Е від 24.01.2026 року вбачається, що 24.01.2026 року о 19 годині 30 хвилин, громадянин ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Групою реагування» від ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в межах прикордонної смуги, на відстані 2500 метрів від лінії державного кордону, на напрямку 504 прикордонного знаку, що на околиці населеного пункту Биків, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, за здійснення незаконного полювання, зокрема: здійснював полювання без належного на те дозволу, внаслідок чого було добуто три диких тварини породи «свиня дика», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.85 КУпАП.

Диспозицією ч.2 ст.85 КУпАП передбачено, що повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин передбачає адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про тваринний світ», ст.1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об`єктами полювання.

Згідно ст.14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання, родоводи і паспорти на собак мисливських порід, які можуть використовуватися в полюванні, паспорти на інших ловчих звірів і птахів видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

У відповідності до ст.17 Закону добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на кабана, лань, оленів європейського та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, борсука, ондатру, куницю лісову.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється зокрема: 1) полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму; 2) полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей; 3) полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу); 5) транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання, а також у дозволі на їх добування;

Дії, зазначені в пунктах 1-8 цієї статті, відповідно до законодавства кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами.

Виявлені тварини (або їх частини) та знаряддя добування таких тварин, законність набуття яких не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про Мисливське господарство та полювання» до полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня).

Отже, вищезазначені докази, надані представниками ДПСУ, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Вказані вище докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.

Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає. Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумнів правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.85 КУпАП, останнім суду не надано.

В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою посадовою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку ОСОБА_1 . Місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності в їх сукупності, які за своїм змістом є логічними та послідовними, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 85 КУпАП - порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу), яке мало наслідком добування тварин.

V. Накладення адміністративного стягнення.

Так, положення ст.23, 33 КУпАП регламентують, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.

Частиною 2 ст.61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вищевказана норма Конституції України свідчить про те, що відповідальність особи за вчинення правопорушення у кожному випадку є окремою та персональною за своїми ознаками.

Чинними нормами КУпАП не визначається поняття малозначності вчиненого правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними. Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

За змістом ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила б судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст.22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовується до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу).

Тобто законодавець не ввів заборони на застосування ст.22 КУпАП у справах, передбачених ст.85 КУпАП.

При вирішенні питання про застосування положень статті 22 КУпАП суд вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Положення статті 22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи у сукупності дії, наслідки, характер правопорушення, дані про особу правопорушника – ОСОБА_1 , який є особою пенсійного віку, раніше до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не притягувався, визнання вини у вчиненому правопорушенні, ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій та його роль та форма участі у вказаних діях, а також мети адміністративного впливу визначеної у ст.ст.23, 33 КУпАП, вважаю за можливе застосувати положення ст.22 КУпАП та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням та відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП закрити провадження у справі.

Відповідно до ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову, зокрема, про закриття справи, крім іншого, при оголошенні усного зауваження.

На переконання суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети, а саме виховного впливу на особу та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень.

VІ. Вирішення долі судового збору.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Оскільки ОСОБА_1 звільняється від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження, що не є адміністративним стягненням у розумінні ст.24 КУпАП, судовий збір стягненню з такого не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8, 33-35, 40-1, 85, 283, 284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.85 КУпАП та на підставі ст.22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.85 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Кічак